Справа № 128/2116/16-к
Іменем України
29 листопада 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016020100000347 від 13.03.2016 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області, громадянина України, українця, освіта середня, мешканця АДРЕСА_1 , раніш не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, -
За обвинувальним актом встановлено, що 10 березня 2016 слідчим суддею Вінницького міського суду ОСОБА_7 , було винесено ухвалу, на підставі якої надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою - АДРЕСА_2 .
13 березня 2016 року, біля 07:00 год., під час виконання зазначеної ухвали Вінницького міського суду, ОСОБА_6 , перебуваючи на території вказаного домогосподарства, достовірно знаючи те, що працівники поліції виконують свої службові обов'язки, а саме виконують ухвалу суду, вчинив з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Вінницького РВ поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Вінницького РВ поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_9 словесну сварку, в ході якої виражаючись на їх адресу нецензурними словами, підійшов до ОСОБА_5 та умисно, кулаком правої руки наніс один удар по обличчю останнього, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді неповного вивиху 21 зуба, забою м'яких тканин верхньої губи.
Крім того, ОСОБА_6 , 13 березня 2016, біля 07:00 год., під час виконання ухвали Вінницького міського суду від 10 березня 2016 року, перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_2 , достовірно знаючи те, що працівники поліції виконують свої службові обов'язки, а саме виконують ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду ОСОБА_7 , про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою - АДРЕСА_2 , за допомогою лопати вчинив активну фізичну протидію здійсненню оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Вінницького РВ поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 та старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Вінницького РВ поліції ВВП ГУНП у Віннницькій області ОСОБА_10 своїх службових обов'язків, яке виразилось у розмахування лопатою перед ними, погрозою фізичної розправи, що призвело до перешкоджання виконання ухвали суду вказаними працівниками поліції та заподіяння побоїв оперуповноваженому сектору кримінального поліції Вінницького РВ ВВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 .
Дії ОСОБА_6 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків та опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, оскільки з часу вчинення кримінального правопорушення і до теперішнього часу минуло п'ять років і у відповідності до ст. ст. 49, 106 КК України є підстави для закриття кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин в казаних у обвинувальному акті не визнав, підтримав клопотання про застосування відносно нього ст. 49 КК України.
Потерпілий ОСОБА_5 заперечив щодо клопотання сторони захисту.
Прокурор проти клопотання сторони обвинуваченого не заперечила, вважає застосування ст. 49 КК України реалізацією прав обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
У ст.44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За частиною третьою статті 285 КПК, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно частини третьої статті 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к зроблено висновок: «відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки».
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК».
Положеннями ст.49 КК України, визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Таким чином згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Як вбачається в з обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 342 КК України, за яким передбачається покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 345 КК України, передбачається покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин 13.03.2016 року від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилялися та не переховувалися, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався.
Закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, пов'язує переривання або зупинення строків давності з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника ( нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недоотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід не нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Вказані обставини ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від судового слідства не встановлені. Вищенаведене свідчать, що строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності закінчився.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_6 клопоче про закриття провадження з відповідних підстав, його захисник подане клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України та закриття кримінального провадження підтримав.
Незгода потерпілого щодо клопотання обвинуваченого, суду є зрозумілим, адже невід'ємним є право сторони отримати справедливе правосуддя, принцип якого стосується всіх сторін кримінального провадження. Однак, незгода потерпілої сторони з заявленим клопотанням не є підставою для відмови у його задоволенні.
Враховуючи вищезазначене, з'ясувавши позицію обвинуваченого, представника публічного обвинувачення - прокурора, потерпілого та впевнившись у добровільності та усвідомленні обвинуваченими наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, підлягає до задоволення.
В зв'язку з закриттям кримінального провадження, суд вважає за необхідне залишити позов потерпілого без розгляду, роз'яснивши ОСОБА_5 право на звернення до суду з позовом щодо відшкодування шкоди окремо в порядку цивільного провадження.
Керуючись ст.49 КК України, ст.ст. 124,126,174, 284, 285-286, 288, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_6 щодо застосування ст. 49 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України на підставі ч.1 п. 2 ст.49 КК України.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016020100000347 від 13.03.2016 року відносно ОСОБА_6 ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України - закрити.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя ОСОБА_1