Справа № 191/3416/21
Провадження № 1-в/191/744/21
іменем України
25 листопада 2021 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в режимі відеоконференцзв'язку матеріали клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування до нього ст. 81 КК України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
за участі в судовому розгляді: прокурора - ОСОБА_4 , представника адміністрації СВК-94 - ОСОБА_5 , засудженого - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_6 ,-
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього ст. 81 КК України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою, на підставі ст. 84 КК України, в судовому засіданні не підтримав.
Засуджений в судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив суд його задовольнити. Пояснив, що на даний час працює на виробництві в установі, має два заохочення, стягнень не має, раніше до нього застосовувалась ст. 81 КК України. Також, зазначив, що має незадовільний стан здоров'я, хворіє, переніс інсульт, інвалідності не має.
Захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 підтримала позицію свого підзахисного, просила задовольнити клопотання у повному обсязі.
Представник адміністрації СВК № 94 в судовому засіданні не заперечував, щодо клопотання засудженого, вважає, що засуджений став на шлях виправлення.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_3 , вважає, що немає підстав для його задоволення, оскільки останній на шлях виправлення не став, характеризується посередньо, раніше до нього застосовувалась ст. 81 КК України.
Суд, заслухавши пояснення засудженого, захисника, представника адміністрації СВК № 94, з урахуванням думки прокурора, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, приходить до наступного висновку.
Відповідно до довідки за особою справою № 81-Г-19, судом встановлено, що ОСОБА_3 , підлягає умовно-достроковому звільненню на підставі ст. 81 КК України по відбуттю 2/3 строку з 30.11.2020 року. Матеріали розглянуті комісією установи 30.11.2020 року, за результатами якої, засудженому ОСОБА_3 , відмовлено, як особі, що не довела своє виправлення.
Згідно характеристики на засудженого ОСОБА_3 , останній характеризується посередньо, до Синельниківської ВК № 94 прибув 06.03.2019 року. На даний час засуджений працевлаштований на благоустрої території установи. За час відбування покарання, має 2 заохочення, стягнень не має.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст. 81 КК України).
Також, за змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
На підставі ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , раніше неодноразово судимий за умисні тяжкі злочини. Так, 29.07.2009 року ОСОБА_3 було засуджено Кіровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 28.07.2010 року умовно - достроково на 6 місяців 18 днів з ВК -122 Дніпропетровської області області.
Однак, належних висновків ОСОБА_3 , не зробив та знову вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, за яке відбуває на даний час покарання, що дає підстави вважати, що засуджений на шлях виправлення не став і не довів своє виправлення, томусуд приходить до висновку про відсутність підстав передбачених ст. 81 КК України для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 .
У відповідності до ч. 7 ст. 539 КПК України, - у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
Керуючись ст.81 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування до нього ст. 81 КК України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання- відмовити .
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1