18.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3415/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 (суддя Соловйова А.Є.)
у справі № 904/3415/21
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з грошовими вимогами в загальній сумі 33 154,27 грн
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995), -
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/3415/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" в сумі 4 540,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 7 540,71 грн (вимоги із зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування) - 2 черга задоволення вимог кредиторів. Грошові вимоги в сумі 21 073,56 грн відхилено, як такі, що є безнадійною заборгованістю.
Не погодившись з вказаною ухвалою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі №904/3415/21 в частині відхилених вимог та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального права.
Зазначає, що суд дійшов помилкових висновків про те, що визнанню підлягають лише ті грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, котрі виникли в межах 1095 днів до моменту подання Заяви.
Скаржник наголошує, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску не застосовується.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі №904/3415/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 6 810,00 грн., належні докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №904/3415/21 апелянтом до матеріалів справи надано клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі №904/3415/21; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 18.11.2021р. о 15 год. 00 хв.
Від ліквідатора боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" арбітражного керуючого Савченко Б.Г. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2021 вирішено судове засідання у справі, призначене на 18.11.2021 о 15:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для ліквідатора боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" арбітражного керуючого Савченко Б.Г. з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судове засідання 18.11.2021р. з'явився представник апелянта - Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області. Арбітражний керуючий (ліквідатор) ТОВ "Інвестменеджмент" Савченко Б.Г. приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" поза межами приміщення суду.
Інші учасники провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестменеджмент", будучи належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників кредиторів: ТОВ «Фактор Кредит Плюс», ТОВ «Фінансова компанія «Агостіні».
Представник апелянта у судовому засіданні 18.11.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржувану ухвалу у відповідній частині відхилених вимог скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги ГУ ДПС України в Дніпропетровській області до боржника у повному обсязі. Арбітражний керуючий (ліквідатор) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу потрібно частково задовольнити з таких підстав.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Кредит Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995).
Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Кредит Плюс" у справі №904/3415/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Кредит Плюс" (код ЄДРПОУ) 43311330 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" в сумі 316 147 523,62 грн (основна заборгованість), 188 622 045,64 грн (проценти за користування кредитом) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В іншій частині грошові вимоги (500 484 650,91 грн - пеня за користування кредитом, 45 766 533,86 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів) - залишити на розгляді суду в попередньому засіданні. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 29.09.2021. Призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995) арбітражного керуючого Савченка Богдана Григоровича (свідоцтво №1892 від 02.01.2019 (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд 42-44, оф. 1-G). Призначено попереднє засідання суду на 27.05.2021 о 12:00.
На виконання ухвали суду від 12.04.2021, господарський суд 13.04.2021 опублікував оголошення на веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет за №66253 від 13.04.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995).
23.07.2021 від Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995) в загальній сумі 33 154,27 грн, з яких: 28 614,27 грн - вимоги із зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування; 4 540,00 грн - судовий збір за подання заяви.
Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято заяву Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995) в загальній сумі 33 154,27 грн, з яких: 28 614,27 грн - вимоги із зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування; 4 540,00 грн - судовий збір за подання заяви в судовому засіданні 12.08.2021 о 12:10 год.
09.08.2021 від арбітражного керуючого Савченко Б.Г. надійшло клопотання вих.№02-11/46 від 06.08.2021 про розгляд заяви кредитора за відсутності ліквідатора та про долучення до матеріалів справи Повідомлення про результати розгляду грошових вимог вих.№02-11/45 від 06.08.2021, в якому визнав грошові вимоги частково та зазначив, що визнанню підлягають лише ті грошові вимоги Головного управління Дніпропетровській області, котрі виникли в межах 1095 днів до моменту подання Заяви.
Розглянувши подану ГУ ДПС України в Дніпропетровській області заяву про визнання грошових вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Заява не містить дати її підписання, але направлено її ліквідатору ТОВ "Інвестменеджмент" було 23.07.2021 року (що підтверджується накладною АТ "Укрпошта" та відтиском поштового штемпеля, то визнанню підлягають тільки грошові вимоги, які виникли у період з 23.07.2018 року (в межах 1095 календарних днів до подання Заяви), а решта вимог, які виникли у період до 23.07.2018 року, підлягають відхиленню.
З огляду на часткову обґрунтованість вимог, викладених в заяві Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника, які підлягають погашенню у наступному порядку:
- 1 черга задоволення вимог кредиторів - 4 540, 00 грн (судовий збір за подання заяви)
- 2 черга задоволення вимог кредиторів - 7 540,71 грн (вимоги із зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування).
Грошові вимоги на суму 21 073,56 грн, які виникли у період до 23.07.2018 є безнадійною заборгованістю, тому підлягають відхиленню.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду та з приводу доводів апеляційної скарги зазначає.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі №904/3415/21 лише в частині відхилених вимог, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обгрунтованність ухвали в іншій (неоскаржуваній) частині.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція сформована суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, та підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що:
- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як передбачено п. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Виходячи з вимог Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15).
При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Так, предметом розгляду є заява ГУ ДПС України в Дніпропетровській області з кредиторськими вимогами до ТОВ "Інвестменеджмент".
Судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги вказаного кредитора до боржника складаються з податкового боргу у сумі 28 614,27 грн, який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, в т.ч. по Єдиному соціальному внеску:
- звіт про нарахування єдиного внеску №9295853919 від 18.01.2018 терміном сплати 22.01.2018 у сумі 16 057,56 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №28496644 від 21.03.2018 терміном сплати 21.03.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №29808918 від 11.04.2018 терміном сплати 20.04.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №33844564 від 18.05.2018 терміном сплати 21.05.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №36536835 від 19.06.2018 терміном сплати 19.06.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №34886552 від 05.06.2018 терміном сплати 20.06.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №39116569 від 16.07.2018 терміном сплати 20.07.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №42694718 від 17.08.2018 терміном сплати 20.08.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №45080525 від 12.09.2018 терміном сплати 20.09.2018 у сумі 836,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №49053701 від 06.10.2018 терміном сплати 22.10.2018 у сумі 418,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №56695328 від 19.11.2018 терміном сплати 20.11.2018 у сумі 418,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №61326337 від 18.12.2018 терміном сплати 20.12.2018 у сумі 418,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №7223316 від 18.01.2019 терміном сплати 21.01.2019 у сумі 418,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №15269632 від 11.02.2019 терміном сплати 20.02.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №16703971 від 12.03.2019 терміном сплати 20.03.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №17759506 від 08.04.2019 терміном сплати 22.04.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №20064603 від 17.05.2019 терміном сплати 20.05.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №20951695 від 17.06.2019 терміном сплати 20.06.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №21868621 від 08.07.2019 терміном сплати 22.07.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №25320188 від 15.08.2019 терміном сплати 20.08.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №27176285 від 17.09.2019 терміном сплати 20.09.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №29795632 від 16.10.2019 терміном сплати 21.10.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №32905984 від 12.11.2019 терміном сплати 20.11.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №36428168 від 20.12.2019 терміном сплати 20.12.2019 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №1484065 від 14.01.2020 терміном сплати 20.01.2020 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №11944922 від 19.02.2020 терміном сплати 20.02.2020 у сумі 231,00 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №18196320 від 13.04.2020 терміном сплати 13.04.2020 у сумі 1 082,21 грн;
- звіт про нарахування єдиного внеску №18200093 від 13.04.2020 терміном сплати 21.04.2020 у сумі 111,5 грн.
У частині 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведено наступні визначення понять:
2) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
3-1) податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи;
6) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
За приписами ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно із п. 41.4. ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до п. 41.5. ст. 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.
У відповідності до п.п. 191.1.45 п. 191 ст. 191 Податкового кодексу України однією із функцій контролюючих органів є звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.
Наведене узгоджується з п. 7 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за якою податкові органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
З огляду на викладене вище ГУ ДПС України у Дніпропетровській області набуває права вступити у справу про банкрутство боржника, що взятий на податковий облік в контролюючих органах Дніпропетровської області та має податковий борг, як кредитор.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошові вимоги ГУ ДПС України у Дніпропетровській області до ТОВ "Інвестменеджмент" виникли за наслідками несплати Боржником єдиного соціального внеску в період з 21.03.2018 по 21.04.2020.
На підтвердження наявності заборгованості податковим органом додано до Заяви копії звітів про нарахування єдиного соціального внеску за період з 18.01.2018 по 13.04.2020.
Згідно із ст. 3 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як передбачено п. 1, 2 та 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Колегія суддів зауважує, що в силу положень ч. 12 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність.
Аналогічні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 804/1290/16.
Згідно із ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Разом з тим, необхідно наголосити, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника не свідчить про його звільнення від обов'язку сплачувати відповідні зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.12.2018 року у справі №804/1687/15.
В обґрунтування відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДПС України у Дніпропетровській області до ТОВ "Інвестменеджмент" на суму 21 073,56 грн, які виникли у період до 23.07.2018, та визнаючи їх безнадійною заборгованістю, місцевий господарський суд зазначив, що: «відповідно до пункту 102.1 статі 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У пункті 102.4 статі 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.
Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Отже, визнанню підлягають лише ті грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, котрі виникли в межах 1095 днів до моменту подання Заяви».
Колегія суддів вважає помилковими дані висновки суду першої інстанції з огляду на те, що за приписами ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
В свою чергу, у відповідності до ч. 4 цієї статті порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, пунктом 1.3 статті 1 Податкового України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а відтак положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідальності за його порушення.
Наведене підтверджено правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2020 у справі за № 200/10402/19-а.
Апеляційний суд також звертає увагу, що в силу вимог ч. 16 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 13 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953, cтрок давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність у кредитора права на звернення до суду протягом передбаченого Податкового кодексу України строку давності у 1095 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні суми не є податковим платежем та грошовим зобов'язанням, податковим боргом в розумінні ПК України, що унеможливлює застосування положень статті 102 ПК України до спірних правовідносин в частині визначення строків звернення до суду.
На цьому також зауважив Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі за № 480/1192/19.
При цьому посилання на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у п. 66 постанови від 15.10.2020 року у справі № 910/8428/18, у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19 є безпідставним, оскільки висновки зроблені у вказаних справах є нерелевантним до цієї справи, оскільки стосувалися застосування норм права у правовідносинах щодо нарахування, обліку, сплати, стягнення та списання податкових (грошових) зобов'язань, відмінних від єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Апеляційний суд акцентує увагу, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посилання на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018 у справі 916/4644/15, обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.
Тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається на кредитора (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена в постанові від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15).
На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (правові висновки, зроблені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18).
Колегія суддів зауважує, що ГУ ДПС України в Дніпропетровській області доведено належними та допустимими доказами факт порушення зобов'язань ТОВ "Інвестменеджмент" зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 21.03.2018 по 21.04.2020 та виникнення недоїмки у сумі 28 614,27 грн внаслідок несплати самостійно визначених грошових зобов'язань на підставі звітів про нарахування єдиного соціального внеску за період з 18.01.2018 по 13.04.2020.
Станом на подання заяви, грошові вимоги, зазначені в ній, залишаються повністю неоплаченими з боку Боржника, у зв'язку з фактичною неплатоспроможністю.
При цьому заперечення від інших кредиторів проти визнання грошових вимог Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області відсутні.
За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
З огляду на все вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що грошові вимоги ГУ ДПС України в Дніпропетровській області в розмірі 28 614,27 грн. є обґрунтованими належними доказами, але, оскільки такі заявлені після завершення строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме після спливу 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, яке мало місце 13.04.2021, а Заява була подана 23.07.2021, то, відповідно до вимог ч. 4 ст. 45 та ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають внесенню до 2 черги задоволення вимог кредиторів, а ГУ ДПС України в Дніпропетровській області є конкурсним кредитором без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є обгрунтованими та підтвердженими відповідними доказами, у зв'язку з чим, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі № 904/3415/21 підлягає зміні, як постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, шляхом викладення абзаців 1 та 2 її резолютивної частини у наступній редакції: «Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995):
- в сумі 4 540,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів;
- в сумі 28 614,27 грн. (вимоги із зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування) - 2 черга задоволення вимог кредиторів».
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи фактичний результат вирішення заяви кредитора ГУ ДПС у Дніпропетровській області та розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання підлягають стягненню з боржника на користь апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі № 904/3415/21 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі № 904/3415/21 - змінити, виклавши абзаци 1 та 2 її резолютивної частини у наступній редакції:
Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995):
- в сумі 4 540,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів;
- в сумі 28 614,27 грн (вимоги із зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування) - 2 черга задоволення вимог кредиторів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9Д, код ЄДРПОУ 38638995) на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 810,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.11.2021
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков