18.11.2021 року м. Дніпро Справа № 908/1006/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А.О.) від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227 (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35)
про стягнення 6 202 160,81грн.., -
У квітні 2021р. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення 6 202 160 грн. 81 коп., з яких: 359 022 грн. 83 коп. 3% річних, 1 346 262 грн. 01 коп. інфляційні втрати, 1 436 765 грн. 57 коп. пеня та штраф в розмірі 3 060 110 грн. 40 коп. за прострочення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”, ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227 (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) 359 022 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч двадцять дві) грн. 83 коп. 3% річних, 1 346 262 (один мільйон триста сорок шість тисяч двісті шістдесят дві) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 1 436 091(один мільйон чотириста тридцять шість тисяч дев'яносто одна) грн. 30 коп. пені, 3 060 110 (три мільйони шістдесят тисяч сто десять) грн. 40 коп. штрафу та 93 022 (дев'яносто три тисячі двадцять дві) грн. 30 коп. судового збору;
- в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 674 грн. 27 коп. пені та 10 грн. 11 коп. судового збору відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” 28 296,08 грн. 3% річних, 30 741,37 грн. інфляційних втрат, 642 884,44 грн. пені, 3 060 110,40 грн. штрафу та 56 431,49 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” 330 726,75 грн. 3% річних, 1 315 520,01 грн. інфляційних втрат, 793 881,13 грн. пені та 36 601,92 грн. судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано до спірних правовідносин постанову НКРЕКП України від 08.04.2020 № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 № 1564, від 16.12.20290 № 2492, від 24.12.2020 № 2736, нормами якої була встановлена заборона оператору системи передачі застосовувати до електропстачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені та штрафу. Як зазначає апелянт вказана заборона була чинною у спірні періоди і діяла фактично до 27.01.2021р.
Серед іншого, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахований фінансовий стан відповідача, а також звертає увагу, що вимога щодо сплати пені за договором є правом, а не обов'язком позивача, якого треба дотримуватися та виконувати відповідно до умов договору. При цьому, апелянт посилається на ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, проте, не наводить обґрунтувань в чому саме виявилося порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, у зв'язку з наведеними міркуваннями апелянта.
Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21 законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що надані НКРЕКП України у постанові № 766 від 08.04.2020 настанови щодо незастосування до електропостачальників заходів з нарахування пені та штрафу є рекомендаційними та не мають обов'язкового характеру. Вважає, що вказана постанова не звільняла електропостачальників від виконання умов договору щодо своєчасної оплати послуг та не мала на меті позбавлення оператора системи передачі права на пред'явлення позовів про стягнення пені і штрафу за прострочення платежів, що сталися у період з 08.04.2020 по 26.01.2021, у майбутньому, а лише відтерміновувала можливість пред'явлення таких позовів.
В свою чергу, позивач, у відповідь на доводи апелянта щодо критичного фінансового стану відповідача, вказує на збиткі, отримані Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” за результатами діяльності у 2019 та 2020 роках.
Апелянтом подано відповідь на відзив, а позивачем подано заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких сторони наводять свої міркування щодо доводів один одного, які здебільшого вже викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2021р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.10.2021р.
У зв'язку з перебуванням судді Кузнецова В.О. у відпустці та неможливістю проведення судового засідання 13.10.2021р., розгляд апеляційної скарги у справі № 908/1006/21 не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.11.2021р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2021р. заяву представника позивача про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.11.2021р., в режимі відеоконференції, задоволено.
У судовому засіданні, яке відбулось 18.11.2021р., представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” (позивач у справі) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р “Про погодження перетворення державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” у приватне акціонерне товариство”.
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії”).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії” оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Згідно з п.п. 1 п. 7.1, п.п. 3 п. 9.3. договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим Договором.
Між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (оператор системи передачі, ОСП, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (користувач, відповідач у справі) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024 (далі -договір).
Додатковою угодою від 14.08.2019 даний договір був викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 6.1 договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Згідно з п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 6.6 договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Відповідно до п. 6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
В абзаці 4 п. 6.7 договору в редакції додаткової угоди від 14.08.2019 зазначено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України “Про ринок електричної енергії” оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Згідно з п.п. 1 п. 7.1, п.п. 3 п. 9.3. договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Посилаючись на те що, відповідач зобов'язаний оплачувати послугу в порядку та строки, визначені договором, зокрема п. 6.2, п. 6.5, позивач здійснив розрахунок пені, штрафу, 3% річних за користування коштами та інфляційних втрат, виходячи з суми простроченої заборгованості та часткового її погашення за послуги, надані позивачем відповідачеві за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.
Предметом розгляду судом першої інстанції у даній справі було стягнення з відповідача на користь позивача 6 202 160 грн. 81 коп., з яких: 359 022 грн. 83 коп. 3% річних, 1 346 262 грн. 01 коп. - інфляційні втрати, 1 436 765 грн. 57 коп. пеня та штраф в розмірі 3 060 110 грн. 40 коп. за прострочення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.
Так, у період з жовтня 2020 по січень 2021 позивачем на виконання договору надавались відповідачеві послуги з передачі електричної енергії.
Листом від 15.09.2020 № 5438 відповідач повідомив про намір отримати послугу в жовтні 2020 в розмірі 190 000 000 кВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 240,23 грн./МВт*год.
Вартість планового обсягу на жовтень 2020 року дорівнювала 54 772 440 грн. з ПДВ.
Таким чином, відповідач, відповідно до п. 6.2. договору мав здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 10 954 488 грн. (54 772 440 грн. : 5 = 10 954 488 грн.).
Відповідач не дотримався вимог договору щодо повної та своєчасної сплати усіх планових платежів, оскільки сплатив неповну суму за третім плановим платежем та прострочив оплату за п'ятим плановим платежем: 1 платіж - 02.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 2 платіж - 09.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 3 платіж - 13.10.2020 в розмірі 9 393 949,69 грн. з ПДВ (недоплата 1 560 538,31 грн.); 4 платіж -19.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 5 платіж - 30.10.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ (прострочення оплати з 27.10.2020 по 29.10.2020).
Згідно з актом звірки, підписаним сторонами за договором 26.10.2020, була встановлена переплата за надані у III кварталі 2020 послуги в розмірі 1 379 269,51 грн. При цьому скореговані дані за лютий та березень 2020 року у розмірі 117 882,39 грн. та 63 386,41 грн. відповідно були відображені в зобов'язаннях відповідача.
Так, згідно з актом коригування до акту приймання-передачі послуги від 29.02.2020 у відповідача виникло зобов'язання зі сплати відкорегованої вартості наданих у лютому 2020 року послуг у розмірі 117 882,39 грн. Платіжним дорученням від 13.10.2020 № 11049 відповідач оплатив вказану суму.
Згідно з актом коригування до акту від 31.03.2020 відповідач мав сплатити скореговану вартість наданих у березні 2020 послуг в розмірі 63 386,41 грн., які були сплачені платіжним дорученням від 05.10.2020 № 10864.
Загальна сума оплати за відкорегованими даними в розмірі 181 268,80 грн. (63 386,41 + 117 882,39) направлена на погашення заборгованості за третім плановим платежем.
Прострочення зі сплати частини третього планового платежу в розмірі 1 379 269,51 грн. (1 560 538,31 - 181 268,80) сталося з 16.10.2020 по 25.10.2020.
З урахуванням переплати за III квартал 2020 року та оплати вартості послуг за скорегованими даними недоплата за третім плановим платежем була погашена повністю 26.10.2020 (дата акта звірки за III квартал 2020 року).
Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за вищевказаним простроченням, з урахуванням п. 6.7 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем правомірно нараховано відповідачеві 15 297 грн. 10 коп. пені та 3 824 грн. 28 коп. 3% річних за загальний період з 16.10.2020 по 29.10.2020.
Акт приймання-передачі послуги за жовтень 2020 року складений 31.10.2020 та направлений користувачу 16.11.2020, вручений 23.11.2020.
Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у жовтні 2020 року на загальну суму 53 382 497,09 грн. з ПДВ. Беручи до уваги зарахування переплати за підсумком III кварталу 2020 та сплати відкорегованих даних за лютий та березень 2020, відповідач у жовтні 2020 року здійснив платежів на загальну суму 54 772 440 грн. Отже, за жовтень 2020 року відповідач мав переплату у розмірі 1 389 942,91 грн.
Однак, за актом коригування за лютий 2020 року мав здійснити оплату скорегованої вартості послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта, а саме до 06.10.2020, оскільки отримав акт коригування відповідач 01.10.2020. Платіжним дорученням від 13.10.2020 № 11049 відповідач оплатив вказану суму.
Враховуючи вищевказане прострочення, місцевий господарський суд визнав правомірним нарахування позивачем відповідачеві 57 грн. 97 коп. 3% річних та 231 грн. 90 коп. пені на прострочену суму боргу 117 882 грн. 00 коп. за період з 07.10.2020 по 12.10.2020.
Листом від 19.10.2020 № 6215 відповідач повідомив про намір отримати послугу в листопаді 2020 року в розмірі 190 000 000 кВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 240,23 грн./МВт*год. Вартість планового обсягу на листопад 2020 року дорівнювала 54 772 440 грн. з ПДВ.
Таким чином, відповідач, відповідно до п. 6.2. договору мав здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 10 954 488 грн. (54 772 440 грн. : 5 = 10 954 488 грн.).
Відповідач не дотримався вимог договору щодо повної та своєчасної сплати усіх планових платежів, оскільки сплатив неповну суму за другим плановим платежем та прострочив оплату за четвертим плановим платежем: 1 платіж - 03.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 2 платіж - 10.11.2020 в розмірі 9 564 545,09 грн. з ПДВ (недоплата 1 389 942,91 грн.); 3 платіж - 16.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ; 4 платіж - 23.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ (прострочення з оплати з 21.11.2020-22.11.2020); 5 платіж - 25.11.2020 в розмірі 10 954 488,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у листопаді 2020 року на загальну суму 64 654 563,19 грн. з ПДВ. Акт отриманий відповідачем 29.12.2020, а тому нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу за сплату не в повному обсязі другого планового платежу здійснювалось до дня, що передує даті отримання вищезазначеного акту.
На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції визнано обґрунтованим нарахування позивачем відповідачеві 3% річних в сумі 7 264 грн. 45 коп, 29 057 грн. 78 коп. пені за загальний період з 11.11.2020 по 22.11.2020, 7% штрафу в сумі 97 296 грн. 00 коп. (1 389 942, 91*7%) та 30 741 грн. 37 коп. інфляційних втрат.
Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2020 направлений користувачу 15.12.2020, вручений 29.12.2020.
Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у листопаді 2020 року на загальну суму 64 654 563,19 грн. з ПДВ.
Планових платежів відповідач здійснив на загальну суму 53 382 497,09 грн.
Відповідно до акта коригування до акту від 31.05.2020, підписаного ОПС та користувачем 17.11.2020, у відповідача виникла переплата за надані у травні 2020 року послуги в розмірі 133 634,17 грн., яка направлена на погашення заборгованості за листопад 2020 року.
Згідно з актом коригування до акту від 30.06.2020, підписаним сторонами за договором 25.11.2020, за надані у червні 2020 року послуги виникла переплата у розмірі 1 228 375,83 грн.. Тому ця сума направлена на погашення заборгованості за надані відповідачу послуги у листопаді 2020 року.
Також на погашення заборгованості за листопад 2020 року направлена переплата, що виникла за сплату наданих у жовтні 2020 року послуг у розмірі 1 389 942,91 грн. з ПДВ.
Таким чином, станом на 04.01.2021, беручи до уваги зарахування скорегованої вартості послуг за травень та червень 2020 року, наявність переплати за жовтень 2020 року, відповідач мав сплатити за актом приймання-передачі послуги від 30.11.2020 суму в розмірі 8 520 113,19 (64 654 563,19 - 53 382 497,09 - 133 634,17 - 1228 375,83 -1 389 942,91) грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 6.5. договору користувач мав сплатити указану суму протягом 3-х банківських днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, тобто до 04.01.2021.
Однак, відповідач лише 11.01.2021 платіжним дорученням № 53 перерахував позивачу заборгованість у розмірі 8 520 113,19 грн. за листопад 2020 року. Тому 3% річних та пеня за несвоєчасну оплату платежу в розмірі 8 520 113,19 грн. позивачем розраховано за період з 05.01.2021 по 10.01.2021 в сумах заявлених до стягнення: 16 806 грн. 80 коп. - пеня та 4 201 грн. 70 коп. 3% річних.
Листом від 20.11.2020 № 7018 відповідач повідомив про планові обсяги електричної енергії у грудні 2020 року в розмірі 200 000 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на грудень 2020 року дорівнювала 75 062 400 грн. з ПДВ за ставкою тарифу 312,76 грн./МВт*год.
Таким чином, відповідач повинен був відповідно до п. 6.2. договору здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 15 012 480 грн. (75 062 400 : 5 = 15 012 480).
Відповідач не дотримався умов договору щодо повної та своєчасної сплати планових платежів, оскільки порушив строки оплати другого, третього, четвертого та п'ятого планових платежів та не виконав зобов'язань щодо строку оплати чотирьох платежів. Оплата планових платежів відбулася так:
1 платіж - 02.12.2020 в розмірі 15 012 480,00 грн. з ПДВ;
2 платіж - 05.01.2021 в розмірі 15 012 480,00 грн. з ПДВ (прострочення з 11.12.2020 по 04.01.2021);
3 платіж - 11.01.2021 в розмірі 6 492 366,81 грн. з ПДВ (прострочення з 16.12.2020 по 10.01.2021, недоплата 8 520 113,19 грн.),
15.01.2021 в розмірі 8 520 113,19 грн. (прострочення з 16.12.2020 по 14.01.2021);
4 платіж - 22.01.2021 в розмірі 10 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 22.12.2020 по 17.01.2021, оскільки акт приймання-передачі послуги за грудень 2020 року відповідач отримав 18.01.2021, недоплата 5 012 480,00 грн.);
5 платіж - 25.01.2021 в розмірі 20 087 000,00 грн. з ПДВ (прострочення оплати в розмірі 15 012 480,00 грн. з 29.12.2020 по 17.01.2021, оскільки акт приймання-передачі послуг за грудень 2020 року відповідач отримав 18.01.2021).
Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у грудні 2020 року на загальну суму 101 117 140,78 грн. з ПДВ. Акт вручений відповідачу 18.01.2021, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату четвертого та п'ятого планових платежів здійснювалось до дня, що передує даті отримання вищезазначеного акту.
На підставі вищевикладених обставин, судом першої інстанції перевірені розрахунки позивача та визнанні обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 123 554 грн. 99 коп. 3% річних за загальний період з 11.12.2020 по 17.01.2021, інфляційні втрати за заявлений період у сумі 525 436 грн. 80 коп. та пені у сумі 494 220 грн. 03 коп., оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при розрахунку пені за вказані періоди. У решті суми пені в розмірі 674 грн. 27 коп. за цей період судом відмовлено, як у безпідставно заявлених до стягнення.
Акт приймання-передачі послуги від 31.12.2020 направлений користувачу 15.01.2021, вручений 18.01.2021. Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у грудні 2020 року на загальну суму 101 117 140,78 грн. з ПДВ.
Згідно з вимогами п. 6.5. договору відповідач повинен був до 21 січня 2021 року сплатити вартість наданих у грудні 2020 року послуг. Отже, з 22.01.2021 у відповідача виникли зобов'язання з оплати послуг за актом приймання-передачі послуг від 31.12.2020.
Станом на 21.01.2021 відповідач сплатив плановими платежами 45 037 440 грн. з ПДВ а саме:
02.12.2020 в розмірі 15 012 480,00 грн. з ПДВ;
05.01.2021 в розмірі 15 012 480,00 грн. з ПДВ;
11.01.2021 в розмірі 6 492 366,81 грн. з ПДВ;
15.01.2021 в розмірі 8 520 113,19 грн. з ПДВ.
Отже, за актом приймання-передачі послуги від 31.12.2020 відповідач станом на 21.01.2021 мав зобов'язання сплатити ще 56 079 700,78 (101 117 140,78 - 45 037 440) грн. ПДВ.
Сплата вартості послуг у подальшому була здійснена відповідачем такими платежами:
22.01.2021 в розмірі 10 000 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 46 079 700,78 грн. з ПДВ (56 079 700,78 - 10 000 000,00) за період з 22.01.2021 по 24.01.2021;
25.01.2021 в розмірі 20 087 000,00 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 25 992 700,78 грн. з ПДВ (46 079 700,78 - 20 087 000,00) за період з 25.01.2021 по 28.01.2021;
29.01.2021 на суму 10 000 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 15 992 700,78 грн. з ПДВ (25 992 700,78 - 10 000 000,00) за період з 29.01.2021 по 07.02.2021;
08.02.2021 на суму 7 500 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 8 492 700,78 грн. з ПДВ (15 992 700,78 - 7 500 000,00) за період з 08.02.2021 по 08.02.2021;
09.02.2021 на суму 500 000 грн. з ПДВ. Сума заборгованості становить 7 992 700,78 -рн з ПДВ (8 492 700,78 - 500 000,00) за період з 09.02,2021 по 10.02.2021;
11.02.2021 на суму 7 992 700,78 з ПДВ.
З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд визнав, що позивачем обгрунтовано нараховано відповідачеві 35 064 грн. 26 коп. 3% річних та 140 256 грн. 99 коп. пені за загальний період з 22.01.2021 по 10.02.2021.
Листом від 23.12.2020 № 7843 відповідач повідомив про планові обсяги електричної енергії у січні 2021 року в розмірі 200 000 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на грудень 2020 року дорівнювала 70 543 200 грн. з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн./МВт*год.
Таким чином, відповідач повинен був відповідно до п. 6.2. договору здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги в розмірі не менше 1/5 запланованої вартості у кожен з наступних періодів: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги; 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
Мінімальний розмір платежу попередньої оплати становить 14 108 640,00 грн. з ПДВ (70 543 200 грн.: 5 = 14 108 640,00 грн.).
Відповідач не дотримався вимог договору щодо повної та своєчасної сплати усіх планових платежів, оскільки порушив строки оплати планових платежів.
Оплата планових платежів відбулася так:
1 платіж - 15.02.2021 в розмірі 14 926 451,66 грн. з ПДВ (прострочення з суми планового платежу з 06.01.2021 по 14.02.2021).
2 платіж - 16.02.2021 в розмірі 5 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 12.01.2021 по 15.02.2021). У зв'язку з переплатою в розмірі 817 811,66 грн. ця сума зарахована в другий плановий платіж, тому 3 % річних розраховується за 15.02.2021 з суми заборгованості 13 290 828,34 грн. з ПДВ (14 108 640,00 - 817 811,66). З 16.02.2021 сума боргу зменшилася на 5 000 000 грн. та становить 8 290 828,34 (13 290 828,34 - 5 000 000,00) грн. з ПДВ, період прострочення становить: з 16.02.2021 по 16.02.2021. 17.02.2021 здійснений платіж на 20 000 000,00 грн., з яких переплата в розмірі 5 891 360,00 направлена на погашення другого планового платежу, тому з 17.02.2021 по 17.02.2021 заборгованість за другим плановим платежем становила 2 399 468,34 грн..
3 платіж - 17.02.2021 в розмірі 20 000 000 грн. з ПДВ (прострочення з 16.01.2021 по 16.02.2021);
4 платіж - 18.02.2021 в розмірі 20 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 21.01.2021 по 17.02.2021).
5 платіж -19.02.2021 в розмірі 10 000 000,00 грн. з ПДВ (прострочення з 26.01.2021 по 17.02.2021 з суми 14 108 640,00 грн.). Оскільки четвертий платіж був сплачений в більшому розмірі, ніж плановий, то переплата за ним в розмірі 5 891 360 грн. направлена на погашення другого планового платежу (2 399 468,34 грн.) та на зарахування в п'ятий плановий платіж (3 491 891,66 грн.). 18.02.2021 заборгованість за п'ятим плановим платежем становила 10 616 748,34 грн. (14 108 640,00 - 3 491 891,66), а з 19.02.2021 по 21.02.2021 (дату, що передувала отриманню акта приймання-передачі послуг за січень 2021 року) заборгованість становила 616 748,34 (10 616 748,34 - 10 000 000,00) грн. з ПДВ.
Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у січні 2021 року на загальну суму 89 057 512,56 грн. з ПДВ. Акт вручений відповідачу 22.02.2021, а тому нарахування 3% річних, пені за несвоєчасну оплату п'ятого планового платежу здійснювалось до дня, що передує даті отримання вищезазначеного акту.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції визнано обґрунтованим нараховання позивачем відповідачеві 185 055 грн. 18 коп. 3% річних та 740 220 грн. 70 коп. пені за загальний період з 06.01.2021 по 21.02.2021, 790 083 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 2 962 814 грн. 40 коп. 7% штрафу.
Акт приймання-передачі послуги від 31.01.2021 направлений користувачу 18.02.2021, вручений 22.02.2021. Відповідно до акта приймання-передачі послуги відповідач отримав послугу у січні 2021 року на загальну суму 89 057 512,56 грн. з ПДВ.
Згідно з вимогами п. 6.5. договору Відповідач повинен був до 25.02.2021 сплатити вартість наданих у січні 2021 року послуг. Отже, з 26.02.2021 у відповідача виникли зобов'язання з оплати послуг за актом приймання-передачі послуг від 31.01.2021.
Станом на 25.02.2021 відповідач сплатив плановими платежами 69 926 451,66 грн. з ПДВ, а саме:
15.02.2021 в розмірі 14 926 451,66 грн. з ПДВ; 16.02.2021 в розмірі 5 000 000,00 грн. з ПДВ; 17.02.2021 у розмірі 20 000 000,00 грн. з ПДВ; 18.02.2021 в розмірі 20 000 000,00 грн. з ПДВ; 19.02.2021 в розмірі 10 000 000,00 грн. з ПДВ.
Крім того, відповідач здійснив такі платежі; 22.02.2021 в розмірі 12 000 000 грн. з ПДВ; 24.02.2021 в розмірі 7 131 060,90 грн. з ПДВ.
Станом на 24.02.2021 відповідачем в повному обсязі сплачені послуги за січень 2021 року.
Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із вищевикладених встановлених фактів порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати коштів та, з урахуванням здійсненої судом перевірки розрахунків заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 359 022 грн. 83 коп. 3% річних, 1 346 262 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 1 436 091 грн. 30 коп. пені та 3 060 110 грн. 40 коп. штрафу. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 674 грн. 27 коп. пені, судом відмовлено, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянтом не заперечуються факти, встановлені судом першої інстанції, щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором у заявлений позивачем період. Проте, апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині незастосування до спірних правовідносин постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 № 1564, від 16.12.20290 № 2492, від 24.12.2020 № 2736, нормами якої була встановлена заборона оператору системи передачі застосовувати до електропстачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені та штрафу.
Отже, предметом апеляційного оскарження та, відповідно апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині правомірності нарахування та стягнення з відповідача суми штрафних санкцій в період дії заборони оператору системи передачі застосовувати до електропстачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені та штрафу, встановленої постановою НКРЕКП України від 08.04.2020 № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 № 1564, від 16.12.20290 № 2492, від 24.12.2020 № 2736.
Правовідносини сторін є господарськими і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України “Про ринок електричної енергії” та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина 2 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18; від 09.02.2018 у справі N 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі N 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі N 922/1720/17).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначений Законом України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”.
Положеннями ст. 1 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ст. 3 вказаного вище Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Проте, з аналізу норм Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” не вбачається повноважень НКРЕКП, своїми постановами, які за своєю правовою природою є підзаконними нормативними актами, змінювати умови договорів, укладених суб'єктами господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання, що передбачено зокрема такими законодавчими актами як Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин заборони застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені та штрафу, згідно з постановою НКРЕКП України від 08.04.2020 № 766 в редакції постанов від 19.08.2020 № 1564, від 16.12.20290 № 2492, від 24.12.2020 № 2736.
З огляду на наведене, судова колегія також відхиляє доводи апелянта про дію у часі вказаних норм постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 № 766, оскільки судом ці норми відхиляються не з підстав припинення їх дії під час розгляду даної справи, а з підстав відсутності у НКРЕКП України повноважень втручатися у спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної судової справи.
Щодо доводів апелянта про незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, не наведено достатніх обґрунтувань щодо необхідності такого зменшення та винятковості даного випадку.
Враховучи наведене, а також те, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, судова колегія вважає, що в даному випадку суд першої інстанції не припустився порушень норм матеріального та процесуального права, не застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у даній справі відсутні.
Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 84 645,73 грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021р. у справі № 908/1006/21 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 29.11.2021 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов