79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.11.2021 Справа № 914/1185/21
Господарський суд Львівської області в складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань Полянського А.П.
розглянувши матеріали заяви Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про розстрочення виконання рішення у справі № 914/1185/21
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго», Львівська обл., м. Самбір,
про стягнення 376318,36 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Андрійко Є.Л. - представник;
від відповідача (заявника): Сливка В.В. - представник;
встановив:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 стягнуто з підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - 44 000,00 грн пені, 98 513,92 грн 3% річних, 189 451,07 грн інфляційних втрат та 5 644,77 грн. судового збору.
Згідно із супровідним листом Господарського суду Львівської області №914/1185/21/1/21 від 04.08.2021 року матеріали справи № 914/1185/21 разом із апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. № 286/21-01 від 02.08.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021 надіслано до Західного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
02.08.2021 за вх.№3142/21 в системі документообігу суду зареєстровано заяву про розстрочення виконання рішення від 13.07.2021.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08..2021 заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
04.08.2021 ухвалено (суддя Щигельська О. І.) відкласти вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про розстрочення виконання рішення від 30.07.2021 (вх.№3142/21 від 02.08.2021) до повернення матеріалів справи № 914/1185/21 до Господарського суду Львівської області.
04.11.2021 на адресу суду повернулись матеріали справи № 914/1185/21.
04.11.2021 Голова Господарського суду Львівської області розпорядився матеріали заяви Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про розстрочення виконання рішення у справі № 914/1185/21 (вх.№3142/21 від 02.08.2021) передати судді Запотічняк О.Д. для розгляду.
Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» подано заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021р. у справі № 914/1185/21.
Ухвалою від 09.11.2021 суд прийняв заяву ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області 13.07.2021 у справі № 914/1185/21 до провадження та призначив її розгляд в судовому засіданні на 24.11.2021.
В судове засідання 24.11.2021. з'явився заявник (відповідач) та стягувач (позивач). Заявник підтримав подану заяву в повному обсязі, просив суд її задоволити та зазначив, що через важке матеріальне становище ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» не має можливості одразу погасити заборгованість перед позивачем. Позивач заперечив проти даної заяви, просив у задоволенні такої відмовити.
Заслухавши пояснення заявника та позивача, дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.
Заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2021р. мотивована тим, що господарська діяльність ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» є збитковою у зв'язку з наявністю заборгованості споживачів за надані послуги; невідповідність фактичної вартості послуг телопостачання тарифам, що затверджуються міською радою і викликають недостатність у боржника коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі та відсутність в структурі тарифу ПТМ «Самбіртеплокомуненерго» передбачених витрат для погашення зокрема перед НАК «Нафтогаз України» штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим підприємство повинно шукати альтернативні шляхи для акумуляції коштів щоб покрити вказані витрати.
На підтвердження скрутного становища заявник подав фінансовий звіт підприємства за 1 півріччя 2021 р., баланс, довідку про стан виконання претензійно-позовної роботи зі споживачами, довідку про стан дебіторської, кредиторської заборгованості.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 914/1185/21, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. ст. 76 -79) Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування поданої заяви, які б підтверджували неможливість виконання судового рішення. Доказів на підтвердження доводів щодо наявності виключних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а долучені до заяви довідки про кредиторську заборгованість юридичних та фізичних осіб перед ПТМ «Самбіртеплокомуненерго», про кількість працівників яким необхідно виплачувати заробітну плату, не беруться судом до уваги , оскільки господарська діяльність це діяльність на свій страх і ризик, а відтак свої зобов'язання юридична особа повинна виконувати належним чином.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до висновків зроблених у постанові Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України», відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України” від 29.06.2004). Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121). Рішення прийняте 13.07.2021, станом на день розгляду заяви борг не погашався взагалі.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду від 13.07.2021 у справі №914/1185/21.
Керуючись статтями ст.ст. 13, 14, 15, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні заяви Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про розстрочення виконання рішення суду від 13.07.2021 у справі № 914/1185/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.11.2021.
Суддя Запотічняк О.Д.