24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2011/16258/12
провадження № 51-3426км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи, щодо якої закрито кримінальну справу, ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 листопада 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, постановлені у кримінальній справі стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 травня 2020 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 365-2 Кримінального кодексу України, закрито у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання обвинувачення.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням сторона обвинувачення подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 травня 2020 року.
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 листопада 2020 року заступнику прокурора Харківської області ОСОБА_7 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 травня 2020 року, а його апеляційну скаргу визнано такою, що не підлягає розгляду.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2021 року постанову місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із постановленими судовими рішеннями, просить їх скасувати з підстави істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону і направити справу на новий судовий розгляд.
На обґрунтування своїх вимог стверджує про безпідставність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність поважних причин пропуску стороною обвинувачення строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 травня 2020 року, оскільки копія оскаржуваного судового рішення надійшла на адресу прокуратури лише 22 травня 2020 року. При цьому стороні обвинувачення було надано можливість ознайомитися з матеріалами кримінальної справи за поданим нею клопотанням від 17 червня 2020 року лише 24 липня 2020 року. Вказані обставини, на переконання скаржника, свідчать про існування об'єктивних причин, які позбавили можливості оскаржити судове рішення у межах визначеного процесуального строку.
Окрім того, не погоджується сторона обвинувачення і з висновками місцевого суду, відповідно до яких клопотання про поновлення апеляційного строку було подано невповноваженим на те прокурором.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_6 стверджує про безпідставність наведених у ній доводів. Наполягає на дотриманні судами першої та апеляційної інстанцій приписів кримінально-процесуального закону при постановленні оскаржуваних судових рішень.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні касаційної скарги за доводами, викладеними у ній, та скасуванні постанови й ухвали у справі.
ОСОБА_6 стверджував про законність та вмотивованість судових рішень, а тому відсутність підстав для задоволення касаційної скарги прокурора. Просив врахувати обставини, наведені ним у запереченні, поданому на адресу Суду.
Інших учасників процесу було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, особи, щодо якої кримінальну справу закрито, перевіривши матеріали та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 395 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК 1960 року) касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
Відповідно до частини 1 статті 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни вироку та ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність цих підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу.
Вимогами статті 370 КПК 1960 року передбачено, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
За приписами частини 3 статті 349 КПК 1960 року апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Як убачається з матеріалів справи, клопотання про поновлення строку на подачу апеляції на постанову місцевого суду від 04 травня 2020 року було подано стороною обвинувачення 20 серпня 2020 року. На обґрунтування поважності причин пропуску скаржник зазначав, що прокурор ОСОБА_8 під час розгляду справи в місцевому суді відмовився підтримувати державне обвинувачення. Копію ж рішення, яке оскаржується, Харківська обласна прокуратура отримала лише 22 травня 2020 року. При цьому з матеріалами справи за клопотанням від 17 червня 2020 року сторона обвинувачення ознайомилася лише 24 липня 2020 року.
Колегія суддів погоджується із висновками місцевого та апеляційного судів, що наведені прокурором обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску стороною обвинувачення процесуального строку на оскарження постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 травня 2020 року, а відтак подане клопотання про його поновлення є необґрунтованим, враховуючи наступне.
Так, обчислення строків на оскарження судових рішень, визначених частиною 3 статті 349 КПК 1960 року, виходячи з приписів цієї норми, пов'язано насамперед з моментом їх проголошення, оскільки саме з цього часу учасники процесу та обвинувач вважаються обізнаними про суть прийнятого судом рішення. Як обґрунтовано зазначено судами, прокурор ОСОБА_8 , який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, був присутній під час розгляду справи та оголошенні постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 травня 2020 року.
Неналежне виконання прокурорами у справі, керівниками прокуратур регіонального рівня, місцевих прокуратур та військових прокуратур гарнізонів, їх першими заступниками та заступниками наказів Генерального прокурора, зокрема від 28 березня 2019 року № 51 «Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні» (діючого на момент прийняття постанови) у частині інформування прокуратур вищого рівня про суть постановлених судами рішень, не може породжувати процесуальних наслідків для вирішення питань, що регулюються кримінально-процесуальним законом, та аж ніяк не може ставити під сумнів дотримання принципів юридичної визначеності та остаточності рішень суду, відхід від яких можливий лише тоді, коли він зумовлений обставинами суттєвого і неспростовного характеру (пункт 40 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03; пункт 52 рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia) від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99; пункти 46,47 рішення у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, заява № 32053/13).
Водночас колегія суддів зауважує, що питання ознайомлення з матеріалами справи згідно зі штемпелем на почтовому конверті Харківська обласна прокуратура ініціювала лише 10 червня 2020 року, а з апеляцією, більше того, звернулася до суду майже через місяць після завершення ознайомлення з матеріалами справи.
Вищезазначені часові рамки вчинених органами прокуратури дій, як то звернення до суду, у даній справі свідчать про відсутність у сторони обвинувачення процесуальної зацікавленості своєчасного оскарження судового рішення у строки, визначені частиною 3 статті 349 КПК 1960 року, та не можуть свідчити про існування причин об'єктивного характеру, тобто таких, що не залежать від волі особи, які завадили звернутися до суду в межах строку, визначеного законом.
Таким чином колегія суддів не вбачає істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні судами питання поновлення строку у порядку статті 90 КПК 1960 року, як на тому наполягає скаржник.
Суд погоджується з висновками, викладеними у судових рішеннях, щодо відсутності у заступника керівника Харківської обласної прокуратури повноважень на подачу клопотання про поновлення строку.
Так, за правилами статті 348 КПК 1960 року апеляцію може подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, - у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
З матеріалів справи слідує, що прокурор ОСОБА_9 відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді першої інстанції, а ОСОБА_10 , який затверджував обвинувальний висновок стосовно ОСОБА_6 звільнений наказом прокурора Харківської області від 23 жовтня 2014 року №2217к з посади заступника прокурора Жовтневого району міста Харкова. За таких обставин заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 з урахуванням покладених на нього повноважень, визначених наказом прокуратури Харківської області від 04 серпня 2020 року № 90, не мав право ініціювати перегляд судових рішень у справі.
Таким чином наведена судами позиція щодо неможливості оскарження судового рішення прокурором вищого рівня є обґрунтованою.
За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень за доводами прокурора, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 394-396, 398, 400-2 КПК 1960 року та пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд
постановив:
Постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 05 листопада 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у кримінальній справі стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3