26.11.2021
Справа № 720/2070/21
Провадження № 2/720/739/21
26 листопада 2021 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Лупу Д.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Новоселицької міської ради Чернівецької області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання права власної на нерухоме майно, -
В жовтні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача та третьої особи про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що рішенням Новоселицької міської ради від 12 березня 1999 року був затверджений акт приймання в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 , який складається з двох окремих квартир: № 1 - яка належить ОСОБА_4 та становить 54/100 частин будинку та № 2 - яка належала ОСОБА_5 та становить 46/100 частин будинку. Оскільки, будівництво будинку було проведено під час шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_5 , то 1/2 частка квартири ОСОБА_5 (що становить 23/100 частин всього будинку) належить їй як набута частка у спільному сумісному майні подружжя. Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на 1/2 частку його квартири (що становить 23/100 частин всього будинку), яку позивачі прийняли своєчасно в рівних долях по 1/3 частці квартири (що становить по 23/300 частин всього будинку) як спадкоємці 1 черги за законом, внаслідок чого нотаріусом Хасанського нотаріального округу Російської Федерації 18 грудня 2001 року було видано позивачам свідоцтво про право на спадщину, яке було зареєстровано Новоселицьким КБТІ в книзі № 12, сторінка № 198, реєстровий № 869. В той же час, зараз вони не можуть реалізувати своє право щодо відчуження вказаної квартири, оскільки нотаріальна контора не бере до уваги державну реєстрацію права власності за правовстановлюючим документом іншої держави. Просили суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 23/100 частки будинку по АДРЕСА_1 як набуту частку у спільному сумісному майні подружжя, а також визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 23/300 часток вказаного будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 ..
Представник позивачів в судове засідання не з'явився направивши на адресу суду заяву, в якій позов підтримав та просив задовольнити заявлені вимоги, справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача Новоселицької міської ради Чернівецької області та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 подали до суду заяви, в яких позов визнали та просили розглянути справу у їх відсутності.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить встановленим обставинам по справі та не порушує права та інтереси інших осіб, дійшов висновку про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та задоволенні заявлених позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 серпня 1984 року ОСОБА_5 уклав шлюб із ОСОБА_1 ..
Рішенням виконкому Новоселицької міської ради № 200 від 14 грудня 1994 року ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_3 для будівництва двохповерхового будинку площею 102, 67 кв.м.
29 грудня 1994 року Новоселицький районний архітектор видав дозвіл № 70 на будівництво вказаного будинку по АДРЕСА_3 .
Рішенням виконкому Новоселицької міської ради № 200 від 14 грудня 1994 року ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_4 для будівництва двохповерхового будинку площею 102, 67 кв.м.
29 грудня 1994 року Новоселицький районний архітектор видав дозвіл № 69 на будівництво вказаного будинку по АДРЕСА_4 .
01 березня 1999 року двохповерховий будинок по АДРЕСА_1 , забудований ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , загальною площею 237,3 кв.м., житловою площею 143,3 кв.м., був прийнятий в експлуатацію.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 15 березня 1999 року, зареєстрованим Новоселицьким КБТІ в реєстрову книгу № 12, під № 869, сторінка № 198, ОСОБА_5 належить право приватної власності на 46/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 15 березня 1999 року, зареєстрованим Новоселицьким КБТІ в реєстрову книгу № 12, під № 896, сторінка № 198, ОСОБА_4 належить право приватної власності на 54/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 1 , 1/2 веранди літера «а» , сараю з підвалом літера «Б», навісу літера «В».
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 року, діючої на час будівництва будинку, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Аналогічне положення містяться у ст.ст. 60, 61 СК України.
Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 року, а також за статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Отже за змістом вищевказаних норм закону, кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім окремих речей кожного з подружжя.
Зважаючи на те, що спірна квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» , що становлять 46/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , було побудовано ОСОБА_5 на час коли останній перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , то вони вважається їх спільним майном та з того часу вони стали його співвласниками в рівних частках, тобто по 1/2 частці на кожного з них.
18 грудня 2001 року нотаріус Хасанського нотаріального округу Російської Федерації видав свідоцтво про право власності, згідно якого ОСОБА_1 належить 1/2 доля у майні набутому під час шлюбу із ОСОБА_5 та складається з 46/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Вказане свідоцтво було зареєстровано в Новоселицькому КБТІ в реєстрову книгу № 12, під № 869, сторінка № 198.
Однак, на даний час позивачка ОСОБА_1 не може реалізувати своє право щодо відчуження вказаної квартири, оскільки нотаріальна контора не бере до уваги державну реєстрацію права власності за правовстановлюючим документом іншої держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Зважаючи, що свідоцтво про право власності на 46/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» , було видано лише на ім'я ОСОБА_5 , суд вважає, що тим самим порушується право власності щодо вказаного майна позивачки ОСОБА_1 , а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 23/100 частки вказаного будинку в порядку набуття подружжям за час шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер в п. Краекино Хасанського району Приморського краю Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданого 30 липня 2001 року відділом РАКСу адміністрації Хасанського району Приморського краю Російської Федерації
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 23/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» , а також 1/2 частки огорожі.
Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах по спадкування» роз'яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року, діючої на час виникнення вказаних правовідносин, при успадкуванні по закону спадкоємцями першої черги є в рівних долях діти, подружжя та батьки померлого.
Зі змісту ст. 548 ЦК УРСР вбачається, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Частиною другою даної статті передбачено, що зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.
Аналіз вказаних норм та судової практики дає підстави вважати, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним або протягом шестимісячного терміну після його смерті проживав у спадковому домоволодінні. Факт продовження проживання спадкоємця у спадковому домоволодінні відразу після смерті спадкодавця є беззастережним доказом того, що спадкоємець своєчасно прийняв спадщину, тобто вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 своєчасно прийняли в рівних долях як спадкоємці 1 черги за законом його дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
18 грудня 2001 року нотаріусом Хасанського нотаріального округу Російської Федерації було видано позивачам свідоцтво про право на спадщину, згідно якого вони набули право власності по 1/3 частки спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , яке складається з 23/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 .
В даному випадку нотаріус Хасанського нотаріального округу Російської Федерації, діючий за місцем смерті спадкодавця, підтвердив, що позивачі вступили в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ..
Вказане свідоцтво про право на спадщину було зареєстровано Новоселицьким КБТІ в книзі № 12, сторінка № 198, реєстровий № 869.
Проте, на даний час позивачі не можуть реалізувати своє право щодо відчуження прийнятої спадщини, оскільки нотаріальна контора не бере до уваги державну реєстрацію права на спадщину за правовстановлюючим документом іншої держави.
Визнання права та зміна правовідношення є встановленими ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів.
За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Враховуючи, що позивачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 , своєчасно прийняли спадщину, інших спадкоємців не має, то суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, у зв'язку із чим позов слід задовольнити та право власності на спадщину визнати за ними в порядку спадкування за законом.
У зв'язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України слід повернути позивачам з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що складає 2692 гривні.
На підставі ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 року, ст.ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 15, 16, 328, 372 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати право приватної власності ОСОБА_1 на 23/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» , а також огорожі № 9-10, в порядку набуття подружжям за час шлюбу з ОСОБА_5 .
Визнати право приватної власності ОСОБА_1 на 23/300 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» , а також огорожі № 9-10, в порядку спадкування по закону після смерті чоловіка ОСОБА_5 .
Визнати право приватної власності ОСОБА_3 на 23/300 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» , а також огорожі № 9-10, в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_5 .
Визнати право приватної власності ОСОБА_2 на 23/300 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літера «А» - квартира № 2 , 1/2 веранди літера «а» , а також огорожі № 9-10, в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_5 .
У зв'язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачам з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що складає 2692 гривні.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.