Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 523/10225/15
провадження № 61-18647св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерное товариство «Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія» (далі - ТОВ «Південна будівельна компанія») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 23 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 489 000,00 дол. США з розрахунку 13,6 % річних за користування кредитом на строк до 22 липня 2022 року.
23 липня 2007 року та 12 січня 2009 року між ними було укладено додаткові угоди до кредитного договору, якими було визначено інший графік погашення кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Південна будівельна компанія» 23 липня 2007 року укладений договір поруки, за яким ТОВ «Південна будівельна компанія» зобов'язалось відповідати солідарно перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору.
06 березня 2009 року ВАТ «Кредитпромбанк» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою достроково повернути заборгованість за кредитом у зв'язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати процентів у строк до 05 квітня 2009 року включно.
Листом від 21 травня 2009 року ВАТ «Кредитпромбанк» направлено ТОВ «Південна будівельна компанія» вимогу про дострокове повернення заборгованості та встановлено термін дострокового погашення - до 20 червня 2009 року.
27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав, за яким ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ «Дельта банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях та набуває право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Позичальник ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору від 23 липня 2007 року не виконував, станом на 14 жовтня 2014 року у нього перед банком утворилася заборгованість в розмірі 11 184 790,42 грн, з яких: тіло кредиту - 6 109 123,17 грн, відсотки - 5 075 667,25 грн.
Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Південна будівельна компанія» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 184 790,42 грн.
Короткий зміст судових рішень
Справа неодноразово розглядалась судами.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачів, що в силу частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта банк» в частині оскарження відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відхилено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.
Зазначену ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що немає підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» у зв'язку зі спливом позовної давності. Право звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором у кредитора виникло 06 квітня 2009 року. Перебіг позовної давності було перервано здійсненням платежу позичальником 31 серпня 2010 року, отже відлік почався знову з 01 вересня 2010 року відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України. До суду із зазначеним позовом банк звернувся 25 листопада 2014 року, тобто позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявлено представником відповідача, що в силу частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта банк» до ТОВ «Південна будівельна компанія» про стягнення заборгованості кредитним договором скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
Зазначену ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Південна будівельна компанія», які є юридичними особами, виникли господарські правовідносини, позов ПАТ «Дельта банк» в частині вимог до ТОВ «Південна будівельна компанія» підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року в частині вимог до ОСОБА_1 залишено без змін. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Південна будівельна компанія» скасовано, справу в цій частині направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Південна будівельна компанія», Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Велика Палата Верховного Суду вважала, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника й поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Таким чином, суд касаційної інстанції зробив висновок, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт Плюс») про залучення до участі у справі у якості правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Південна будівельна компанія» про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто заявнику.
Повертаючи клопотання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані товариством документи не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України, тобто копії документів не засвідчені належним чином. Крім того, цивільна справа перебуває у провадженні апеляційного суду тривалий час, однак, представником ТОВ «Укрдебт Плюс» клопотання про залучення до участі у справі у якості правонаступника надано лише у день судового засідання разом із заявою про відкладення розгляду справи, що можна розцінювати як зловживання своїми процесуальними правами.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що шестимісячний строк для звернення до поручителів з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором настав 20 грудня 2009 року. Однак, банк звернувся до суду з позовом, у тому числі до поручителя 25 листопада 2014 року, тобто із пропуском встановленого законом шестимісячного строку. За таких підстав, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що у даному випадку порука ТОВ «Південна будівельна компанія» вважається припиненою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2020 року ТОВ «Укрдебт Плюс» подало касаційну скаргу, у якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. З 13 травня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» вже не було кредитором за кредитним договором від 23 липня 2007 року, оскільки згідно договору купівлі-продажу № 2244/К про відступлення прав вимоги від 13 травня 2020 року права вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 1/33/07-ZkIn від 23 липня 2007 року з усіма забезпечувальними договорами набуло ТОВ «Укрдебт Плюс». Отже, вирішення цієї справи безпосередньо стосувалось прав, інтересів та обов'язків ТОВ «Укрдебт Плюс». Незаконно відмовивши у задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про залучення до справи як правонаступника позивача ПАТ «Дельта банк», апеляційний суд розглянув справу за відсутності апелянта (його правонаступника), суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі (ТОВ «Укрдебт Плюс»), безпідставно обмежив права кредитора (ТОВ «Укрдебт Плюс») на захист своїх прав та інтересів у апеляційному суді, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, подавати докази, брати участь у судових засіданнях, дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року ТОВ «Укрдебт Плюс» продовжено строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/10225/15, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2021 року цивільна справа № 523/10225/15 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 23 липня 2007 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 10/33/07-Zkln, за умовами якого позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 489 000,00 дол. США з розрахунку 13,6% річних за користування кредитом на строк до 22 липня 2022 року.
Додатковими угодами від 23 липня 2007 року та від 12 січня 2009 року сторони визначали та змінили графік погашення заборгованості за кредитним договором
23 липня 2007 року ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Південна будівельна компанія» з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором уклали договір поруки № 10/33-П/07-Zkln, за яким ТОВ «Південна будівельна компанія» як поручитель зобов'язалось відповідати солідарно перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору.
06 березня 2009 року ВАТ «Кредитпромбанк» звернулось до ОСОБА_1 із вимогою достроково повернути усю заборгованість за кредитом у зв'язку з порушенням строків повернення кредитної заборгованості та сплати процентів - у строк до 05 квітня 2009 року включно.
З вимогою аналогічного змісту ВАТ «Кредитпромбанк» 21 травня 2009 року звернулося до ТОВ «Південна будівельна компанія» та встановило термін дострокового погашення заборгованості - до 20 червня 2009 року.
Згідно копії акту приймання-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року, ПАТ «Кредитпромбанк» передало, (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, відповідно ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимагати (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Останній платіж за кредитним договором було здійснено позичальником ОСОБА_1 31 серпня 2010 року, що підтверджується квитанцією.
Станом на 14 жовтня 2014 року заборгованість за кредитом склала 11 184 790,42 грн, із яких тіло кредиту становило 6 109 123,17 грн, відсотки - 5 075 667, 25 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 2 статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
У касаційній скарзі ТОВ «Укрдебт Плюс» посилається на незаконність ухвали Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року про повернення клопотання ТОВ «Укрдебт Плюс» про залучення до участі у справі у якості правонаступника ПАТ «Дельта Банк».
Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
У касаційній скарзі ТОВ «Укрдебт Плюс» зазначає, що воно є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», оскільки 13 травня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклали договір купівлі-продажу вимог № 2244/к. За цим договором ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 10/33-П/07-Zkln від 23 липня 2007 року та договорами забезпечення по кредиту, в тому числі, за договором поруки до ТОВ «Південна будівельна компанія». На підтвердження вказаних обставин до касаційної скарги додані копія договору № 2244/К про відступлення прав вимоги від 13 травня 2020 року, копії додатків № 1 та № 2 до договору № 2244/К.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
При цьому процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) вказано, що «суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами».
Повертаючи клопотання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані товариством документи не відповідають вимогам статті 95 ЦПК України, тобто копії документів не засвідчені належним чином.
Тлумачення змісту статті 95 ЦПК України свідчить про те, що не засвідчення належним чином копій документів, долучених до клопотання, не має наслідком його повернення.
Крім того, повертаючи клопотання ТОВ «Укрдебт Плюс», суд апеляційної інстанції в ухвалі від 16 листопада 2020 року зазначив, що клопотання про залучення у справі правонаступника надано лише у день судового засідання разом із заявою про відкладення розгляду справи, що можна розцінювати як зловживання своїми процесуальними правами. Водночас, аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про залучення у справі правонаступника подано представником ТОВ «Укрдебт Плюс» до апеляційного суду 28 жовтня 2020 року (т.3 арк спр.149), в той час як оскаржена постанова прийнята 16 листопада 2020 року.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що ухвала та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року скасувати.
Справу № 523/10225/15 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук