Ухвала
Іменем України
29 листопада 2021 р.
м. Київ
справа № 401/1612/18
провадження № 51 - 71 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року,
встановив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2018 року вирок Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, яким ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228-1 КК Російської Федерації, до 10 років позбавлення волі, приведено у відповідність із законодавством України.
Визначено, що відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнаний винним вироком Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, а тому засуджений підлягає відбуванню покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Відповідно до ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року виправлено описку в ухвалі цього ж суду від 13 липня 2018 року, зазначено дату ухвалення вироку Первомайського районного суду м. Краснодара - 22 травня 2017 року, строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 22 травня 2017 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 25 червня 2016 року по 22 травня 2017 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задоволено частково, ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2020 року про виправлення описки скасовано, ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2018 року змінено.
Приведено вирок Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228-1 КК Російської Федерації до 10 років позбавлення волі, у відповідність із законодавством України.
Визначено, що відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнаний винним вироком Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року, передбачена ч. 2 ст. 307 КК України.
На підставі вироку Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року засуджений підлягає відбуванню покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з 22 травня 2017 року, зарахувавши в строк відбуття покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України час перебування під вартою з 25 червня 2016 року по 23 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що з першого абзацу резолютивної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що фактично апеляційним судом прийнято рішення про відмову в перегляді ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, а засудженим ОСОБА_5 ставилося питання про перегляд ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, другий абзац резолютивної частини суперечить першому та не містить викладу прийнятого судом рішення та сенсу як такого. Також захисник зазначає, що при приведенні у відповідність із законодавством України вироку Первомайського районного суду м. Краснодара від 22 травня 2017 року стосовно ОСОБА_5 . Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2020 року неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, погіршив становище засудженого, перекваліфікувавши його дії із замаху на злочин на закінчений склад злочину.
Мотиви суду
Перевіривши дотримання захисником порядку та строків касаційного оскарження, відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Так, суд касаційної інстанції згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
Частина 1 ст. 412 КПК України визначає, що істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Як убачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, засуджений ОСОБА_5 звернувся із заявою про перегляд ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами, вказуючи на те, що при прийнятті рішення не були відомі обставини, що могли суттєво вплинути на судове рішення, оскільки вказують на його непричетність до обвинувачення.
При цьому засуджений зазначив, що згідно з даними міграційної служби, які підтверджуються міграційною карткою, що видається при перетині кордону Російської Федерації, він прибув до Російської Федерації 05 квітня 2016 року, а тому він не міг перебувати у Росії 29 лютого 2016 року, а це, на його думку, є доказом його непричетності до вчиненого злочину на території Російської Федерації.
Апеляційний суд, розглянувши заяву ОСОБА_5 , зазначив, що Главою 34 КПК України визначено, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають не всі судові рішення, а лише ті, якими завершується розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.
Перегляд провадження за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
У своїй ухвалі апеляційний суд зазначив, що нововиявлені обставини мають стосуватися лише вироку або судових рішень, що постановлені щодо цього вироку, тобто судового рішення по суті кримінального обвинувачення.
Як убачається із заяви засудженого ОСОБА_5 , заявляючи вимогу про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, якою переглядалась ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області та вирішувалося питання про приведення вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України, наводив доводи про неправильність самого вироку іноземної держави, неповноту судового розгляду під час розгляду кримінальної справи судом Російської Федерації та вказав на незаконність свого засудження, отже фактично його доводи зводилися до незаконності, необґрунтованості вироку іноземної держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 КПК України будь-які питання, пов'язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованоговисновку, що ухвала суду Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2018 року, змінена ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, якими вирішувалося питання про приведення вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України, не є тим остаточним рішенням, яким завершено кримінальне провадження по суті обвинувачення.
Обґрунтовуючи свою заяву про перегляд ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами, засуджений фактично виклав свою незгоду із вироком суду іноземної держави, посилаючись на те, що він згідно міграційної картки прибув до Російської Федерації 05 квітня 2016 року, а тому не має нести кримінальну відповідальність за цим вироком, оскільки в період, починаючи з 29 лютого 2016 року, він перебував на території України, а це, на його думку, є беззаперечним доказом його непричетності до вищезазначеного злочину.
Апеляційний суд зазначив, що такі доводи не впливають на правильність ухвали суду від 10 грудня 2020 року, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про перегляд вказаної ухвали за нововиявленими обставинами та його вимоги про скасування ухвали Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року.
Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.
Доводи захисника щодо розбіжностей у резолютивній частині оскаржуваної ухвали, які, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необґрунтованими з таких підстав.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник допускає, що мали місце технічні недоліки щодо способу формулювання речень та словосполучень у резолютивній частині оскаржуваної ухвали.
За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що вказане є свідченням істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів законність судового рішення.
Вказану в резолютивній частині ухвали іншу дату судового рішення колегія суддів також розцінює як технічну помилку, описку, яка не стосується суті прийнятого рішення, однак усунення якої знаходиться поза межами компетенції Верховного Суду.
Доводи захисника щодо неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питання про приведення у відповідність вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України до предмету розгляду судом касаційної інстанції з питань нововиявлених обставин не належать.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення, у касаційній скарзі захисника не наведено.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 серпня 2021 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3