Ухвала
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 695/642/20
провадження № 61-19063ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Управління Держпраці в Черкаській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування акта проведення спеціального розслідування та акта про нещасний випадок,
У квітні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - СТОВ «Прогрес») звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці в Черкаській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування акта проведення спеціального розслідування та акта про нещасний випадок.
В обґрунтування позову зазначало, що 24 серпня 2017 року у СТОВ «Прогрес» стався нещасний випадок на виробництві, а саме, трактор МТЗ-80, який закріплений за трактористом-машиністом ОСОБА_1 , проїжджаючи через двустолкові металеві ворота літнього табору за кормами для великої рогатої худоби, внаслідок пориву вітру, яким зачинило одну стулку воріт та яка не була зафіксована, перекинувся на ліву сторону, у результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
За результатами розслідування нещасного випадку, 03 жовтня 2017 року складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1). Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визначено директора СТОВ «Прогрес» ОСОБА_2 та інженера з охорони праці СТОВ «Прогрес» ОСОБА_3 .
Вважаючи висновки викладені у актах такими, що не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства, заявник звернувся до суду та просив скасувати акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) від 03 жовтня 2017 року та скасувати акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), затверджених начальником управління Держпраці в Черкаській області.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, у задоволенні позову СТОВ «Прогрес» відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що під час розслідування нещасного випадку спеціальна комісія вжила всіх необхідних заходів, передбачених Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, тобто провела повне, всебічне та об'єктивне розслідування, а доводи, на які посилався позивач, не можуть бути підставою для скасування оспорюваних актів.
22 листопада 2021 СТОВ «Прогрес» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову (скасування акта проведення спеціального розслідування та акта про нещасний випадок) та характер правовідносин, у яких виник спір.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга не містить посилання на підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Управління Держпраці в Черкаській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування акта проведення спеціального розслідування та акта про нещасний випадок відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик