"29" листопада 2021 р.
Справа № 150/526/21
Провадження № 3/150/290/21
29 листопада 2021 року с. Мазурівка
Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,-
В провадженні Чернівецького районного суду Вінницької області перебувають адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області сержантом поліції Ковтун С.В. від 15.09.2021 року серія ВАБ №408275, 14.09.2021 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП (Справа №150/526/21, провадження №3/150/290/21).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським СРПП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Яковенко О. від 15.09.2021 року серія АПР18 №722108, 15.09.2021 року о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП (Справа №150/532/21, провадження №3/150/299/21).
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надіслані на адресу, яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - АДРЕСА_1 , судові повістки, повернулись засобами поштового зв'язку із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою». Також ОСОБА_1 викликався в судові засідання шляхом оголошення про виклик до суду, які розміщувались на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Однак, ОСОБА_1 неодноразово не з'явився в судове засідання, про причини неявки до суду не повідомляв, жодних клопотань чи заяв від нього не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяви чи клопотань не направляв, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена матеріалами справи, зокрема, протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАБ №408275 та АПР18 №722108 від 15.09.2021 року, та іншими доданими до матеріалів справи доказами: рапортом від 15.09.2021 ЄО за №7555; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; картою амбулаторного медичного огляду №165, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст.1 п.3 п.п.14 п.п.п.17 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 07.12.2017 року 2229-VIII; домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи, що на розгляд суду одночасно надійшло два адмінматеріали у справах №150/526/21, провадження №3/150/290/21 та №150/532/21, провадження №3/150/299/21 про вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, які розглядаються одним суддею, відтак, суд вважає доцільним на підставі ч.2 ст.36 КУпАП призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції даної статті КУпАП, а вказані справи об'єднати в одне провадження.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір та порядок сплати якого встановлюється Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працезданих осіб.
Керуючись ч. 1 ст.173-2, ст.ст.280, 283, 284, 294 КУпАП, -
Об'єднати матеріали справи №150/526/21, провадження №3/150/290/21 та №150/532/21, провадження №3/150/299/21, присвоївши об'єднаній справі №150/526/21, провадження №3/150/290/21.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосувати відносно нього грошове стягнення у вигляді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути і з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдеся т чотири) грн. 00коп.
Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Дана постанова може бути оскаржена згідно статей 287-289 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Б.Б. Кушнір