Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 752/1351/19
провадження № 61-5664св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» м. Києва ОСОБА_5,
треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» Білої І. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» Білої І. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет», про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва (далі - КП «Світоч») ОСОБА_5 від 29 листопада 2018 року індексний номер 44312170 та індексний номер 44326424.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 15 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним банком «Український Бізнес Банк» (далі - АТ «Український Бізнес Банк») який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» (далі - ПАТ «Український Бізнес Банк»), був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нежитлові приміщеннями загальною площею 126,2 кв. м з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення) на забезпечення виконання усіх зобов'язань, що виникли у неї з кредитного договору від 15 лютого 2008 року № 7/Ф.
08 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Д» (далі - ТОВ «Велес-Д») і ПАТ «Український Бізнес Банк» був укладений договір факторингу № 2, за умовами якого ПАТ «Український Бізнес Банк» відступило ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки від 15 лютого 2008 року.
Водночас рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» від 30 листопада 2015 року зазначений договір факторингу було визнано нікчемним.
Подавши заяву від 09 лютого 2015 року № 8, ТОВ «Велес-Д» ініціювало перед приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та запису про обтяження з об'єкта нерухомого майна, яке було предметом іпотеки. Із заяви випливає, що ТОВ «Велес-Д» просило нотаріуса вилучити запис про наявність іпотеки у зв'язку з повним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф та всіма додатковими угодами до нього.
10 лютого 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужила нежитлові приміщення загальною площею 126,2 кв. м з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 .
19 квітня 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на підставі договору-купівлі продажу придбали у ОСОБА_3 зазначені нежитлові приміщення у рівних частинах по 1/2 кожен. На момент укладання договору купівлі-продажу від 19 квітня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо обтяження нерухомого майна небуло.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року позов ПАТ «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Білої І. В. до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року сторону стягувача замінено з ПАТ «Український Бізнес Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» (далі - ТОВ «ФК «Паритет»), сторону боржника - з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2019 року № 153273137 відомо, що 10 лютого 2015 року об 11 год 40 хв приватний нотаріус уніс запис про припинення іпотеки на підставі заяви ТОВ «Велес-Д» від 09 лютого 2015 року № 8.
Разом із цим, 29 листопада 2018 року державним реєстратором КП «Світоч» ОСОБА_5 скасував запис від 10 лютого 2015 року та вніс запис про іпотеку на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 910/32311/15, додав іпотекодержателя - ПАТ «Український Бізнес Банк», який 29 листопада 2018 року після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» замінено на іпотекодержателя ТОВ «ФК «Паритет».
На думку ОСОБА_1 , державний реєстратор провів державну реєстрацію іпотеки всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень», оскільки подані заявником документи суперечили відомостям, що містились в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, крім того, державний реєстратор не повідомив власників майна ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) про подану заяву про проведення реєстраційних дій з майном.
Крім того, державний реєстратор зобов'язаний був відмовити ПАТ «Український Бізнес Банк» у державній реєстрації іпотеки, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже була інформація щодо того, що іпотека припинена на підставі заяви іпотекодержателя про погашення суми заборгованості за основним зобов'язанням. У зв'язку із цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 26 травня 2020 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора КП «Світоч» ОСОБА_5 від 29 листопада 2018 року індексний номер 44312170 та індексний номер 44326424. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки рішення державного реєстратора не відповідали вимогам спеціального закону, що регулює цей вид правовідносин. Зокрема, інформація, внесена державним реєстратором до Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек, не відповідала відомостям, що ція, без визнання незаконним рішення про припинення іпотеки та його скасування, а також на підставі документа, що не був оформлений у спосіб, передбачений законом, тобто не містив відмітки суду про набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 17 лютого 2021 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що прийняте рішення та внесені до державних реєстріву записи порушують права нових власників майна ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ), яке стало вільне від іпотечного застереження у зв'язку з погашенням кредиту. Також суд не погодився з доводами заявника про те, що відповідачем у цій справі повинна бути уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» Біла І. В.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У квітні 2021 року ТОВ «ФК «Паритет» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що апеляційний суд у своєму судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 20 березня 2019 року у справі № 910/73/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц та постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/11811/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 522/16975/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 326/289/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 641/3769/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 607/20777/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 750/7132/18, від 16 червня 2020 року у справі № 199/7226/17, від 30 травня 2019 року у справі № 921/203/18, від 16 травня 2019 року у справі № 922/2250/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 918/80/19, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 753/14629/18, від 08 жовтня 2020 року у справі № 916/1031/19, від 04 вересня 2020 року у справі № 524/7048/15-ц, від 26 серпня 2020 року у справі № 563/69/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 922/2250/16, від 22 липня 2020 року у справі № 367/7668/16-ц, від 03 липня 2020 року у справі № 686/22211/17, від 17 червня 2020 року у справі № 367/7676/16-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 308/290/19, від 18 березня 2020 року у справі № 332/4182/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/3127/19, від 10 лютого 2020 року у справі № 924/237/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/9158/16, від 12 грудня 2019 року у справі № 910/14706/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/15584/16, від 06 листопада 2019 року у справі № 639/2485/16-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 920/456/19, від 12 січня 2021 року у справі № 922/3042/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 918/80/19, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 910/10984/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 922/1645/18, від 04 жовтня 2018 року у справі № 904/326/18, від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що позов у цій справі пред'явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Наявність запису про іпотеку не порушує законних прав та інтересів ОСОБА_1 з огляду на те, що іпотека не є припиненою, а позивачка не є власником майна навіть незважаючи на наявність запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того відсутність запису про іпотеку у відповідному реєстрі не свідчить про припинення іпотеки. Державний реєстратор відновив запис про іпотеку, який був незаконно припинений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на тій підставі, що іпотека фактично не припинена. Оскільки юридичні факти виникають саме з правочинів, то державний реєстратор здійснив відновлення запису на підставі судового рішення, яке скасувало правочин (договір відступлення права вимоги), який надав ТОВ «Велес-Д» можливість звернутися до нотаріуса із заявою про припинення запису про іпотеку. З огляду на те що іпотека не є припиненою, то оскаржувані рішення державного реєстратора не порушують законних прав та інтересів позивачки, оскільки вона повинна доводити факт припинення іпотеки, передбачений статтею 17 Закону України «Про іпотеку», а не процедуру відновлення відповідного запису. Державний реєстратор виконував рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили з моменту його ухвалення, а тому навіть за відсутності відмітки про набрання законної сили він мав право відновити запис про іпотеку.
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельникова Л. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведених обставин і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того, зазначила, що, враховуючи конкретні обставини цієї справи, позов пред'явлено до належного відповідача - державного реєстратора, а практика Верховного Суду, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, повинна застосовуватися судами та сторонами судового процесу з урахуванням характеру спірних правовідносин, а не автоматично до всіх спорів щодо правомірності рішень державного реєстратора. Також зазначила, що ПАТ «Український Бізнес Ьанк» як юридичну особу припинено 08 травня 2020 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Тобто вказана юридична особа не могла бути відповідачем у цій справі, навіть якщо б її було залучено судом як таку. Правонаступників у питаннях щодо подання заяви до державного реєстратора про заміну іпотекодержателя та скасування запису про припинення іпотеки банк не має. ОСОБА_5 уже не виконує функції державного реєстратора у КП «Світоч», а ТОВ «ФК «Паритет» не є правонаступником банку у спірних правовідносинах, оскільки за договором відступлення права вимоги від 29 листопада 2018 року зазначене товариство придбало лише право вимоги за договором іпотеки нежитлових приміщень. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано та правомірно не взяли до уваги доводи щодо неналежності відповідача, оскільки цей спір містить інші підстави позову, ніж у практиці, на яку посилалося ТОВ ФК «Паритет». Крім того, визначений позивачкою предмет, підстави позову та суб'єктний склад учасників спору, на думку позивача, є правильним шляхом захисту порушеного права позивачки.
Також у вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельникова Л. В. подала заяву про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 червня 2021 року справа № 752/1351/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 15 лютого 2008 року між АБ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 7/Ф за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 3 131 000,00 грн на строк до 15 лютого 2018 року зі сплатою 20,00 % річних.
Цього ж дня між АБ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 на забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф передала в іпотеку банку нежитлові приміщення загальною площею 126.2 кв. м з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 .
ПАТ «Український Бізнес Банк» на підставі договору факторингу від 08 грудня 2014 року № 2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 6642, відступило ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки.
10 лютого 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В. перенесла запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек до новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішенням від 10 лютого 2015 року № 19213604 припинила чинність запису про іпотеку (номер запису 8669276), а також перенесла запис про обтяження від 10 лютого 2015 року та рішенням від 10 лютого 2015 року № 19213604 припинила його чинність.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. прийняла рішення про припинення іпотеки було та внесла запис про припинення обтяження на підставі заяви іпотекодержателя ТОВ «Велес-Д» у зв'язку з повним погашенням ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф та усіма додатковими угодами до нього.
10 лютого 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» від 30 листопада 2015 року № 4 договір факторингу № 2 визнано нікчемним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 910/32311/15 визнано недійсними укладені між ТОВ «Велес-Д» та ПАТ «Український Бізнес Банк» договір факторингу від 08 грудня 2014 року № 2 та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08 грудня 2014 року.
19 квітня 2017 року між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 як покупцями був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого покупці придбали у власність нежитлові приміщення загальною площею 126,2 кв. м з № 1 до № 12 групи приміщень № 22 в літ. А за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках - по 1/2 кожному.
На момент продажу приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було записів щодо обтяження нерухомого майна.
29 листопада 2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» був укладений договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до позичальника, зазначеного у додатку 1 до цього договору.
Згідно з додатком 1 до договору про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року було відступлено права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № 7/Ф (позичальник - ОСОБА_2 ).
29 листопада 2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» був укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки нежитлових приміщень від 15 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2019 року № 153273137 відомо, що 29 листопада 2018 року державний реєстратор КП «Світоч» ОСОБА_5 скасував запис від 10 лютого 2015 року про припинення іпотеки та вніс запис про іпотеку на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 910/32311/15, а також додав іпотекодержателя ПАТ «Український Бізнес Банк», який після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги від 29 листопада 2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» і ТОВ «ФК «Паритет» був замінений на іпотекодержателя ПАТ «ФК «Паритет».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки виник з третіми особами щодо предмета іпотеки, а тому державний реєстратор КП «Світоч» ОСОБА_5 є неналежним відповідачем. Проте суди зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення позову, пред'явленого до зазначеного відповідача, хоча за обставинами цієї справи у задоволенні вимог до державного реєстратора належало відмовити через їх пред'явлення до неналежного відповідача.
Водночас безпідставними є і доводи наведені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що ПАТ «Український Бізнес Банк» як юридичну особу припинено 08 травня 2020 року, оскільки на час звернення до суду у січні 2019 року та відкриття провадження у цій справі зазначена юридична особа припинена не була, а тому могла бути відповідачем. Також не заслуговують на увагу і доводи представника позивача про те, що ТОВ «ФК «Паритет» не є правонаступником банку у спірних правовідносинах, оскільки, як встановили суди, після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги від 29 листопада 2018 року, укладеного між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «ФК «Паритет», іпотекодержателем майна стало ТОВ «ФК «Паритет».
У зв'язку із цим немає і підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мельникова Л. В. про закриття касаційного провадження.
З урахуванням того, що при розгляді встановлено підставу, яка зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції не аналізує інших підстав відкриття касаційного провадження.
Згідно з частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги заявник сплатив судовий збір у розмірі 1 152,60 грн, а за подання касаційної скарги - 1 536,80 грн, а тому ці витрати підлягають стягненню з позивачки на користь ТОВ «ФК «Паритет».
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року скасувати і та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» Білої І. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет», про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн 40 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов