Справа № 127/31461/21
(2-а/232/275/12)
25.11.2021 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування акта, визнання професійного захворювання таким, що пов'язане з виробництвом та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування акта, визнання професійного захворювання таким, що пов'язане з виробництвом та зобов'язання вчинити певні дії.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену корона вірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов'язків медичного працівника; визнати незаконним та скасувати акт розслідування (спеціального розслідування) гострого професійного захворювання із смертельним наслідком, що сталося з лікарем неонатологом КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» ОСОБА_2 від 06.04.2021 року за формою Н-1/НП; зобов'язати Управління Держпраці у Вінницькій області провести розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком, що сталося з лікарем неонатологом КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» ОСОБА_2 та скласти акт за формою Н-1/П.
Положенням ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Отже, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками виключно у сфері публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз вказаних положень свідчить про те, що у випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Судом встановлено, що позивач просить суд визнати, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену корона вірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов'язків медичного працівника; визнати незаконним та скасувати акт розслідування (спеціального розслідування) гострого професійного захворювання із смертельним наслідком, що сталося з лікарем неонатологом КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» ОСОБА_2 від 06.04.2021 року за формою Н-1/НП; зобов'язати Управління Держпраці у Вінницькій області провести розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком, що сталося з лікарем неонатологом КНП «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» ОСОБА_2 та скласти акт за формою Н-1/П..
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Пунктом першим частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Таким чином, спір у даній справі пов'язаний з реалізацією цивільних прав громадян, тобто із цивільним правом. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із трудових правовідносин.
За таких обставин, слід дійти до висновку, що вказаний спір є цивільним, тобто приватно - правовим, що виключає можливість його вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
На переконання суду, приймаючи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Таким чином, оскільки спір не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, позов ОСОБА_1 не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки з позовної заяви вбачається, що дану позовну заяву належить розглядати в порядку цивільного судочинства, тому вважаю, що позивачу необхідно відмовити у відкритті провадження та роз'яснити, що позивач має право звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2724,00 грн., згідно квитанції № 35634516 від 17.11.2021 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 171, 256 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування акта, визнання професійного захворювання таким, що пов'язане з виробництвом та зобов'язання вчинити певні дії.
Одночасно роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Повернути ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок, сплачений при зверненні до Вінницького міського суду Вінницької області, згідно з квитанцією № 35634516 від 17.11.2021 року.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя