Постанова
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 508/353/16-к
провадження № 51-3149км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року про повернення його заяви щодо виправлення описки у вироку Одеського обласного суду від 05 липня 2001 року ухваленого відносно нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Одеського обласного суду від 05 липня 2001 року ОСОБА_7 засуджено за пунктами «б», «з» статті 93, пунктами «б» «ж» «з» статей 17, 93, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141, ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року із застосування вимог ст. 42 цього Кодексу до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Також цим вироком на підставі ст. 26 КК України 1960 року його визнано особливо небезпечним рецидивістом із вказівкою про необхідність відбуванням ним покарання у колонії сурового режиму.
Ухвалою Верховного Суду України від 13 грудня 2001 року вищевказаний вирок Одеського обласного суду від 05 липня 2001 року щодо ОСОБА_7 приведено у відповідність з КК України 1960 року в редакції від 05 квітня 2001 року та виключено з нього рішення суду про визнання ОСОБА_7 особливо небезпечним рецидивістом, перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року на ч. 2 ст. 190 КК України 1960 року (в редакції від 05 квітня 2001 року), за якою визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та надалі за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України 1960 року (в редакції 05 квітня 2001 року), пунктами «б», «з» статті 93, пунктами «б» «ж» «з» статей 17, 93, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК України 1960 року визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_7 в порядку ст. 379 КПК України звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про виправлення описки у вироку Одеського обласного суду від 05 липня 2001 року.
Суддя Одеського апеляційного суду ухвалю від 14 травня 2021 року повернув вказану заяву ОСОБА_7 зазначивши про те, що відповідно до положень ст. 379 КПК України вона не може бути розглянута в Одеському апеляційному суді.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд всупереч положенням КПК України прийняв незаконне рішення про повернення його заяви у зв'язку із чим порушив його конституційні права. Стверджує, що суддя апеляційного суду ОСОБА_8 у цьому провадженні заявляв собі самовідвід, який надалі було задоволено, а тому, на його думку, цей суддя не міг приймати рішення щодо його заяви. Наголошує, що суддя апеляційного суду повинен був направити його заяву про виправлення описки до суду першої інстанції в якому була можливість утворити відповідну колегію для її розгляду в порядку ст. 379 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 , висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду.
Прокурор ОСОБА_5 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду:
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положенням п. 2 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох суддів.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КПК України у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів.
Проте, ухвала Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року зазначеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Як вбачається із матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_7 на підставі ст. 379 КПК України звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про виправлення описки у вироку Одеського обласного суду від 05 липня 2001 року ухваленого щодо нього.
Відповідно до наявного у матеріалах провадження протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2020 року (провадження № 21-з/813/53/20) було визначено колегію суддів для розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_7 (головуючий суддя ОСОБА_8 , судді ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у провадженні № 21-з/813/53/20 задоволено заяву судді ОСОБА_8 про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_7 про виправлення описки у вироку, у зв'язку з чим провадження направлено на перерозподіл.
Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2020 року, від 10 вересня 2020 року та від 03 листопада 2020 року були здійснені повторні перерозподіли цього провадження у зв'язку із задоволенням відводів та самовідводі суддів Одеського апеляційного суду.
Надалі, як видно із матеріалів провадження, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 грудня 2020 року у провадження № 21-з/813/53/20 було визначено колегію суддів для розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_7 (головуючий суддя ОСОБА_8 , судді ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ).
Разом із цим колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що суддя ОСОБА_8 вже заявляв собі самовідвід у цьому провадженні за заявою ОСОБА_7 , який ухвалою було задоволено, а тому з огляду на положення ч. 3 ст. 82 КПК України він не мав право брати участь у цьому провадженні.
Крім того, як видно із вищевказаного протоколу від 30 грудня 2020 року у цьому провадженні було визначено колегію суддів для розгляду заяви ОСОБА_7 , однак суддя ОСОБА_8 одноособово постановив рішення від 14 травня 2021 року про повернення заяви щодо виправлення описки у вироку Одеського обласного суду від 05 липня 2001 року.
Враховуючи наведене судове рішення за результатом розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_7 . Одеський апеляційний суд постановив незаконним складом суду, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для його скасування.
Отже, під час розгляду справи апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в цьому суді.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 травня 2021 року щодо повернення заяви ОСОБА_7 про виправлення описки у судовому рішенні скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3