Справа № 201/6258/21
Провадження № 2/201/2705/2021
18 листопада 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -
23 червня 2021 року позивачка звернулась до суду із позовом до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що 02 вересня 2020 року в м. Дніпрі на вул. Гладкова, 35 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , забезпечений полісом ОСЦПВ ЕР/200369330, виданий - ПрАТ СК «ПЗУ Україна». В результаті даної ДТП транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Згідно постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 р., справа № 932/10562/20, водія ОСОБА_2 було визнано винним у спричиненні ДТП та було притягнуто до адміністративної відповідальності в порядку ст. 124 КУпАП. 07 вересня 2020 р. ОСОБА_1 надала до страхової компанії письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а 28 жовтня 2020 р. заяву на виплату страхового відшкодування разом з усіма визначеними законодавством документами. Згідно висновку експерта № 3111/20/20 від 18 листопада 2020 року вартість відновлювального ремонту, урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин (розрахованого в порядку, встановленому законодавством), колісного транспортного засобу - автомобіль Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 33 055,56 грн. (без урахування складової ПДВ). Даний висновок експерта, 30 листопада 2020 р. було надано до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Відповідно до Квитанції про сплату наданих експертних послуг від 18 листопада 2020 року, за проведення експертизи Позивачкою було сплачено 2 800,00 грн. 06 листопада 2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснло ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 14 160,77 грн. Не погоджуючись із виплаченою сумою страхового відшкодування 30 листопада 2020 р. Позивачка звернулась з відповідною заявою до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», у якій просила здійснити доплату страхового відшкодування на підставі висновку експерта №3111/20/20 від 18 листопада 2020 року. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у своєму листі від 19 лютого 2021 р. повідомило позивачку про відсутність правових підстав для здійснення доплати страхового відшкодування. ОСОБА_1 не погодившись із загальним розмір сплаченого ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страховим відшкодуванням, тому з метою захисту своїх порушених прав звернулась із відповідними вимогами до суду. Окрім цього, позивачка просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинену їй моральну шкоду. Обґрунтовуючи дану вимогу тим, що саме ці особи є відповідальними за пошкодження належного їй транспортного засобу Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 . Посилаючись на ст. ст. 11, 22, 23, 610 ЦК України та ст. 6, 29, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачка просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивачки недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 16 294,79 грн., а також солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн.
Відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» позовні вимоги не визнав. Представник відповідача ОСОБА_5 надав до суду відзив в якому представник відповідача зазначав, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не визнає пред'явлених позовних вимог, оскільки страхова компанія в повному обсязі виконала свої зобов'язання за полісом ЕР/200369330 перед ОСОБА_1 , сплативши їй страхове відшкодування в розмірі 14 160,77 грн. Розрахунок суми сплаченого страхового відшкодування, було здійснена на підставі висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. За вищезазначеного просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представником позивачки адвокатом Негробовим О.В. була подана відповідь на відзив, де зверталася увага суду на те, висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, на підставі якого страховою компанією було здійснено розрахунок сплаченого страхового відшкодування, було складено із грубими порушеннями вимог спеціальних методик, що дає підстави вважати його висновки необ'єктивними та необґрунтованими.
Представник позивача адвокат Негробов О.В. надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без участі позивачки та її представника.
Відповідачі ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 10 ст. 10 ЦПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даній справі судом встановлені такі факти та визначені відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, 02 вересня 2020 року в м. Дніпрі на вул. Гладкова, 35 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . В результаті даної ДТП транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Згідно постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 р., справа № 932/10562/20, водія ОСОБА_2 було визнано винним у спричиненні ДТП та було притягнуто до адміністративної відповідальності в порядку ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова набула чинності 06 жовтня 2020 року та не оскаржувалась у встановленому законом порядку.
Станом на день настання ДТП, транспортний засіб ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/200369330, зі змісту якого вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду спричинену майну складає 130 000,00 грн., розмір франшизи становить 2 600,00 грн.
07 вересня 2020 р. ОСОБА_1 надала до страхової компанії письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а 28 жовтня 2020 р. заяву на виплату страхового відшкодування разом з усіма визначеними законодавством документами.
Відповідно до висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, за підписом оцінювача ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає (з ПДВ на запасні частини та матеріали): 18 936,32 грн.
В подальшому, на підставі даного висновку, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила розрахунок суми страхового відшкодування, вирахувавши із визначеною оцінювачем ОСОБА_6 вартості відновлювального ремонту суму ПДВ на запасні частини та матеріали (2 175,55 грн.) та суму франшизи за полісом ЕР/200369330 (2 600,00 грн.), яка 06 листопада 2020 року, була сплачена позивачці в розмірі 14 160,77 грн.
В свою чергу, для визначення розміру заподіяних збитків, позивачка звернулась до експерта-автотоварознавця ОСОБА_7 , яким 18 листопада 2021 р. було складено висновок експерта № 3111/20/20, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (розрахованого в порядку, встановленому законодавством) пошкодженого в наслідок ДТП складає 33 055,56 грн. (без урахування складової ПДВ). Даний висновок експерта було надано до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 30 листопада 2020 року разом із заявою про доплату частки страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у своєму листі від 19 лютого 2021 р. повідомило позивачку про відсутність правових підстав для здійснення доплати страхового відшкодування.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 2.1. Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон України N 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України N 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України Закону України N 1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При цьому, п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно п. 34.2,34.4 ст. 34 Закону України N 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України N 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Статтею 36 Закону України N 1961-IV встановлено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п. 36.1 ст. 36).
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або ст. 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (п. 36.2 ст. 36).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36).
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» фактично виник спір щодо розміру страхового відшкодування.
Так, страховик вважає, що розмір страхового відшкодування було визначено та виплачено в повному обсязі, у відповідності до вимог Закону України N 1961-IV та згідно висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. В свою чергу, позивач просив доплатити страхове відшкодування, виходячи із результатів висновку експерта № 3111/20/20 складеного експертом Дроздовим Ю.В.
Суд оцінює критично твердження представника відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» стосовно того, що розмір страхового відшкодування було визначено та виплачено ОСОБА_1 в повному обсязі, у відповідності до вимог Закону України N 1961-IV, з огляду на те, що позивачка відповідно до вимог ст. 35 Закону України N 1961-IV, 28 жовтня 2020 року звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Після чого, страховик у відповідності до приписів п. 22.1 ст. 22 Закону України N 1961-IV був зобов'язаній у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, а відповідно до ст. 29 зазначеного Закону відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у ч.1 ст.78 ЦПК України зазначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Суд враховує, що висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 13 жовтня 2020 року складений оцінювачем ОСОБА_6 , на підставі якого відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було здійснено розрахунок сплаченого страхового відшкодування було складено із порушеннями вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:
- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;
- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;
- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;
- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;
- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;
- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;
- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Згідно п. п. 1.3, 1.4 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 14252092 від 24.11.2003 року (далі - Методика), остання застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та вимоги цією Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Згідно п. 4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.
Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою (п. 4.2 Методики).
Згідно з пунктом 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика КТЗ) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
Відповідно до п. 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Пунктом 5.5. Методики встановлено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
Суд враховує, що матеріали справи не містять та відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ України» не доведено, що оцінювачем ОСОБА_6 особисто оглядався пошкоджений транспортний засіб Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 та встановлювався характер і обсяг пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування, як це передбачено п. п. 5.1, 5.5 Методики. Також, зі змісту вступної та дослідницької частини даного висновку експертного дослідження, вбачається, що відповідне клопотання, про надання для проведення особистого огляду пошкодженого транспортного засобу Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не заявлялось.
Окрім цього, суд враховує, що висновок № 1136E_SOS_-200908-205177 від 13 жовтня 2021 року був складений оцінювачем ОСОБА_6 (свідоцтво оцінювача МФ № 122 від 12 жовтня 2019 року). ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не було доведено та не надано належних доказів, на підставі яких можливо встановити, що під час складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження ОСОБА_6 мав кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 «визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку завданого власнику транспортного засобу».
Тобто, висновок 1136E_SOS_-200908-205177 від 13 жовтня 2021 року суд кваліфікує не як «експертне автотоварознавчим дослідження», а як «звіт про оцінку».
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів регулюються Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1440.
Згідно ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Так, згідно ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Статтею 11 цього ж закону, встановлено, що договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.
Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.
Таким чином, ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено вичерпний перелік осіб, які мають право звернутись до суб'єкта оціночної діяльності (оцінювача), з метою проведення оцінки майна: власник чи особа що володіє майном на відповідній правовій підставі, та будь-яка інша особа, уповноважена власником. Тобто оцінка майна проводиться виключно на підставі письмового договору, укладеного у відповідності до ст. 10 та 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У розділі «обмеження щодо достовірності дослідження» Висновку № 1136E_SOS_-200908-205177 від 13 жовтня 2021 року оцінювач ОСОБА_6 зазначає, між власником об'єкту оцінки і замовником автотоварознавчого дослідження КТЗ існує договір про оцінку майна. У випадку відсутності такого договору, даний звіт про оцінку є не дійсним.
Суд враховує, що матеріали справи не містять та відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не доведено, що між власником транспортного засобу Nissan Leaf р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 та замовником висновку 1136E_SOS_-200908-205177 від 13 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» існує договір про оцінку майна.
За вказаних обставин, недійсність висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 13 жовтня 2020 року, безпосередньо випливає із його змісту.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами)».
Таким чином висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 13 жовтня 2020 року, складений з порушенням відповідних вимог Методики, судом не визнається належним та допустим доказом дійсного розміру матеріальних збитків, завданих позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу та, відповідно, доказом виплати страховиком страхового відшкодування в повному обсязі, в порядку, передбаченому Законом України N 1961-IV.
В свою чергу, висновок експерта Дроздова Ю.В. № 3111/20/20 від 18 листопада 2020 р., було складено експертом за наслідками безпосереднього огляду транспортного засобу, зі складанням відповідного протоколу огляду та фотофіксацією, з посиланням на відповідні вихідні дані та із повним дотриманням відповідних методик.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, суд зазначив що: «висновок експертного дослідження не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне. Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, у наявному висновку експертного дослідження не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду».
Згідно ч. 1 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною 3 ст. 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника. Згідно ч. 7 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Частиною 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Судом встановлено, що висновок експерта Дроздова Ю.В. № 3111/20/20 від 18 листопада 2020 р. було складено у цілковитій відповідності до чинного законодавства України щодо проведення судових експертиз, а експерт був обізнаний (попереджений) про відповідальність за надання свідомо неправдивого висновку. Також, даний висновок цілковито відповідає вимогам ст. 102 та 106 ЦПК України.
Разом з тим, у висновку 1136Е-SOS-200908-205177 експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 13 жовтня 2020 року, складеного на замовлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не зазначено, що оцінювач ОСОБА_6 обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що даний висновок підготовлено для подання до суду.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивачки в частині стягнення недоплаченого страхового відшкодування слід задовольнити, стягнувши на її користь з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 16 294,79 грн.
(33 055,56 грн. - 2 600,00 грн. - 14 160,77 грн. = 16 294,79 грн.)
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних Позивачу моральних та фізичних страждань.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " - „...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб ".
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд не може погодитись із тим, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому в результаті ДТП нервовому стресі, а також через пошкодження її власного майна, передчасного погіршення його технічного і естетичного стану та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього, у зв'язку із недоведеністю даної вимоги
Таким суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволені вимог про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричиненої моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм діючого законодавства та висновків щодо застосування норм матеріального права викладених у відповідних постановах Верховного суду, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, то суд вважає за можливе стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» судові витрати по справі пропорційно до задоволених вимог, а саме: стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 880,76 грн. та витрат на проведення експертизи в розмірі 2 716,00 грн., а всього 3 596,76 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 13, 76 - 77, 81, 89, 141, 247 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму страхового відшкодування в розмірі 16 294,79 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по справі розмірі 3 596,76 грн.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев