Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2-2718/11
провадження № 61-521в20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Таварткіладзе О. М., Драгомерецького М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на садовий будинок, площею 268, 30 кв. м, розташований на земельній ділянці загальною площею 0, 0256 кв. м по АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року вона є власником земельної ділянки площею 0, 0256 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Після придбання зазначеної земельної ділянки вона за особисті кошти побудувала на ній садовий будинок, будівництво якого згідно з технічним висновком експерта відповідає вимогам будівельних норм і правил, прав суміжних користувачів не порушує.
Зазначала, що останнім часом її чоловік ОСОБА_2 не визнає її права на цей будинок та чинить їй перешкоди в користуванні ним, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок загальною площею 268, 30 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 0256 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав позовні вимоги та підтвердив, що спірний будинок збудований позивачем за її особисті кошти, будівництво цього будинку прав інших осіб не порушує, що підтверджено технічним висновком, а тому наявні підстави для визнання за позивачем права власності на цей будинок на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не брали участі в справі, звернулись до апеляційного суду з апеляційними скаргами на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний садовий будинок побудований позивачем частково на земельній ділянці, власником якої на час ухвалення рішення суду першої інстанції був ОСОБА_4 , проте останній до участі в справі залучений не був, що призводить до порушення прав ОСОБА_3 , яка на даний час є власником цієї земельної ділянки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року й залишити в силі рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які не брали участі в справі, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зі спливом семи років з дня набрання цим рішенням законної сили, а також не врахував її доводи, що вказаним судовим рішенням питання про їхні права чи обов'язки не вирішувалися, положення пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України не застосував.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
01 квітня 2020 року справа № 2-2718/11 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , позивачу ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0, 0256 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:021:0285.
Відповідно до звіту ПП «Дельта Консалтінг» про обстеження будівлі житлового будинку АДРЕСА_1 , якість виконаних робіт відповідає вимогам будівельних норм та правил, можлива експлуатація будівлі в якості самостійного об'єкта, при цьому прав суміжних користувачів будівництво не порушує.
На підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2007 pоку, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0, 0268 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:33:021:0286.
Зазначена земельна ділянка була реалізована та перейшла у власність ОСОБА_3 під час аукціону з продажу цього майна, який відбувався у рамках процедури банкрутства ФОП ОСОБА_4 в справі про банкрутство № 2/17-2883-2011, яка розглядалася в Господарському суді Одеської області. Зазначене підтверджується свідоцтвом від 03 лютого 2015 року.
Згідно з висновком ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С. С.» від 02 березня 2018 року, складеним на замовлення ОСОБА_3 , частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0, 0256 га, кадастровий номер 5110136900:33:021:0285, площею 0, 0020 га знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_3 , площею 0, 0268 га, кадастровий номер 5110136900:33:021:0286, що належить ОСОБА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, яка переглядається, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на садовий будинокзагальною площею 268, 30 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 0256 га, за адресою: АДРЕСА_1.
З апеляційними скаргами на вказане судове рішення до суду апеляційної інстанції звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не брали участі в справі, але вважали, що суд першої інстанції вирішив питання про їхні права та обов'язки.
В обґрунтування своїх апеляційних скарг зазначали, що вищевказаний садовий будинок, який був предметом спору в цій справі, частково розташований на належній їм ( ОСОБА_4 на час ухвалення рішення суду першої інстанції, а ОСОБА_3 на час подання апеляційної скарги) суміжній земельній ділянці.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 200/14798/15-ц (провадження № 61-5049св19).
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов'язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки в такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув, не врахував, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 березня 2011 року вирішено спір між подружжям щодо набутого ними за час шлюбу майна (садового будинку), а тому, враховуючи зміст цього спору, ОСОБА_4 (як власник сусідньої земельної ділянки на час ухвалення рішення суду першої інстанції) та ОСОБА_3 (як власник сусідньої земельної ділянки на час подання апеляційної скарги) не можуть вважатися такими особами, права чи законні інтереси яких вирішено цим рішенням, оскільки вони не є власниками спірного будинку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції передчасно переглянув та скасував рішення місцевого суду за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до підпунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції й передачі справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляддо суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищевикладене й ухвалити судове рішення відповідно вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов