Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 393/590/17
провадження № 61-10468св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року у складі судді Рачкелюка Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 й з врахуванням уточнених позовних вимог просила суд розірвати договори оренди землі та стягнути орендну плату.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між нею та відповідачем 04 листопада 2005 року було укладено договори оренди земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 площею 7,66 га, 7,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, які зареєстровані Новгородківським відділом Кіровоградської регіональної філії Центра Державного земельного Кадастру та внесені у Державний реєстр земель за № 2 та № 3. Вказані земельні ділянки належать їй на праві приватної власності.
Відповідно до пунктів 9, 11 договорів оренди землі орендна плата вноситься один раз на рік до 1 грудня у розмірі 1 087 грн, тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації та індексів інфляції.
Вказувала, що з моменту укладення вказаних договорів оренди землі ОСОБА_2 жодного разу не проводила розрахунок по орендній платі з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі та індексів інфляції. Крім того, за останні три роки вона взагалі не отримувала орендну плату, чим грубо порушені умови укладених між ними договорів оренди землі.
03 жовтня 2017 року на адресу відповідача були направлені претензії про необхідність сплати орендної плати, які нею були отримані 07 жовтня 2017 року, проте вимога була проігнорована.
Відповідно до пунктів 14 договорів оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
За підрахунками позивача заборгованість по орендній платі, з урахуванням 3 % від нормативної грошової оцінки землі, починаючи з 2005 року по 2018 рік включно становить 156 605,69 грн. При цьому зазначала, що оскільки вона отримала кошти за розпискою в рахунок сплати орендної плати в сумі 106 624 грн, тому з відповідача на її користь необхідно стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 49 981,69 грн.
Також у новій редакції позовної заяви позивач вказувала, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначала, що вона під час укладення договорів оренди землі надала їй довіреність від 04 листопада 2005 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Щербанем С. Ф., на представництво прав та інтересів щодо спірних земельних ділянок № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також надала відповідачці розписку від 04 листопада 2005 року про отримання нею коштів за оренду вказаних земельних ділянко наперед на 49 років у розмірі 106 624 грн.
Разом із тим, ОСОБА_2 зазначала, що у заяві про відмову від визнання обставин та недостовірність доказів, їх підроблення вказувала, що не підписувала таку довіреність та не надавала розписки, але провести судову почеркознавчу експертизу не вдалося, так як відсутні необхідні вільні зразки підпису та почерку, а також те, що вона не має змоги оплатити вартість проведення експертизи, тому не може довести недійсність вказаних документів.
Враховуючи наведене з урахуванням уточнень до позовної заяви просила суд: розірвати укладені між нею та відповідачем 04 листопада 2005 року договори оренди земельних ділянок № НОМЕР_1 площею 7,66 га та № НОМЕР_2 площею 7,86, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі в сумі 49 981,69 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було отримано грошові кошти за договорами оренди землі наперед за 49 років, доказів звернення останньої до відповідача із вимогою щодо перегляду розміру орендної плати або зміни інших істотних умов договорів не надано, тому суди дійшли висновку, що позивачем не доведено порушення її прав відповідачем, за захистом яких вона звернулась до суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 616/871/15-ц, провадження № 61-13941св18, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, від 24 січня 2018 року у справі № 817/206/15, у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-274а14, від 07 квітня 2015 року у справі № 21-117а15, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-165а15, від 24 квітня 2015 року у справі № 21-131а15, від 14 березня 2017 року у справі № 21-2246а16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що у пунктах 9 договорів оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 087 грн, тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації, з урахуванням індексу інфляції. Проте, такий розмір орендної плати має бути не меншим ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Так, відповідно до Указу Президента від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості ділянки чи паю та поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Крім того, значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюють на коефіцієнт індексації, який визначається відповідно до законодавства.
Вказує, що зазначені вимоги законодавства з питань оренди землі відповідачем проігноровано. При цьому у пунктах 5 договорів оренди землі невірно вказано нормативно грошова оцінка земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 7,66 га у 2005 році становила 133 406,17 грн, а не 72 504 грн, як вказано у договорі. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 7,86 га у 2005 році становила 133 365,35 грн, а не 72 504 грн. Таким чином, орендна плата має бути більшою, ніж вказано у договорах.
Крім того, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України викладено у такій редакції «розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки.
Таким чином, вважає, що орендна плата за вказаними земельними ділянками із часу укладення договорів оренди, тобто з 2005 року, становить 156 605,69 грн, а тому суди помилково не врахували наявність заборгованості у відповідача у розмірі 49 981,69 грн за договорами оренди.
Також заявник посилається на те, що суди не врахували, що розписка про отримання орендодавцем грошових коштів в рахунок орендної плати за 49 років не може змінювати умови договору, оскільки відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, оскільки державна реєстрація змін до договорів оренди землі не здійснювалась, тому вказана розписка не є змінами до договорів і не може братися судами до уваги як зміна істотних умов договорів й, відповідно, не звільняє орендаря від щорічного перерахунку розміру орендної плати у відповідності до нормативної грошової оцінки земельних ділянок, від проведення індексації та застосування індексу інфляції, як то передбачено пунктами 9 договорів оренди.
З урахуванням наведеного заявник вважає, що наявні підстави для розірвання договорів оренди землі у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно копій державних актів на право власності на земельні ділянки серії III-КР № 010818 від 20 березня 2001 року та серії КР № 073315 від 04 листопада 2005 року ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,66 га та 7,86 га, які розташовані на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області (т. 1, а. с. 9-10).
04 листопада 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельних ділянок, належних позивачу на праві приватної власності, площею 7,66 га та 7,86 га, які знаходяться на території Новомиколаївської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Згідно вказаних договорів вони укладені терміном на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем, один раз на рік до 01 грудня в розмірі 1 087 грн, тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. В прикінцевих положеннях договорів зазначено, що договори набувають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації (т. 1, а. с. 103-104, 112-113).
Договори зареєстровані в Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центр ДЗК 04 листопада 2005 року за № 2 та № 3 (т.1, а. с.104, 113).
Згідно актів приймання-передачі земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 , орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки в розмірі 7,66 га та 7,86 га ріллі (т. 1, а. с. 104, 113 на звороті).
Факти стосовно добровільності укладення договорів, дат їх підписання та дат їх реєстрації сторонами не оспорювались.
04 листопада 2005 року ОСОБА_1 одержала від відповідача орендну плату за свої дві земельні ділянки (паї) наперед, тобто за 49 років оренди земельних ділянок в сумі 106 624 грн, що підтверджується власноруч написаною і підписаною розпискою, наданою ОСОБА_2 . Претензій до відповідачки не має (т. 1, а. с. 94).
З розписки від 04 листопада 2005 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала орендну плату за свої два земельні паї від ОСОБА_2 за 49 років оренди в сумі 106 624 грн. «Претензій до неї не маю. Розписка написана власноручно в чім і розписуюсь».
Того ж дня 04 листопада 2005 року позивач надала довіреність відповідачу, яка посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу, зареєстрована в реєстрі за №2165, з правом представляти її інтереси з усіма повноваженнями відносно її двох земельних ділянок, в тому числі і отримувати орендну плату (т. 1, а. с. 93).
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подавалась до суду заява про відмову від визнання обставин та недостовірність доказів, їх підроблення (т. 1, а. с. 77-80). У вказаній заяві представник позивача заперечувала факт підписання розписки від 04 листопада 2005 року та довіреності від 04 листопада 2005 року.
Також представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 під час розгляду справи було заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
В подальшому в процесі розгляду справи стороною позивача було визнано факт написання розписки від 04 листопада 2005 року та отримання 106 624 грн орендної плати (т. 1, а. с. 209, 241, т. 2, а. с. 77).
03 жовтня 2017 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було направлено претензію від 30 вересня 2017 року про необхідність сплати орендної плати позивачу, оскільки з моменту укладення оспорюваних договорів оренди землі відповідачкою жодного разу не проводився розрахунок нормативно грошової оцінки вказаних земельних ділянок, під час обрахунку орендної плати не враховувався коефіцієнт індексації та індекси інфляції. Взагалі, орендна плата відповідачкою не сплачується вже понад три роки, що грубо порушує умови вказаних договорів оренди землі, вимоги законодавства про оренду землі та права позивача (т. 1, а. с. 15-17).
Відповідач отримала вказану претензію 07 жовтня 2017 року (т. 1, а. с. 19-20).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення договорів оренди) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороноюдоговору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договоруоренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
При вирішенні спору суди виходили із того, що 04 листопада 2005 року ОСОБА_1 одержала від відповідача орендну плату за свої дві земельні ділянки (паї) наперед, тобто за 49 років оренди земельних ділянок в сумі 106 624 грн, що підтверджується власноруч написаною і підписаною розпискою, наданою ОСОБА_2 . Претензій до відповідачки не має (т. 1, а. с. 94).
Разом із тим, судами не було враховано, що подаючи позовну заяву у новій редакції, позивач вказувала, що з моменту укладення договорів оренди землі ОСОБА_2 жодного разу не проводився розрахунок нормативно грошової оцінки земельних ділянок, під час обрахунку орендної плати не враховувались коефіцієнт індексації та індекси інфляції. Крім того, за останні три роки вона взагалі не отримувала орендну плату, чим грубо порушує умови укладених між ними договорів оренди землі.
Зазначала, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати з часу укладення договорів оренди становить 49 981,69 грн.
Як на підтвердження вказаних обставин позивачем було надано суду складений нею розрахунок заборгованості.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до пунктів 9 договорів оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 087 грн, тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункти 10 договорів оренди землі).
Отже, умовами укладених між сторонами договорів оренди землі передбачено, що орендна плата сплачується з урахуванням коефіцієнта індексації та індексів інфляції.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Разом із тим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не перевірили належним чином, чи включає сплачена ОСОБА_2 ОСОБА_1 сума у розмірі 106 624 грн, за 49 років оренди земельних ділянок, передбачені умовами договорів оренди землі коефіцієнт індексації та індекси інфляції, а тому дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта