Постанова
Іменем України
22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 214/2744/15-ц
провадження № 61-10734св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Саксаганської у м. Кривому Розі ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2018 року у складі судді Гриня Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Демченко Е. Л., Пищиди М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Саксаганської у м. Кривому Розі ради, про відновлення межі земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 грудня 1961 року відповідно до рішення Жовтневого райвиконкому м. Кривого Рогу від 06 жовтня 1961 року № 441 ОСОБА_1 надано земельну ділянку, розміром 450 кв. м в натурі у безстрокове користування, при цьому визначено межі, розмір, конфігурацію земельної ділянки та межові знаки, складено акт про відвід землі і план земельної ділянки і передано документи та землю за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на споруду від 10 вересня 1962 року, виданим виконавчим комітетом Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Кривого Рогу, ОСОБА_1 була власником будинку на АДРЕСА_1 .
30 серпня 1964 року на підставі рішення Жовтневого райвиконкому м. Кривого Рогу від 12 серпня 1964 року № 280 дочці ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надано земельну ділянку, розміром 400, 00 кв. м в натурі у безстрокове користування, при цьому визначено межі, розмір, конфігурацію земельної ділянки та межові знаки, складено акт про відвід землі і план земельної ділянки та передано документи та землю за адресою: АДРЕСА_1 .
Дві садиби за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за рішенням виконкому та актами про відвід землі в натурі складали 850, 00 кв. м.
Рішенням Саксаганського райвиконкому м. Кривого Рогу від 27 листопада 1987 року за дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , були закріплені 458, 00 кв. м за рахунок землі, що існувала проїздом до садиби на АДРЕСА_1 . Загальний розмір ділянки склав 908, 00 кв. м.
27 грудня 1988 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 будинок по АДРЕСА_1 .
Рішенням Саксаганського райвиконкому м. Кривого Рогу від 19 травня 1989 року № 172 було об'єднано земельні ділянки 5а та АДРЕСА_2 в одну земельну ділянку, якій надана одна адреса: АДРЕСА_1 , загальним розміром 908, 00 кв. м.
11 травня 2013 року Бюро технічної інвентаризації м. Кривого Рогу (далі - БТІ) на об'єднані садиби видало технічний паспорт.
13 травня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на це нерухоме майно.
За кадастровим планом, складеним у 2010 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріма-КР» (далі - ТОВ «Пріма-КР»), розмір об'єднаної земельної ділянки ОСОБА_1 склав 842, 00 кв. м. Ширина земельної ділянки - 22, 35 м.
За висновками експерта ОСОБА_5 від 14 жовтня 2012 року ширина земельної ділянки після об'єднання садиб склала не 24,00 м, як затверджено головним архітектором у плані забудовника ОСОБА_1 за актом про виділення земельних ділянок в натурі, а лише 22, 35 м, тобто не вистачає 1, 65 м по ширині.
Як стверджували позивачі, спеціалісти двох незалежних структур дійшли висновку, що ширина земельної ділянки становить 22, 35 м, що свідчить про те, що відповідачами неодноразово здійснювалося захоплення меж ділянки позивача, що за весь час склало 1, 65 м. Зазначене захоплення відбувалося 3-5 разів, тому відповідачі не надають акт відведення земельної ділянки і план земельної ділянки, що свідчить про те, що право власності на будинок на АДРЕСА_3 зареєстровано незаконно.
Крім того, відповідно до висновків експертів відповідачі порушують будівельні норми, також дерева на земельній ділянці відповідачів повинні бути прибрані на відстань 3 м, а кущі - на 1 м від поновленої межі. Крім того, згідно з висновками експерта всі споруди: сараї, смітники, конюшні, дровники, навіси, склади, ящики, яма, курники та самі кури повинні бути видалені з земельної ділянки позивачів на відстань 10-12 м від поновленої межі, оскільки висновки експертів узгоджуються з санітарними, будівельними і протипожежними нормами та зроблені на їх основі.
Також відповідачі посадили смородину, яка з роками дала поросль і перейшла рости до ділянки позивачів.
Позивачі зауважують, що відповідач захопив 1, 65 м від ширини їхньої садиби; викопав яму - басейн по межі під кутом їх будинку, заливає туди воду, щоб руйнувати фундамент та стіни їх будинку; прямо на межі їх ділянки спорудив курники, дровники, смітники, конюшні, сараї та тримає у них курей та гусей; посадив близько до межі дерева та кущі - вишню, грушу, яблуню, аґрус та смородину.
Крім того, зазначали, що відповідач ОСОБА_3 розповсюджує недостовірну інформацію про позивачів, направляє на їх садибу асоціальних осіб, зриває судові засідання, не надає суду правовстановлюючі документи, не прибрав смітники, яму, дрова, тримає під вікнами позивачів курей.
28 січня 2010 року згідно з протоколом наради Саксаганського райвиконкому м. Кривого Рогу відповідач побудував басейн без потрібних для цього рішень архітектора, санепідемстанції, міськводоканалу, який вирішено було прибрати.
Враховуючи наведене з урахуванням уточнень просили суд:
зобов'язати ОСОБА_3 звільнити незаконно захоплену землю садиби ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , і поновити межу, яка існувала станом на 29 грудня 1961 року на день відводу земельної ділянки за планом, затвердженим Головним архітектором м. Кривого Рогу забудовнику ОСОБА_1 у 1961 - 1964 роках;
зобов'язати відповідача перенести паркан від будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_3 на відстань 3, 65 м від фундаменту задньої стіни будинку АДРЕСА_4 , починаючи від червоної лінії і по всій його, ОСОБА_3 , садиби прямою лінією та виконати ці роботи протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили;
зобов'язати відповідача демонтувати, розібрати яму-басейн та вирівняти площину земельної ділянки (ями, смітника, дровника) до рівня всієї поверхні ґрунту привізною землею, якої повинно бути не менше ніж зазначив експерт - три кубічних метри, та виконати ці роботи в суху пору року і в термін 30 днів з дня набрання рішенням законної сили;
зобов'язати відповідача у термін 30 днів з дня набрання рішенням законної сили прибрати на відстань 12 м від поновленої межі з її садибою дрова і дровники, навіси, смітники, сараї, клітки та кліті для гусей, качок та курей, а також самих курей, качок та гусей, курені, конюшні, бочки, ящики, коптильню та все інше та не влаштовувати їх в майбутньому ближче 12 м від поновленої межі;
зобов'язати відповідача у термін 30 днів з дня набрання рішенням законної сили прибрати від поновленої межі на відстань такі дерева: грушу, яблуню, вишню (що за двором), на 3 м від поновленої межі, 4 кущі: смородину і аґрус, - на 1 м від поновленої межі, не садити в майбутньому кущі ближче 1 м, а дерева - 3 м від поновленої межі;
зобов'язати відповідача дотримуватися та не порушувати правила добросусідства і правила: ДБН-360-92**П.З.25* «Будівельні норми»;
ДБН - 360-92**П.З.26* «Санітарні норми»; ДБН - 360-92 обов'язковий додаток 3.1 «Протипожежні норми»;
стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у справі у розмірі 530, 50 грн та індексацію судових витрат у справі - 39, 95 грн, а разом 571, 45 грн, судові витрати у справі у сумі 443, 50 грн, гонорар адвоката - 12 000, 00 грн та індексацію гонорару адвоката - 3 205, 82 грн, а разом 15 205, 82 грн, витрати за відрив від звичайних занять у сумі 10 323, 21 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 жовтня 2018 року позивачам відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що між сторонами у справі виник спір з приводу порушення/обмеження/відновлення права позивача на землю як об'єкт власності з боку відповідача як суміжного власника землі. Проте ОСОБА_2 не надано жодних письмових доказів щодо його права власності чи користування будинком, який належить ОСОБА_1 , та користування земельною ділянкою, виділеною у користування ОСОБА_1 . ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , мешкає у Російській Федерації, лише періодично перебуває за адресою спірного будинку. Вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, компенсацій, індексацій, судових витрат позивачу ОСОБА_2 є похідними від вимоги про відшкодування завданої майнової шкоди. Таким чином, суд визнав, що позивачем ОСОБА_2 не доведено порушення його прав, тому повністю відмовив йому у задоволенні позовних вимог.
У частині вирішення позову ОСОБА_1 суд зазначив, що вирішення питання про внесення змін у державний акт про конфігурацію та проміри земельної ділянки, виправлення помилок чи порушень, допущених органом самоврядування, органами Державного земельного кадастру чи спеціалізованими землевпорядними організаціями відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування чи інших органів, які допустили ці порушення, а з 01 січня 2013 року - державного кадастрового реєстратора. Такі дії зазначених органів, якщо вони порушують права власника земельної ділянки, можуть бути усунуті у встановлений законодавством спосіб шляхом оскарження дій чи бездіяльності цих органів та спонукання їх до вчинення правомірних дій. Проте в матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів, яке оскаржує позивач ОСОБА_1 чи з яким вона не згодна. Позов власника про усунення порушень прав на землю, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником землі і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Однак позивачем ОСОБА_1 не надано доказів права власності саме на земельну ділянку, щоб вирішувати спір у судовому порядку, та не надано жодних доказів, якими в законному порядку визначено та підтверджуються межі земельної ділянки, на якій розташоване належне їй нерухоме майно. Таким чином, враховуючи, що органами, на які покладено завдання вирішення земельних спорів та додержання громадянами правил добросусідства, є органи місцевого самоврядування, у ОСОБА_1 відсутнє право власності на земельну ділянку (є землекористувачем) та вона не оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, отже у частині позовних вимог щодо відновлення меж необхідно відмовити. Крім того, в частині позовних вимог про зобов'язання демонтувати та розібрати яму-басейн необхідно також відмовити, оскільки зазначена позовна вимога вже була предметом судового розгляду.
Враховуючи, що інші позовні вимоги є похідними від позовних вимог щодо відновлення меж земельної ділянки, у їх задоволенні також необхідно відмовити.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_1 , задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати, розібрати яму-басейн та вирівняти площину земельної ділянки (ями, смітника, дровника) до рівня всієї поверхні ґрунту привізною землею, якої повинно бути не менше ніж зазначив експерт - три кубічних метри, та виконати ці роботи в суху пору року і в термін 30 днів з дня набрання рішенням законної сили скасовано та закрито провадження у справі в цій частині.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_3 прибрати від поновленої межі на відстань такі дерева: грушу, яблуню, вишню (що за двором), - на 3 метри від поновленої межі, 4 кущі: смородину і аґрус, - на 1 метр від поновленої межі, не садити їх в майбутньому ближче 1 метра, а дерева - 3 метрів від поновленої межі скасовано та постановлено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Зобов'язано ОСОБА_3 прибрати такі дерева: грушу, яблуню, вишню (що за двором), від домоволодіння АДРЕСА_3 на відстань, щоб стовбури дерев груші, яблуні та вишні, знаходилися не ближче п'яти метрів від зовнішніх стін будинку АДРЕСА_3 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити незаконно захоплену землю садиби, поновлення межі, зобов'язання перенести паркан, зобов'язати прибрати на відстань 12 метрів від поновленої межі з її садибою дрова і дровники, навіси, смітники, сараї, клітки та кліті для гусей, качок та курей, а також самих курей, качок та гусей, курені, конюшні, бочки, ящики, коптильню, зобов'язання прибрати кущі смородини і аґрусу скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , задоволено частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2018 року змінено в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити незаконно захоплену землю садиби, поновлення межі, зобов'язання перенести паркан, зобов'язання прибрати на відстань 12 м від поновленої межі з її садибою дрова і дровники, навіси, смітники, сараї, клітки та кліті для гусей, качок та курей, а також самих курей, качок та гусей, курені, конюшні, бочки, ящики, коптильню, зобов'язання прибрати кущі смородини і аґрусу.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем її прав шляхом захоплення частини її земельної ділянки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що у зв'язку із захопленням відповідачем її земельної ділянки і влаштування на ній ями для купання гусей та качок вона заказала в ТОВ «Прима КР» технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості і отримала кадастровий план земельної ділянки, по якому ширина її земельної ділянки стала 22,35 м з 24 м.
Вказує, що висновок апеляційного суду про недоведення порушення її прав є помилковим, оскільки під час розгляду справи нею було надано докази, які підтверджують правомірність заявлених вимог.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що надана нею технічна документації містить акти та план земельної ділянки, натомість відповідач не надав підтверджуючих документів щодо його земельної ділянки. Зазначає, що вона вказувала, що не є власником земельної ділянки, проте її право користування такою прописано в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно від 13 травня 2014 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Складовими частинами цього об'єкта нерухомого майна є: А-1 - житловий будинок, загальна площа 140, 1 кв. м, житлова 71, 0 кв. м; літня кухня Б, загальною площею 22, 8 кв. м; гараж В, площею 24, 0 кв. м; сарай Г, площею 39, 1 кв. м; сарай Ж, площею 37 кв. м; погріб Е, площею 4, 3 кв. м; огорожа, водоколонка, замощення.
29 грудня 1961 року відповідно до рішення Жовтневого райвиконкому м. Кривого Рогу від 06 жовтня 1961 року № 441 ОСОБА_1 надано земельну ділянку розміром 450, 00 кв. м, в натурі (на місцевості), у безстрокове користування, при цьому визначено межі, розмір, конфігурацію земельної ділянки та межові знаки, складено акт про відвід землі і план земельної ділянки та передано документи на землю за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на споруду від 10 вересня 1962 року, виданим виконавчим комітетом Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Кривого Рогу, ОСОБА_1 є власником будинку на АДРЕСА_1 .
30 серпня 1964 року на підставі рішення Жовтневого райвиконкому м. Кривого Рогу від 12 серпня 1964 року № 280 дочці ОСОБА_1 ОСОБА_4 надано земельну ділянку розміром 400, 00 кв. м, у натурі (на місцевості), у безстрокове користування, при цьому визначено межі, розмір, конфігурацію земельної ділянки та межові знаки, складено акт про відвід землі і план земельної ділянки та передано документи та землю за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до проекту Управління головного архітектора м. Кривого Рогу затверджено план забудовнику ОСОБА_4 24 серпня 1964 року за адресою: АДРЕСА_1 . Технічно-економічні показники: житлова площа 25, 9 кв. м, допоміжна площа 19 кв. м, корисна площа 33, 8 кв. м, площа забудови 48, 0 кв. м.
Згідно з витягом із рішення від 27 листопада 1987 року № 387 Саксаганської районної в місті ради вирішено: 2.1. Узаконити на ім'я ОСОБА_4 збудований у 1980 році на АДРЕСА_1 а будинок, розміром 9,35х10, 70 м, житловою площею 52, 2 кв. м, загальною площею 132, 2 кв. м, веранду, розміром 1, 98х7, 10 кв. м, літню кухню, розміром 5, 93х3,84 м, з закріпленням земельної ділянки під садибу 458, 00 кв. м; 2.2. Акт готовності на завершальне будівництво будинку, який узаконюється, на ім'я ОСОБА_4 затвердити.
Зі схеми прив'язки житлового будинку та служб на ділянці забудовника ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому від 27 листопада 1987 року № 337, значиться житловий будинок 9, 35х10, 70 м.
ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 27 грудня 1988 року належить шлакоблочний жилий будинок А-1, житловою площею 71, 0 кв. м, шлакоблочна літня кухня Б, колонка I, шлакоблочний гараж В, паркан I, замощення II, що знаходиться у АДРЕСА_3 , та розташований на земельній ділянці, площею 458, 0 кв. м. Право власності позивача ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано в Міському бюро технічної інвентаризації 09 січня 1989 року.
Рішенням Саксаганської районної ради народних депутатів м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 19 травня 1989 року № 172 дозволено об'єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 з наявним житловим будинком із закріпленням за ОСОБА_1 : 600, 0 кв. м у постійне користування; 368, 0 кв. м у тимчасове користування без права будь-якого будівництва. Житловий будинок, розміром 5, 68х6, 50 кв. м, який збудовано раніше на присадибній ділянці на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 переобладнати в господарсько-побутові приміщення. Літню кухню, яка знаходиться на цій ділянці, переобладнати під сарай. Право приватної власності, визнане на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради від 06 грудня 1961 року № 441 на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 , анулювати.
Відповідно до схеми прив'язки житлового будинку та служб на ділянці забудовника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому від 19 травня 1989 року № 172, зазначено на переобладнання під сарай та господарсько-побутового приміщення двох споруд з планом присадибної ділянки.
Згідно з витягом з рішенням Саксаганської районної ради народних депутатів м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 15 вересня 1989 року № 313 «Про узаконення і прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових домоволодінь, узаконення і дозвіл на будівництво господарських будівель на присадибних земельних ділянках громадян» доповнено рішення від 19 травня 1989 року № 172, привласнено об'єднаній земельній ділянці АДРЕСА_1 .
Згідно з експлікацією приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку та планом земельної ділянки АДРЕСА_3 , виготовленими Комунальним підприємством «Криворізьке БТІ» 11 квітня 2013 року, загальна площа будинку становить 140, 1 кв. м та складається з житлового будинку А-1, літньої кухні Б, гараж В, сарай Г, сарай Ж, погріб Е, ворота № 2, хвіртка № 3, огорожа № 4, огорожа № 5, огорожа № 6, водяна колонка І, вимощення ІІ.
ТОВ «Пріма-КР» за замовленням ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію зі встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено розташування споруд на ділянці.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2013 року встановлено неправильність запису в правовстановлюючому документі - рішенні Саксаганського райвиконкому м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 1989 року № 172 «Про об'єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_1 в одну земельну ділянку із закріпленням об'єднаної земельної ділянки за ОСОБА_1 , а саме неправильно зазначено адресу земельної ділянки: замість на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_1 зазначено « АДРЕСА_1 ». Встановлено юридичний факт неправильності запису в правовстановлюючому документі про те, що 15 вересня 1989 року Саксаганський райвиконком м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення про доповнення рішення від 19 травня 1989 року № 172 та надання об'єднаним земельним ділянкам на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_1 загальної адреси: АДРЕСА_1 , а саме неправильно зазначено адресу земельної ділянки: на АДРЕСА_1 та замість вказівки на АДРЕСА_1 зазначено « АДРЕСА_1 ». Встановлено юридичний факт неправильності запису в правовстановлюючому документі - дублікаті акта від 29 грудня 1961 року, який складено Управлінням головного архітектора міста Кривого Рогу про відвід земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , а саме неправильно зазначено адресу земельної ділянки: замість на АДРЕСА_1 , тоді як належало зазначити АДРЕСА_1 .
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2014 року встановлено факт, що на зворотній сторінці свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 вересня 1962 року, виданого районним відділом комунального господарства виконкому Жовтневого району м. Кривого Рогу на ім'я ОСОБА_1 , на штампі, який завірено печаткою БТІ, рукописний напис «на АДРЕСА_1 » та « АДРЕСА_1 » потрібно читати « АДРЕСА_1 та « АДРЕСА_1 . Встановлено факт, що згідно з договором дарування від 27 грудня 1988 року, посвідченим державним нотаріусом Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Умріхіною К. А., дочка ОСОБА_1 ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 будинок, що знаходиться у АДРЕСА_3 . Встановлено факт, що ОСОБА_1 з 19 травня 1989 року є власником будинку і садиби на АДРЕСА_3 , право власності на які виникли 19 травня 1989 року за рішенням виконавчого комітету Саксаганської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 1989 року № 172 та додатковим рішенням від 15 вересня 1989 року № 313 у результаті об'єднання будинків і садиб у АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , яким надана загальна адреса: АДРЕСА_3 , і в результаті об'єднання садиб виникла одна садиба, на якій знаходяться споруди: житловий будинок літ. «А-1»; гараж 1980 р. літ. «В»; літня кухня 1973 року, літ «Б»; сарай 1961 року, літ. «Г»; сарай 1959 року, літ. «Ж»; погріб літ «Е».
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 травня 2014 року ОСОБА_1 є власником (розмір частки 1) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Підстави виникнення права власності: рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2014 року. Складові частини об'єкта нерухомого майна: А-1 житловий будинок, загальна площа 140, 1 кв. м, житлова 71 кв. м, літня кухня Б, загальна площа 22, 8 кв. м, гараж В, площа 24 кв. м, сарай Г, площа 39, 1 кв. м, сарай Ж, площа 37, 0 кв. м, погріб Е, площа 4, 3 кв. м, огорожа, водоколонка, замощення.
Відповідно до матеріалів справи встановлено наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася із заявами та скаргами до Виконкому Саксаганської районної у місті ради на дії відповідача. Протоколом від 23 вересня 2010 року № 9 Саксаганської районної в місті ради було вирішено, що визначити правомірність претензій ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відсутня можливість через розбіжності в правовій та технічних документації на домоволодіння АДРЕСА_6 , та винесено припис № 44.
Матеріалами справи встановлено, що приписом № 44 Виконкому Саксаганської районної у місті ради від 16 вересня 2010 року ОСОБА_1 повідомлено, що їй необхідно з'явитися особисто до Виконкому Саксаганської районної у місті ради на засідання комісії для вирішення земельних справ щодо меж земельних ділянок індивідуальної житлової забудови на території району, яке відбудеться 30 вересня 2010 року.
ОСОБА_1 на розгляд комісії для вирішення земельних спорів відносно меж земельних ділянок і додержання громадянами правил добросусідства необхідно було надати: копію первинного схематичного плану земельної ділянки на АДРЕСА_1 із зазначенням прив'язки житлового будинку до межі з домоволодінням АДРЕСА_3 ; приведену до відповідності правову та технічну документацію на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Однак протокол засідання комісії для вирішення земельних справ щодо меж земельних ділянок індивідуальної житлової забудови на території району та відповідний висновок в матеріалах справи відсутні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).
Згідно з пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (чинній на час звернення позивача із вказаним позовом), закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 розділу IV «Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» Інструкції).
Пунктами 4.2, 4.3 розділу IV «Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» Інструкції встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Колегія суддів Верховного суду у постанові від 09 грудня 2020 року, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказувала, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилася та обставина, що позивачі в обґрунтування доводів про відновлення меж земельної ділянки посилалися на схематичний план БТІ земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 20 жовтня 1997 року, з повторними промірами земельної ділянки від 20 грудня 1999 року та від 05 жовтня 2000 року; висновок експерта Куча Н. А. від 28 квітня 2011 року, висновок експерта Приходько О. С. від 14 жовтня 2012 року; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, виготовлену ТОВ «Пріма-КР» від 06 серпня 2010 року.
Отже, за умови, що межа земельної ділянки позивача вже була відображена в технічній документації БТІ та технічній документації сторін, суд у межах заявлених позовних вимог зобов'язаний ухвалити рішення по суті таких вимог, а саме про поновлення межі земельної ділянки позивача із зазначенням ідентифікуючих ознак - розміру і поворотних точок та іншого, або відмовити у позові в разі, якщо порушення, на які вказував позивач, не знайдуть свого підтвердження.
Судами встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно від 13 травня 2014 року ОСОБА_1 є власником (розмір частки 1) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Складові частини об'єкта нерухомого майна: А-1 житловий будинок загальна площа 140, 1 кв.м., житлова 71 кв.м., літня кухня Б загальна площа 22, 8 кв.м., гараж В площа 24 кв.м., сарай Г площа 39, 1 кв.м., сарай Ж площа 37 кв.м., погріб Е площа 4, 3 кв.м., огорожа, водоколонка, замощення (Том 3, а. с. 103-104).
Згідно виписки з рішення № 570 від 07 грудня 1960 року ОСОБА_7 (батькові відповідача) було відведено земельну ділянку під індивідуальне будівництво площею 557 кв. м (т. 6, а. с.186).
Договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 від 18 січня 1961 року також встановлено площу земельної ділянки 557 кв. м (т. 6, а. с.189).
Відповідно до схематичного плану земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , заміри вказаної земельної ділянки зазначено наступні: ширина 21 м, інши сторони 26 м та 27 м. (т. 2, а. с. 47-48).
У висновку судової будівельно-технічної експертизи № 54 від 28 квітня 2011 року експертом Куча Н. К. вказано, що фактичний розмір земельної ділянки, що займають відповідачі, співпадає з планом земельної ділянки БТІ, розбіжність незначна.
Згідно плану земельної ділянки, складеного БТІ (від 10 липня 1970 року), ширина земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_7 довжина 21,27 м.
Фактичний розмір земельної ділянки, що займають ОСОБА_3 та ОСОБА_8 під домоволодінням АДРЕСА_3 , складає 563,22 кв. м (т. 3, а. с.7).
Експертним висновком судової будівельно-технічної експертизи № 13/12 ЕВ від 14 грудня 2012 року експерта Приходько О. С. встановлено, що згідно плану земельної ділянки, складеного БТІ (від 10 липня 1970 року), ширина земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_1 (по червоній лінії) складає 21,0 м, фактично 21,27 м.
Фактичний розмір земельної ділянки, що займають ОСОБА_3 та ОСОБА_8 під домоволодінням АДРЕСА_3 складає 563,22 кв. м.
Відповідно до частин першої, шостої, сьомої статі 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.
Таким чином, з урахуванням того, що у сторін по справі відсутні державні акти на право приватної власності на землю, встановлення меж суміжних земельних ділянок сторін за фактичним користуванням, поданої сторонами технічної документації та інших доказів, поданих сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується зі висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем її прав шляхом захоплення частини її земельної ділянки.
Доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги, на які судом апеляційної інстанції було надано змістовні та обґрунтовані відповіді, які вказують на недоведення позивачем обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції переглядаючи справу в апеляційному порядку виконав вимоги постанови Верховного Суду й, відповідно, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги заявників зводяться до неврахування судом наданих доказів, як на підставу для задоволення позовних вимог, проте встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 жовтня 2018 року у незміненій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян