26 листопада 2021 р. № 400/2790/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу та установлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
10.11.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із клопотанням, в якому просить установити новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19 та накласти штраф у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), відповідального за виконання рішення.
В обгрунтування клопотання позивач посилається на невиплату йому відповідачем доплати в сумі 14 884,93 грн, нарахованої йому на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19. Позивач зазначає, що у звіті про виконання рішення суду не зазначено жодної дії відповідача, спрямованої на виконання рішення суду.
У період з 10.11.2021 по 16.11.2021 суддя Птичкіна В.В. перебувала на лікаряному.
Ухвалою від 18.11.2021 суд прийняв клопотання до розгляду, призначив дату судового засідання, установив відповідачу строк для подання письмових пояснень по суті клопотання позивача та доказів на їх підтвердження.
Відповідач подав заперечення на клопотання позивача, в яких просить відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на звіт про виконання Бюджету Пенсійного фонду України на 2020 рік, за яким кошти, призначені на погашення заборгованості за рішеннями суду, витрачені в повному обсязі, та звіт про виконання Бюджету Пенсійного фонду України на 2021 рік станом на перше півріччя 2021 року, згідно з яким з 360 000 000 грн, призначених на погашення такої заборгованості, витрачено 359 152,76 грн. Відповідач вказує, що нарахована позивачу сума доплати повинна бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та не може бути виплачена з рахунок власних коштів відповідача, оскільки вони не призначені на цю мету.
25.11.2021 позивач подав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи "Роздруківку про розпоіл видатків Державного бюджету України на 2021 рік". Позивач вказує, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" Пенсійному фонду виділені кошти за одним кодом бюджетної класифікації - на виплату пенсій, а розподіл коштів (із виділених) на погашення заборгованості за рішеннями суду здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2021 рік". Позивач зазначає, що закони мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України, тому порушення бюджетної дисципліни, за умови виплати йому доплати з коштів, передбачених для виплати пенсій, немає.
Згідно з частиною четвертою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
На підставі частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув клопотання в порядку письмового провадження.
Постановляючи ухвалу за результатами розгляду клопотання, суд виходить з такого.
Рішенням від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19 суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, зобов'язавши відповідача виплачувати позивачу з 05.03.2019 перераховану з 01.01.2018 на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», підвищену пенсію у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
На виконання ухвали суду відповідач подав звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19, з якого вбачається обчислення ним позивачу доплати за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в сумі 14 884,93 грн. (виходячи з 100 % підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018).
Виплата нарахованої суми матеріалами справи не підтверджується. Обставина невиплати відповідачем позивачу нарахованої суми сторонами визнається.
На підставі зазначеного суд установив, що рішення суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19 не виконане в частині виплати доплати, обчисленої на його виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
На підставі зазначеного відповідачу належить установити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19.
Щодо клопотання позивача про накладення штрафу суд бере до уваги таке.
Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України № 2262-ХІІ).
Згідно із статтею 8 Закону України № 2262-ХІІ, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (пункт 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення відповідачем як органом, який фінансується з Державного бюджету в частині виплати пенсій за Законом № 2262-ХІІ, можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
У справі наявні докази, які підтверджують відсутність достатнього фінансування відповідача на цілі з виплати заборгованості за рішеннями суду:
- копія Бюджету Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 14, відповідно до якого заплановані видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в сумі 100 000 000 грн;
- копія звіту про виконання Бюджету Пенсійного фонду України на 2019 рік, яким підтверджується, що за 2019 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійний фонд України отримав з Державного бюджету України 100 000 000 грн., з яких витратив 100 000 000 грн.;
- копія Бюджету Пенсійного фонду України на 2020 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 22, відповідно до якого заплановані видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в сумі 200 000 000 грн;
- копія звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2020 рік, яким підтверджується, що за 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійний фонд України отримав з Державного бюджету України 200 000 000 грн., з яких витратив 200 000 000 грн;
- копія Бюджету Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 126, відповідно до якого заплановані видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в сумі 360 000 000 грн;
- копія звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 9 місяців 2021 року, яким підтверджується, що за 9 місяців 2021 року на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійний фонд України отримав з Державного бюджету України 360 000 000 грн, з яких витратив 360 000 000 грн.
Суд зазначає, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є заходом покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція накладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час судового розгляду не установлено обставин, які б могли свідчити про умисне невиконання рішення суду від 29.11.2019, недобросовісність у діях відповідача, які б свідчили про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Суд враховує, що у відповідача відсутня можливість самостійно формувати бюджет, оскільки виділення коштів із Державного бюджету на фінансування погашення заборгованості за рішеннями суду не залежить від відповідача. Також суд узяв до уваги, що відповідні кошти виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду України.
Відповідач вніс відомості щодо заборгованості за рішенням суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19 до "Реєстру судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що підтверджується відомостями, наданими відповідачем (а. с. 145).
На підставі вищенаведеного та враховуючи постановлення відповідачем рішення суду від 29.11.2019 на облік з метою подальшої виплати нарахованої позивачу суми після отримання фінансування для його виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на керівника відповідача.
Надаючи відповідь на аргументи позивача, зазначені у клопотанні від 25.11.2021, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - закон № 1058-IV), бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV, кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2021 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2021 № 126, яка є чинною.
За пунктом 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), одним із основних завдань головного управління є забезпечення виконання бюджету Фонду у межах своєї компетенції.
Відповідно до повідомлення відповідача, керівником, відповідальним за виконання рішення суду у цій справі, є начальник головного управління Сичугова Олена Анатоліївна.
Згідно з підпунктом 9 пункту 10 Положення № 28-2, начальник головного управління у межах своєї компетенції розпоряджається коштами та майном Фонду.
Виходячи із зазначеного вище, начальник головного управління може розпоряджатися виділеними відповідачу коштами лише в межах компетенції із дотриманням Бюджету Пенсійного фонду України та не має права самостійно здійснювати перерозподіл видатків, визначених цим Бюджетом.
Визначаючи строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду, суд урахував, що періодичність і обсяги надходження грошових коштів не залежать від дій (поведінки) відповідача; кошти, виділені на погашення заборгованості за рішеннями суду згідно з Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, витрачені в повному обсязі Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік ще не затверджений, тому обгрунтованим є установлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання Рішення суду - до 26.05.2022.
Керуючись статтями 243, 248, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Клопотання позивача задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до 26.05.2022 подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19.
3. У задоволенні клопотання в частині накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідального за виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19, штрафу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Днем складення повного судового рішення є дата постановленя ухвали. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна