02 листопада 2021 року Справа № 915/1011/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро-Ритм” (65029, Одеська обл, вул. Дюківська, буд. 6, кв. 43, адреса для листування: 66521, Одеська область, Любашівський район, с. Солтанівка, вул. Степова, буд. 20, код ЄДРПОУ 32806909)
до відповідача: Фермерського господарства “РУСАН” (57230, Миколаївська область, Вітовський район, село Білозірка, код ЄДРПОУ 34462769)
про стягнення заборгованості,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Лєшан О.Є., згідно ордера,
від відповідача: не з'явився,
26.04.2021 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро-Ритм” від 20.04.2021 до Фермерського господарства “РУСАН”, якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договорами №15 від 02.04.2019, №22 від 15.04.2019, №34 від 15.05.2019 у розмірі 979350,00 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/565/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 26.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29 червня 2021 року о 10:00 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро-Ритм” роз'єднано, виділено позовні вимоги за кожним з договорів у самостійне провадження. Судом постановлено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро-Ритм” до Фермерського господарства “РУСАН” про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №15 від 02.04.2019 розглядати у справі №915/565/21, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро-Ритм” до Фермерського господарства “РУСАН” про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №22 від 15.04.2019 та Договором №34 від 15.05.2019 виділити в самостійні провадження.
30.06.2021 відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області, на підставі зазначеної ухвали від 29.06.2021, зареєстровано виділені у самостійне провадження позовні вимоги згідно договору №34 від 15.05.2019, як справу № 915/1011/21.
Ухвалою суду 05.07.2021 господарську справу №915/1011/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро-Ритм” до Фермерського господарства “РУСАН” про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №34 від 15.05.2019 прийнято до провадження суддею Ржепецьким В.О. та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06 вересня 2021 року о 10:50 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Ухвалу суду від 05.07.2021 надіслано відповідачеві за адресою: 57230, Миколаївська область, Вітовський район, с. Білозірка та отримано адресатом 08.06.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143976420.
06.09.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
У судове засідання 06.09.2021 представники сторін не з'явились.
06.09.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 05 жовтня 2021 року о 11:00 год.
05.10.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
05.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 02 листопада 2021 року о 10:20 год.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Позивач у судовому засіданні 02.11.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання 02.11.2021 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 195 ГПК України.
На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Позивач зазначає, що поставив відповідачу товари відповідно до договору продажу №34 на умовах товарного кредиту від 15.05.2019 та Додатку № 1 до Договору товар на суму 175350,00 грн. було передано за внутрішньою накладною № 1739/5 від 15 травня 2019 року (а.с. 6).
Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, заборгованість за поставлений товар не сплатив, таким чином загальний обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 175350,00 грн.
Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Судом встановлено, що Договір № 34 від 15.05.2019 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП Агро-Ритм» та Фермерським господарством «Русан» не містить підпису уповноваженої особи відповідача.
Оскільки договір № 34 від 15.05.2019 року не підписаний уповноваженим представником Фермерського господарства «Русан», то у відповідності до ч.3 ст. 639 Цивільного кодексу України він вважається неукладеним.
Також, позивач у позовній заяві посилається на внутрішню накладну № 1739/5 від 15.05.2019 на суму 175350,00 грн., як на підтвердження факту передачі товару.
Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, відповідно до внутрішньої накладної № 1739/5 від 15.05.2019 на суму 175350,00 грн. між сторонами відбулось укладення договору у спрощений спосіб.
Разом з тим, накладна не містить такої умови зобов'язання як строк виконання зобов'язання.
При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Проаналізувавши додані до позовної заяви документи, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі - продажу, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, нормами глави 63 Цивільного кодексу України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відсутні докази надсилання відповідачеві вимоги у відповідності до ст. 530 ЦК України, отже строк виконання зобов'язання щодо сплати 175350,00 грн. не настав.
Отже, за внутрішньою накладною №1739/5 від 15.05.2019 позовні вимоги щодо стягнення 175350,00 грн задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись т.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агро-Ритм” (65029, Одеська обл, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 6, кв. 43, адреса для листування: 66521, Одеська область, Любашівський район, с. Солтанівка, вул. Степова, буд. 20, код ЄДРПОУ 32806909),
відповідач: Фермерське господарство “РУСАН” (57230, Миколаївська область, Вітовський район, с. Білозірка, код ЄДРПОУ 34462769).
Повний текст рішення складено і підписано 29.11.2021 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Суддя В.О. Ржепецький