Справа № 354/1062/21
Іменем України
"26" листопада 2021 р. Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О. розглянувши матеріали, які надійшли від Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
проживаючого в
АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №122178 від 17 липня 2021 року громадянин ОСОБА_1 у вищевказаний день близько 04 години 20 хвилин в с. Поляниця ГК “Буковель” паркінг №2 Івано-Франківської області, керував транспортним засобом «Audi A4», державний номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився на місці, а також в Яремчанській ЦРЛ, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
У відповідності до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Змістом ч.1 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно фабули вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, громадянин ОСОБА_1 17 липня 2021 року близько 04 години 20 хвилин в с. Поляниця ГК “Буковель” паркінг №2 Івано-Франківської області, керував транспортним засобом «Audi A4», державний номерний знак « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився на місці, а також в Яремчанській ЦРЛ.
На підтвердження вчинення правопорушення, працівником поліції, який склав вказаний протокол, до матеріалів справи додано відеозаписи, які містяться на DVD-R диску; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; пояснення ОСОБА_1 та рапорт поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Чернівецькій області ДПП рядового поліції Арсеній М.В. від 17 липня 2021 року.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, ОСОБА_1 через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності, у якому останній вказує на те, що своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнає, оскільки він в той час не керував транспортним засобом, а лише сидів у ньому, при цьому будь-яких доказів того, що він керував автомобілем, поліцейським, ані йому, ані суду, не представлено. Зазначає, що йому пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з порушенням встановленого законодавством порядку. Просить провадження у справі закрити, а прийняте рішення у справі надіслати йому.
Твердження ОСОБА_1 стосовно того, що він не керував транспортним засобом і йому з порушення встановленого законодавством порядку пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.
Так, із досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, видно, що ОСОБА_1 сидів у автомобілі в той час коли до нього підійшли працівники поліції. При спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 , то заперечував факт керування транспортним засобом, стверджуючи, що він не керує автомобілем, а лише сидить у ньому, то визнавав, вказуючи, що декілька метрів “спустився з горба”, при цьому у поданому суду клопотанні заперечує факт керування ним автомобілем у вищезазначений час.
Із вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 просив поліцейського показати докази керування ним транспортним засобом, які зі слів поліцейського у них були, при цьому із даного відеозапису, який вівся безперервно (згідно рапорта поліцейського від 17 липня 2021 року), не видно, щоб працівники поліції надавали такий доказ ОСОБА_1 , як і не надано такий відео доказ, суду.
Також, із відеозапису видно, що працівники поліції, після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, не пропонували останньому пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров'я, а саме: в Яремчанській ЦРЛ, як про це зазначено у суті адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №122178 від 17 липня 2021 року.
Разом з тим, суд зазначає, що наявність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - направлення), не є беззаперечним, належним і допустимим доказом того, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в Яремчанській ЦРЛ. Крім того, як вже зазначалось вище, наявні в матеріалах справи відеозаписи з портативного відеореєстратора поліцейського, не містять таких даних.
У вищевказаному направленні зазначено, що ОСОБА_1 на огляд у заклад охорони здоров'я доставив інспектор поліції Швабський Д.В., однак і дана обставина, виходячи із змісту дослідженого відеозапису, не відповідає дійсності, оскільки всі зафіксовані на ньому події, що відбувались 17 липня 2021 року, мали місце на вулиці (паркінгу) на території готельного комплексу “Буковель”.
Суд зауважує, що доданий до матеріалів справи акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається поліцейським за результатом огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським. В даному випадку такий огляд не проводився, а тому підстав для складення акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не було.
Як вбачається із письмового пояснення ОСОБА_1 від 17 липня 2021 року, останній від дачі пояснень відмовився, при цьому таке пояснення записано поліцейським, не відомо з чиїх слів та не підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Із рапорта поліцейського від 17 липня 2021 року видно, що відеофіксація велась безперервно, а також, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі, що як вже зазначалось вище, спростовано іншими матеріалами справи та не відповідає дійсності.
Тобто, суть вказаного адміністративного правопорушення, не відповідає фактично встановленим, судом, обставинам справи, а також диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який йому пропонувалось пройти в порушення встановленого порядку, оскільки він не був водієм, а також останньому не пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, не може бути підставою для притягнення даної особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
На підтвердження наведеного, суд вважає за необхідне, зіслатися на зміст частини другої ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, та частини першої ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Хоча приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Таким чином, беручи до уваги те, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд вважає за необхідне застосовувати стандарти Європейського Суду з прав людини, притаманні кримінальному провадженню.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом “поза розумним сумнівом”, зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, при цьому обставини викладені ним у поданому суду клопотанні від 26 листопада 2021 року, стосовно того, що він не був водієм, жодним чином не спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
За змістом п.1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Виходячи із встановлених у справі обставин, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 не був водієм, тобто 17 липня 2021 року о 04 годині 20 хвилин в с. Поляниця Івано-Франківської області готельного комплексу “Буковель” (паркінг №2), не керував автомобілем «Audi A4», державний номерний знак « НОМЕР_1 », а тому відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року і вимог ч.1 ст.266 КУпАП не підлягав огляду на стан алкогольного, чи будь-якого іншого сп'яніння.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
При цьому, суд звертає увагу на те, з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyeva v. Russia”, рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та “Карелін проти Росії” (“Karelin v. Russia” заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи із вищенаведеного, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 33-35, 130 ч.1, 221, 245, 251, 266, 283, 284 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року, ст.ст.8, 62 Конституції України, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.
Суддя: Р. О. Горуц