Справа № 591/7146/20
Провадження № 2/591/896/21
18 листопада 2021 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Гончаренко Т.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Шиянової В.В. ,
представника відповідача Литвиненка А.О. ,
представника відповідача Микитенка В.П. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/7146/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, -
У листопаді 2020 року позивачка звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що у грудні 2013 року її сину ОСОБА_6 були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер. Кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України було розпочате 27.12.2013, 28.12.2013 було закрите. 15.01.2014 постановою прокурора постанова про закриття провадження була скасована. Станом на час звернення до суду з позовом злочин не розкрито, досудове розслідування не проведено, нікому не вручена підозра. Під час досудового розслідування не проводили слідчі дії, які за вказівками прокурора необхідно було провести, затягуючи хід досудового розслідування. За майже сім років слідства слідчим не було допитано головних свідків. Правоохоронними органами попри наявність ряду доказів, даних про свідків події, висновків експертних установ про причини смерті, численних вказівок Сумської місцевої прокуратури не було зібрано докази та не встановлено обставин смерті сина позивачки, таким чином не забезпечено проведення ефективного досудового розслідування, котре триває сьомий рік і є безрезультатним.
Такою бездіяльністю позиваці завдано моральну шкоду, яка полягає у сильних стресах у зв?язку зі смертю сина, руйнуванням її планів на подальше життя, необхідністю звертатися з численними скаргами, розуміючи, що слідство упереджене, та відсутнє ефективне досудове розслідування, у зв?язку з цими подіями погіршилось здоров?я позивачки. Невиправдане довготривале досудове розслідування є перешкодою на шляху реалізації правового механізму на отримання відшкодування моральної шкоди, спричинення якої є очевидним.
Уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з держави України в особі ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди (компенсацію) в розмірі 1 296 000 грн. за надмірну тривалість досудового розслідування по кримінальному провадженню по факту нанесення тяжких тілесних ушкоджень сину позивачки ОСОБА_6 , що спричинило його смерть.
У відзиві на позовну заяву відповідач - ДКС України зазначив, що казначейство не вчиняло відносно позивачки протиправних дій. Відсутні підстави для застосування положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» . Доказів неправомірності дій працівників правоохоронних органів не надано. Сума заявленої моральної шкоди є завищеною. Просить відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву відповідач - Сумська обласна прокуратура, зазначив, що позивачка не надала доказів, які б підтверджували наявність заподіяної відповідачами шкоди, протиправність діяння заподіювача та причинний зв?язок між шкодою та протиправними діяннями. Самі лише твердження позивача щодо неналежного здійснення досудового розслідування не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві на уточнену позовну заяву зазначив, що висновок судово-психологічної експертизи не є обов?язковим для суду і оцінюється за правилами ч. 3 ст. 89 ЦПК України. Поняття розумності строків досудового розслідування є категорією виключно кримінально-процесуального законодавства, тому встановлення фактів надмірного досудового розслідування у висновку експертизи не відповідає вимогам законодавства. Тому зазначає, що висновок експертів слід оцінювати критично.
У відзиві на позовну заяву ГУНП в Сумській області зазначив, що твердження стосовно заподіяння моральних страждань не підтверджено належними та допустимими доказами. Просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві на уточнений позов зазначив, що сам факт, що злочин не розкрито, досудове розслідування не доведено до направлення обвинувального акта до суду а також не вручення підозри нікому з фігурантів справи не свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що факт надмірної тривалості досудового розслідування є об?єктивно незалежним від неї та доводиться самим строком такого та систематичною бездіяльністю посадових осіб поліції та прокуратури, та за 7 років слідства не розслідувано кримінальне правопорушення, а винні особи не притягнуті до кримінальної відповідальності. Позивачка не отримала належного захисту від кримінального правопорушення та забезпечення швидкого, та неупередженого розслідування з тим, щоб той, хто його вчинив був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Ухвалою суду від 20.11.2020 відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. 10.12.2020 підготовче засідання було відкладено за клопотанням представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 20.01.2021 призначено по справі судово-психологічну експертизу та зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 17.02.2021 поновлено провадження у справі у зв?язку із надходженням клопотання експерта. У підготовчому засіданні 02.03.2021 оголошено перерву у зв?язку з необхідністю надання додаткових доказів. У підготовчому засіданні 10.03.2021 оголошено перерву за клопотанням представника позивача. Ухвалою суду від 18.03.2021 зупинено провадження у справі у зв?язку із призначенням експертизи. Ухвалою від 03.06.2021 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання. 22.06.2021, 08.07.2021, підготовче засідання було відкладене у зв?язку з витребуванням доказів. Ухвалою від 18.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
31.08.2021, 21.09.2021, 12.10.2021 у судових засіданнях оголошувалась перерва у зв?язку з витребуванням доказів. 04.11.2021 у судовому засіданні оголошена перерва у зв?язку із закінченням процесуального часу.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали із зазначених у позові підстав. Додатково пояснили, що слідчі мають в розпорядженні відомості стосовно осіб, які перебували з її сином у ніч, коли сталася подія, однак протягом тривалого часу не здійснюють їх допит. Слідчі дії, які вчиняються, не є результативними та не спрямовані на ефективне ведення досудового розслідування та розкриття злочину.
У судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти позову із підстав, наведених у поданих заявах по суті справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був сином ОСОБА_7 (а.с. 13-18 т. 1).
27.12.2013 до ЄРДР внесено відомості по кримінальному провадженню №12013200440008378 за ч. 1 ст. 115 КК України у зв?язку із надходженням повідомлення від відділення анестезіології та інтенсивної терапії СОКЛ про смерть у відділенні ОСОБА_6 (а.с. 28 т. 1).
Постановою слідчого СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області закрито кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_6 у зв?язку з відсутністю події та ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 32-33 т. 1).
Постановою заступника прокурора м. Суми від 15.01.2014 вказана постанова слідчого скасована як незаконна, кримінальне провадження для подальшого розслідування направлено до СВ СМВ УМВС України в Сумській області (а.с. 35-36 т.1).
У січні 2014 року була проведена службова перевірка дій працівників за заявами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , якою встановлено, що дії працівників Сумського МВ, які проводили перевірку щодо обставин отримання тілесних ушкоджень та в подальшому смерті ОСОБА_6 визнано такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про міліцію», КПК України та наказів МВС (а.с. 7-29 т. 6 матеріалів кримінального провадження)
29.01.2014 заступником начальника СУ УМВС України в Сумській області надано ряд вказівок в порядку п. 3 ч. 2 ст. 39 КПК України начальнику СМВ УМВС України в Сумській області (а.с. 38-39 т. 1). Листом від 25.02.2014 повідомлено про виконання частини вказівок (а.с. 40 т. 1).
27.03.2014 постановою начальника СУ УМВС України в Сумскькій області призначено групу слідчих (а.с. 11-12 т. 1 матеріалів кримінального провадження).
В період з 28.12.2013 по 07.03.2014 проведена була судово-медична експертиза трупа ОСОБА_6 . Постановою від 25.07.2014 призначена комісійна судово-медична експертиза(а.с. 12-13 т. 2 матеріалів кримінального провадження) 18.11.2014 складено висновок експерта. Постановами від 29.12.2014 призначено додаткову комісійну судово-медичну експертизу по трупу. У квітні 2016 року проведено судово-медичну експертизу гістологічних препаратів (а.с. 64-111 т. 1, а.с 4-110, 180-207 т. 2, а.с. 9-41 т. 9 матеріалів кримінального провадження).
У липні та вересні 2014 року було проведено огляд місця події.
У березні 2014 року були проведені судово-медичні експертизи речей потерпілого (а.с. 112-120, 126-131 т. 1).
У серпні 2014 року проведені медико-криміналістична експертиза речей потерпілого (а.с. 130-132)
31.01.2014, 11.04.2014, 16.04.2014 надано доручення в порядку ч. 1 ст. 41 КПК України на проведення слідчих (розшукових) дій (а.с. 141-145).
05.06.2014 прокурором прокуратури м. Суми надано ряд вказівок слідчому по кримінальному провадженню (а.с. 33).
Постановою від 11.07.2014 прокурора Сумської області доручено здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що слідчим були проігноровані вказівки заступника начальника СУ УМВС України в Сумській області і протягом 4 місяців вони не виконані. З боку начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров?я особи був відсутній контроль за їх виконанням (а.с. 14-15 т.1 матеріалів кримінального провадження).
У квітні 2015 року проведено одночасний допит осіб та допит свідків (а.с. 43-54 т. 6 матеріалів кримінального провадження).
Протягом 2016 року проведено допит свідків та потерпілої (а.с. 97 т. 9 матеріалів кримінального провадження).
За скаргою ОСОБА_1 від 10.02.2017 Головним слідчим управлінням Національної поліції України було вивчено стан досудового розслідування та встановлено, що досудове розслідування належним чином не організовано, необхідні слідчі (розшукові) дії проводяться епізодично або взагалі не проведено, законного рішення не прийнято. Зазначено про необхідність активізувати досудове розслідування (а.с. 6 т. 10 матеріалів кримінального провадження).
Постановою від 28.02.2017 змінено попередню кваліфікацію кримінального правопорушення на ч. 2 ст. 121 КК України. У березні 2017 року складено план додаткових слідчих (розшукових) дій та доручення про провадження слідчих дій (а.с. 85-105 т. 9 матеріалів кримінального провадження)
Протягом 2017 року надавались в порядку ст.ст. 40,41 КПК України доручення, у тому числі повторно, про проведення слідчих (розшукових) дій. Проведено допит 3 свідків та здійснено запит щодо перетину державного кордону ОСОБА_10 . Здійснено запит щодо з?єднань абонентського номера оператора мобільного зв?язку (а.с. 150,152, а.с. 20-41 т. 10 матеріалів кримінального провадження).
13.04.2017 ухвалою слідчого судді було надано тимчасовий доступ до речей та документів - оператора мобільного зв?язку за період часу з 16.12.2013 по 31.12.2013. ПрАТ «МТС Україна» повідомлено, що зазначений у запиті час перевищує термін зберігання записів - 3 роки, у зв?язку з чим надати інформацію не є можливим (а.с. 112-117 т. 9).
28.07.2017 начальнику Сумського ВП ГУНП в Сумській області повторно надано в порядку ст.ст. 40,41 КПК України доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (а.с. 153, 167).
20.10.2017 Сумською місцевою прокуратурою в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України направлено вказівки по кримінальному провадженню (а.с. 162-163, а.с. 42-45 т.10 матеріалів кримінального провадження).
Відповідно до протоколу оперативної наради при заступнику прокурора області від 03.11.2017 визнано було, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 2,9,28 КПК України та потребує активізації, вирішено було вжити відповідних заходів (а.с. 168-196 т. 1).
15.11.2017 Сумською місцевою прокуратурою в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України направлено вказівки по кримінальному провадженню. 18.12.2017 складені доручення на проведення слідчих дій. Складено рапорти про неможливість виконання доручень щодо забезпечення прибуття осіб (а.с. 185-210 т. 1).
Протягом 2018 року складались вимоги на перевірку за системою «Аркан» осіб щодо перетин ними державного кордону. Інших слідчих (розшукових) дій протягом 2018-2019 років не проводилось. 14.08.2018 прокурором Сумської місцевої прокуратури надано ряд вказівок, у тому числі щодо допиту осіб в якості свідків.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.06.2020 задоволена скарга представника потерпілої на бездіяльність слідчого щодо нездійснення розгляду у встановлений строк клопотання.
У 2020 році було проведено допит потерпілої ОСОБА_1 . Інших слідчих (розшукових) дій не проводилось.
19.11.2020 прокурором Сумської місцевої прокуратури надано вказівки у порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України (т. 10 матеріалів кримінального провадження).
В ході досудового розслідування неодноразово протягом 2014-2020 років надавались доручення на відібрання пояснень та забезпечення явки свідків у кримінальному провадженні, зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які, за твердженням позивачки, перебували з її сином ввечері, коли йому були заподіяні тілесні ушкодження. На що складались рапорти про відсутність осіб, явку яких необхідно було забезпечити, за місцем проживання.
Протягом 2014-2020 років позивачка неодноразово зверталась до органів Національної поліції та прокуратури із заявами та скаргами щодо дій працівників, неналежного здійснення досудового розслідування. Їй надавались відповіді, у тому числі і про притягнення окремих працівників слідчого відділу до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду заяв (а.с. 31-103 т. 3)
Відповідно до висновку №281 від 27.05.2021 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи позивачці спричинені страждання (моральна шкода) внаслідок довготривалого розслідування (з 17.12.2013 по 17.12.2020 кримінального провадження №12013200440008378 щодо завдання тяжких тілесних ушкоджень сину ОСОБА_6 , через які він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та яке наразі знаходиться на досудовому розслідуванні). Орієнтовний розмір грошової компенсації за спричинені страждання становить 216 мінімальних заробітних плат. У ОСОБА_1 наявні стійкі зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок семирічного проведення досудового розслідування (а.с. 64-85 т. 3).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 цьогоКодексу), про що зазначив Верховний Суд України у своїй Постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.
Відповідно дост.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відповідний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 233/1997/18, від 19 березня 2020 року у справі №686/13212/19.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов'язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу, як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (§ 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв'язку з порушенням.
ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв'язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, гарантованих статтею 6 Конвенції (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою ($ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захист.
З пояснень позивача та досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів достовірно встановлено, що досудове розслідування по справі вже триває більше 7 років без будь-якого передбачуваного результату, слідством обставин злочину не встановлені, жодній із осіб не повідомлено про підозру, неодноразових вказівок з приводу одних і тих самих питань не виконано, не вчинено реальних спроб для розслідування справи. В свою чергу, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів щодо поважності причин значної тривалості досудового розслідування.
Тривала бездіяльність органів прокуратури та слідства мають наслідком порушення розумних строків досудового розслідування. А тому, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини з цього питання, яка є частиною національного законодавства України, суд вважає, що по даному кримінальному провадженню тривалість досудового розслідування є надмірною та не відповідає вимозі «розумного строку», а отже було порушено ст. 6 Конвенції.
В судовому засіданні було доведено, що за довготривалий час (більше 7 років) досудового розслідування, тяганини, скарг та письмових звернень до різних органів позивач, будучи потерпілою, знаходиться в стані стресу та страху за подальшу долю кримінального провадження. Зокрема, позивач внаслідок дій та тривалої бездіяльності з боку відповідачів зазнала душевних страждань, а неспроможність передбачених законом процедур забезпечити їй захист законних прав за 7 років досудового розслідування кримінального провадження призводить до відчуття безсилля, приниження гідності людини у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом та не призводять до реального результату, необхідністю витрачати додаткові зусилля на подолання таких штучно створених перешкод шляхом судового захисту її прав.
Також на підтвердження отриманих позивачем моральних страждань суд приймає до уваги надану позивачем медичну документацію ( а.с.2-25 том 2).
Таким чином, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які достовірні та достатні для висновку про те, що потерпілій спричинено значної моральної шкоди, яка безпосередньо пов'язана з рішеннями, діями і тривалою бездіяльністю органів прокуратури та слідства.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між моральною шкодою позивачів та рішеннями, діями і тривалою бездіяльністю органів прокуратури та слідства.
Визначаючись щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач, уточнивши позовні вимоги, визначила розмір відшкодування моральної шкоди у 1 296 000 грн. Така ж сума заподіяної позивачу моральної шкоди зазначена у висновку експерта, складеного за результатами проведеної судової психологічної експертизи.
Суд вважає, що висновок судової психологічної експертизи не може бути визнаний як єдиний об'єктивний критерій для визначення розміру моральної шкоди.
Частиною першою, другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
З урахуванням наведених норм процесуального права та встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що висновок експертизи, на який посилається позивач, разом із іншими наявними у матеріалах справи доказами, не дає підстав вважати, що заявлений розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим, з огляду також на те, що у ньому зазначено про орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання, що є оціночним та суб'єктивним критерієм визначення такого розміру експертом.
Враховуючи обставини справи, характер багаторічних душевних страждань позивачки, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок багаторічної бездіяльності правоохоронців, час їх тривалості, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та меж заявлених позовних вимог, суд вважає що достатнім та належним для компенсації моральної шкоди позивача є розмір такої компенсації - 300 000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з Держави на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати у вигляді оплати вартості проведеної судової психологічної експертизи в сумі 3480,95 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 000 грн. моральної шкоди.
В іншій частині вимог відмовити у зв?язку з необгрунтованістю.
Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3480,95 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, місцезнаходження: вул. Бастіонна,6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Сумській області, місцезнаходження : вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108777.
Відповідач : Сумська обласна прокуратура, місцезнаходження : вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891.
Повний текст рішення виготовлено 29.11.2021.
Суддя О.О.Ніколаєнко