Номер провадження: 22-ц/813/8810/21
Номер справи місцевого суду: 522/15646/13-ц
Головуючий у першій інстанції Кузнецова В.В.
Доповідач Погорєлова С. О.
16.11.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Дубрянської Н.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 (за участі третьої особи - ОСОБА_3 ) про визнання поруки припиненою, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, постановлену під головуванням судді Кузнєцової В.В. 20 травня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У січні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 2-4).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року цивільну справу передано до Приморського районного суду м. Одеси (т. 1 а.с. 51).
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічним позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 (за участі третьої особи - ОСОБА_3 ) про визнання поруки припиненою (т 1 а.с. 183-187).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року було залишено без задоволення позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненою з 30 листопада 2007 року поруку, яка виникає на підставі Договору поруки № 02-66-07/МБ від 11.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (т. 2 а.с. 32-35).
Рішенням апеляційного суду від 17 березня 2015 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року. Позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268,77 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268,77 грн. В решті позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір по 1 722,66 грн. з кожного (т.2 а.с. 87-90).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 07 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року залишено без змін (т. 2 а.с. 128-129).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року залишено без змін (т. 3 а.с. 52-54).
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (т. 3 а.с. 108-110).
Заяву обґрунтовано тим, що 03 лютого 2017 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання вказаний до 17 березня 2018 року. Суддею, який підписав виконавчий лист, зазначений ОСОБА_4 . Вважає, що на момент ухвалення рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист 17 березня 2015 року, діяв Закон України «Про виконавче провадження» відповідно до якого виконавчі листи можуть бути пред'явленні до виконання протягом року. Таким чином ОСОБА_1 вважала, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення апеляційного суду Одеської області у даній справі - до 17 березня 2016 року.
В той же час у виконавчому листі, який був виданий 03 лютого 2017 року, невірно вказаний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 17 березня 2018 року.
Крім того, суддя Турецький О.С., який підписував виконавчий лист, на момент видачі виконавчого листа не мав повноважень судді, а тому не мав права підписувати виконавчий лист, або взагалі його не підписував, оскільки підпис на виконавчому листі явно не співпадає з підписом судді на інших його процесуальних документах.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, було відмовлено (т. 3 а.с. 239-244).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (т. 4 а.с. 9-15).
Так, на думку апелянта, виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки він виданий після закінчення строку для його пред'явлення до виконання та підписаний не суддею, або неповноважним суддею.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року було залишено без задоволення позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Південне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит». Зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано припиненою з 30 листопада 2007 року поруку, яка виникає на підставі Договору поруки № 02-66-07/МБ від 11.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ: 09807856).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2014 року. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268 гривень 77 копійок. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 300 268 гривень 77 копійок. В решті позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відмовлено. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 про визнання припиненою поруку за договором від 11.05.2007року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір по 1 722 гривень 66 копійок з кожного.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року залишено без змін.
25.05.2015 року ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2014 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.08.2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.10.2015 року роз'яснено рішення апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.12.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року залишено без змін.
24.01.2017 року до суду надійшла заява АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про видачу виконавчих листів.
03.02.2017 року судом було направлено виконавчі листи на адресу АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.04.2021 року замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (ЄДРПОУ 09807856, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48), у справі 522/15646/13-ц щодо виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №66-07/МБ від 11.05.2007 року, на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», ЄДРПОУ: 40001502, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, площа Липнева, буд. 9, р/р IBAN НОМЕР_2 в АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» МФО 300647, та замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (ЄДРПОУ 09807856, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48), у виконавчому провадженні №55062359 щодо виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 року у справі №522/15646/13-ц, на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», ЄДРПОУ: 40001502, місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, площа Липнева, буд. 9, р/р IBAN НОМЕР_2 в АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» МФО 300647.
Згідно зі ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 129-1 Конституції встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває виконавче провадження №55062359 з виконання виконавчого листа №522/15646/13-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси на підставі рішення суду від 17 березня 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитом у розмірі 2 300 268,77 грн.
Згідно ч.1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Даний перелік підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є вичерпний та розширенню не підлягає.
До того ж, як роз'яснено у Інформаційному листі підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року, процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Таким чином, як встановлено матеріалами справи, існує виконавче провадження, борг за яким не погашений.
Щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки він виданий після закінчення строку для його пред'явлення до виконання, то судом вірно зазначено наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання законної сили судовим рішенням, 17.03.2015 року), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: п.2 інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:
1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа 03.02.2017 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Разом з тим, судом вірно зазначено, що 05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).
За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Крім того, як вбачається з Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII Розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення ч. 5, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий документ був виданий судом у межах строку, встановленого законом.
Щодо твердження заявника, що виконавчий лист підписаний не суддею, або неповноважним суддею, то судом зазначено наступне.
Згідно інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженою Наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 року № 173 (як діяла станом на день видачі виконавчого листа) загальна частина
Пункт 29. Звернення судових рішень до виконання: Звернення до виконання судових рішень здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», а також інших актів законодавства. Виконавчі документи, що надсилаються судом на адресу органів державної виконавчої служби, мають відповідати вимогам, установленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення до виконання судових рішень покладається на суд, що розглянув справу у першій інстанції. Вироки, рішення, ухвали та постанови суду звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справи до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання. Усе листування щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал і постанов покладається на апарат суду.
Підпунктом 29.3 зазначеної інструкції передбачено, що виконавчі листи виписуються після набрання рішенням суду законної сили за заявою стягувача, а у справах, в яких рішення підлягає негайному виконанню, - у день постановлення рішення. Виконавчі листи підписуються головуючим суддею, а за його відсутності (відпустка, тривале відрядження, хвороба та ін.) - головою суду чи його заступниками. Виконавчий лист за результатами судового розгляду, у тому числі у порядку апеляційного або касаційного провадження, видається судом першої інстанції
Згідно розділу XV Положення про автоматизовану систему документообігу суду погодженого Державною судовою адміністрацією України 26 листопада 2010 року (яка діяла на стан видачі виконавчого листа) електронний документ та електронна копія паперового документу, виготовлені у суді, створюються в автоматизованій системі документообігу суду або в іншій підсистемі із застосуванням вбудованого редактору текстів та з використанням спеціальних шаблонів, які передбачають використання відповідних полів вводу показників із переліку відомостей (перелік показників передбачається змістом кожного окремого документа).
Таким чином, виконавчий лист було сформовано та видано на підставі внесених даних в АСДС, в якій вказується прізвище судді, який розглядав справу у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що виконавчий лист було видано на підставі чинного законодавства.
Таким чином, заявником не надано суду доказів щодо відсутності у нього обов'язків щодо виконання рішення суду, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено наявність обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в розумінні положень ст.432 ЦПК України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки він виданий після закінчення строку для його пред'явлення до виконання та підписаний не суддею, або неповноважним суддею..
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст.77-80 ЦПК України).
Колегія суддів зауважує, що на підтвердження доводів апеляційної скарги заявником не надано жодного належного та допустимого доказу, на підставі яких суд апеляційної інстанції міг би дійти висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 26 листопада 2021 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді О.В. Князюк
О.М. Таварткіладзе