Справа № 740/5778/21
Провадження № 1-кп/740/430/21
26 листопада 2021 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу
встановила:
В провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.187 КК України.
26.08.2021 на підставі ухвали слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2021 року продовжено, застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на строк 60 днів, до 19 грудня 2021 року, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_5 було заявлено клопотання про зміну йому раніше обраного запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, оскільки по кримінальному провадженню відсутні ризики, зазначені у ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого підтримала заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу та просила його задовольнити.
Прокурор проти задоволення заявленого обвинуваченим клопотання про зміну запобіжного заходу заперечував та просив відмовити у його задоволенні, оскільки відсутні підстави для зміни раніше обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_4 , категорично заперечувала проти зміни запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1ст.331КПК України під час судового розгляду суд заклопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.1ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За приписами ч.5 ст.201 КПК України суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом.
Згідно вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Розглядаючи заявлене клопотання суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Встановлено, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів на даний час перебуває на стадії судового розгляду, не зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні вже допитані потерпілі, обставини, що стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час є актуальними. Ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, продовжують існувати.
Враховуючи особу обвинуваченого, який у встановленому порядку не працевлаштований, не одружений, не має зареєстрованого місця проживання, тобто останній не має міцних соціальних зав'язків,суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, оскільки такий, не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.
З огляду на наведене , зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 176-178, 201, 309, 372, 376 КПК України, суддя, -
постановила:
у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_5 та прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1