29 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3351/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Міське капітальне будівництво"
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Рога Н.В.)
від 06.07.2021
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Головей В.М., судді - Колоколов С.І., Разюк Г.П.)
від 15.09.2021
у справі за позовом Комунального підприємства "Міське капітальне будівництво"
до Колективного підприємства "Будова"
про визнання угоди недійсною,
1. В листопаді 2020 року КП "Міське капітальне будівництво" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до КП "Будова" про визнання недійсною з моменту укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.10.2017.
2. Позов обґрунтований тим, що 30.05.2018 позивачу стало відомо про те, що нібито 10.10.2017 між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, директор позивача, яким станом на 10.10.2017 був Смертенюк І.М., такої угоди не підписував. Іншим працівникам позивача ані довіреністю, ані наказом по підприємству не надавалися повноваження щодо представництва позивача та право підпису спірної угоди в зв'язку з чим, на думку позивача, вона має бути визнана недійсною.
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2021, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Суди виходили з того, що позивач вчинив дії щодо схвалення оскаржуваної угоди, а саме позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 151 та 631 за період з 10.10.2015 по 31.12.2017 відображено суму 4 529 900,40 грн, яка повністю співпадає із сумою, зазначеною в угоді від 10.10.2017, цю угоду позивач відобразив у податковому звіті.
5. 05.11.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та провадження у справі закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
6. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що постанову суду апеляційної інстанції отримав 19.10.2021, що підтверджується копією заяви про видачу копії постанови з відміткою про отримання.
7. З огляду на те, що повне судове рішення суду апеляційної інстанції заявник отримав 19.10.2021 і скаргу подав протягом двадцятиденного строку, Верховний Суд дійшов висновку, що він має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
8. Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
9. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
10. Так, відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
11. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
12. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
13. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).
14. У цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
15. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
16. Критеріями визначення подібності правовідносин в іншій аналогічній справі є: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет) (ухвала об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).
17. Так, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, а саме: статей 92, 203, 207, 241 Цивільного кодексу України та не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 925/271/18, від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 924/491/17, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19 та статті 581 Господарського кодексу України, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 902/439/19, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
18. Натомість скаржник не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в яких Верховний Суд виклав свої висновки, що не відповідає вимогам статті 290 ГПК України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
19. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами норми статті 76 ГПК України, оскільки суд послався, як на належний доказ відображення позивачем певної господарської діяльності на податкові повідомлення рішення, які за своєю формою не містять інформації про фінансові звіти, їх зміст та господарські операції, і зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 11.11.2020 у справі № 754/4383/16-ц, від 16.12.2020 у справі № 511/2864/16.
20. Верховний Суд зауважує, що така підстава як "суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду" стосується лише норм матеріального права (відповідно до частини 3 статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню), і не може бути підставою, якщо рішення оскаржується з підстав порушення норм процесуального права. Наведений висновок сформульовано також у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1099/20 та від 26.05.2021 у справі № 910/8358/19.
21. Натомість у разі, якщо касаційна скарга обґрунтовується порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
22. У касаційній скарзі відсутні посилання як на підставу касаційного оскарження передбаченої частиною 2 статті 287 ГПК України, так і на будь-яку підставу із передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
23. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
24. Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 119, 174, 234, 288 пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Поновити Комунальному підприємству "Міське капітальне будівництво" строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі № 916/3351/20.
2. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 17-22 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко