25.10.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2018/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.
секретар судового засідання: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Стрєльников Євгеній Анатолійович, ордер серії АЕ №1074922 від 07.06.2021 р., адвокат;
від відповідача: Камишникова Юлія Михайлівна, довіреність №7/10-3429 від 24.12.2020 р., адвокат;
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктрікс" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П'ятий континент" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 року у справі № 904/2018/21 (суддя Мілєва І.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П'ятий континент", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктрікс", м. Дніпро
про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 року у справі №904/2018/21 в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П'ятий континент" до Дніпровської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення Дніпровської міської ради №437/61 від 23.09.2020 року "Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район), яка перебуває в оренді ТОВ "Віктрікс", відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Рішення мотивовано тим, що:
- матеріалами справи не підтверджено право позивача на спірну земельну ділянку, відсутні докази того, що позивач звертався до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації щодо оформлення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:080:0184 в постійне користування по фактичному розміщенню житлового будинку, що знаходиться на балансі ОСББ;
- обставини справи не дають підстав для висновку про виникнення у позивача будь-якого охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту в обраний позивачем спосіб;
- судом не встановлено вчинення позивачем комплексу заходів, з метою отримання в користування земельної ділянки комунальної власності в порядку, встановленому Земельним кодексом України та наявності волевиявлення власника в особі відповідача щодо надання позивачу відповідного права землекористування та/або належності останньому будь-якого вже набутого у встановленому земельним кодексом законодавством порядку речового права на спірну ділянку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П'ятий континент" оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, скаржник вказує, що:
- спірна земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ "Віктрікс" на підставі договору оренди землі від 23.04.2012 року і була надана для будівництва житлового комплексу, а тому після здачі цього комплексу та передачі його позивачу право користування земельною ділянкою перейшло до позивача на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ТОВ "Віктрікс" як попереднього землекористувача;
- позивач має переважне право користування землею, на якій розташований будинок, що належить членам ОСББ на праві власності, тому оскаржуваним у даній справі рішенням міська рада втрутилась в майно, право на мирне володіння яким має позивач, порушила права останнього на отримання в користування спірної земельної ділянки у розмірі, що був до прийняття спірного рішення щодо поділу;
- суд при ухваленні рішення вдався до надмірного формалізму, зажадавши документів, якими оформлено право користування земельною ділянкою як на необхідну підставу для судового захисту та не надав оцінки тій обставині, що у рішенні міської ради йдеться про розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка від початку була передбачена для розміщення житлового комплексу "П"ятий континент" і саме право користування нею відійшло позивачу;
- суд проігнорував ту обставину, що до звернення позивача з клопотанням про надання йому земельної ділянки у користування, відповідачем вже було прийнято оскаржуване рішення №437/61 від 23.09.2020 року, яким позивача було позбавлено законного права на використання всієї земельної ділянки, передбаченої для його розміщення з почату функціонування житлового комплексу.
Також, скаржник посилається на безпідставну відмову суду в задоволенні його клопотань про витребування доказів та про призначення експертизи, оскільки такою відмовою суд позбавив його можливості довести обставини, на які він посилався, при цьому рішення про відмову в задоволенні клопотань виносилися не окремими ухвалами, що зробило неможливим апеляційне оскарження таких відмов.
На думку апелянта, не зважаючи на законодавче врегулювання права постійного користування земельними ділянками, необхідними для обслуговування багатоквартирних житлових будинків, судом першої інстанції безпідставно проігноровані положення ст.ст.42, 92, 120 Земельного кодексу України, не були враховані висновки судів касаційної інстанції, постановлені при розгляді справ зі схожими обставинами. Висновок суду про те, що позивачем не доведена наявність у нього права користування спірною земельною ділянкою є необґрунтованим, оскільки "наявність права користування" та "право оформлення у користування" мають різну правову природу та не можуть бути взаємопов'язаними.
Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 року у даній справі, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №427/61 від 23.09.2020 року "Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп.Героїв1-А (Соборний район), яка перебуває в оренді ТОВ "Віктрікс".
Одночасно апелянт просить скасувати ухвали місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотань про витребування доказів у справі та про проведення експертизи, які були постановлені без винесення окремих ухвал.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ТОВ "Віктрікс" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Посилається на те, що:
- запропоноване позивачем тлумачення закону, яке полягає у твердженні про автоматичний перехід права користування земельною ділянкою за договором оренди, на якій розміщений житловий багатоквартирний будинок на тих самих умовах та в тому ж обсязі прямо суперечить змісту ст.120 Земельного кодексу України;
- на теперішній час відсутній порядок безоплатної передачі у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельних ділянок багатоквартирних будинків;
- розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації, у даному випадку, належні докази подання позивачем заяви про відведення земельної ділянки останнім не надані;
- на момент поділу земельної ділянки ТОВ "Віктрікс" був добросовісним землекористувачем та звернувся з клопотанням про поділ земельної ділянки, з метою виділити земельну ділянку як прибудинкову територію для обслуговування житлового комплексу, тому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв в межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства;
- факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений доказами передачі права власності на новозбудований об'єкт нерухомості іншій особі, передачі такого об'єкта, зокрема, на баланс ОСББ, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку, при цьому право власності, право постійного користування земельною ділянкою та право оренди виникають, згідно з ст.125 Земельного кодексу України, з моменту державної реєстрації цих прав;
- позивач не здійснив жодних юридично значимих дій, спрямованих на набуття права земелекористування та не довів існування реальної можливості отримання такого права у визначений законом спосіб; одночасно ним не сформульовано, в чому саме полягає порушення його прав відповідачем та чому саме у визначеному ним об'ємі мала бути надана йому земельна ділянка;
- місцевим господарським судом було вірно встановлено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи щодо земельної ділянки та підтверджений доказами факт порушення цього права, а також зроблено правомірний висновок про те, що земельна ділянка не є спільним майном ОСББ, оскільки доказів державної реєстрації за позивачем прав на спірну ділянку суду не надано, отже відповідач не здійснював дій щодо розпорядження земельною ділянкою позивача;
- з огляду на викладене суд дійшов вірного висновку, що у позивача на момент звернення з позовом не виникло будь-якого охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту.
Товариство вказує на безпідставність тверджень скаржника щодо незастосування судом релевантної практики судів касаційної інстанції з огляду на те, що для дотримання принципу правової визначеності відносини мають носити схожий характер, натомість позивачем надано судову практику, яка не містить аналогічних правовідносин.
Також ТОВ "Віктрікс" вважає, що позивачем при зверненні з позовом не зазначено, яку саме норму чинного законодавства порушила міська рада, прийнявши рішення, що фактично зводиться до реалізації функцій з організації планування території міста, у зв'язку з чим не підтверджено факт порушення прав позивача, яке б підлягало судовому захисту на підставі ч.2 ст.386 ЦК України. Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси останнього, одночасно встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
У відзиві третьої особи також вказано на те, що суд обґрунтовано постановив ухвалу про відмову у витребуванні доказів, оскільки у поданому позивачем клопотанні належним чином не обґрунтовано обставин, які можуть підтвердити ці докази або аргументи, які вони можуть спростувати. При цьому не всі факти, що мають значення для вирішення господарської справи потребують судового доказування. Згідно з ст.75 ГПК України не потребують доказування визнані учасниками справи обставини, зокрема щодо введення об'єкта в експлуатацію та присвоєння адреси житловому комплексу.
Щодо клопотання про проведення експертизи товариство зазначає, що судом правомірно відмовлено в його задоволенні, оскільки апелянтом не обґрунтована необхідність її проведення, а також не доведено, яким чином обставини, встановлені за визначеними ним питаннями, можуть вплинути на результат даного спору.
Клопотання позивача про витребування доказів, які вже вирішені судом, про призначення експертизи, на думку ТОВ "Віктрікс" спрямовані на затягування процесу, а позов, за відсутності предмету спору або спору, що має очевидно штучний характер, є безпідставним, що свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач посилається на відсутність доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:080:01784 перебуває на праві власності чи праві користування у позивача, а також доказів подання до міської ради клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо оформлення земельної ділянки в постійне користування по фактичному розміщенню житлового будинку від 21.12.2020 року №22/20.
За твердженням відповідача, посилання у позовній заяві на порушення Дніпровською міською радою прав ОСББ шляхом ненадання спірної земельної ділянки у постійне користування жодним чином не доведено та ґрунтується виключно на міркуваннях позивача. У позовній заяві та у судових засіданнях позивач не зміг пояснити, яким чином Дніпровська міська рада порушує права мешканців багатоквартирного житлового будинку і не надав доказів, що свідчили б про протиправну поведінку відповідача.
Відповідач вказує, зокрема, що:
- законодавством України передбачено повноваження та встановлені обов'язки міської ради приймати рішення про передачу в оренду земельних ділянок комунальної власності і не передбачено право Дніпровської міської ради делегувати ці повноваження іншим органам місцевого самоврядування;
- гарантоване законодавством право постійного користування земельною ділянкою, згідно з положеннями чинного законодавства України, не виникає автоматично, а лише набувається заявником після ухвалення відповідного рішення міською радою та державної реєстрації іншого речового права;
- у ТОВ "Віктрікс" у зв'язку з внесенням змін до договору оренди землі, змінилося цільове призначення земельної ділянки за договором та виникла необхідність поділити існуючу земельну ділянку, на підставі чого за клопотанням орендаря ТОВ "Віктрікс" №36/3779 від 20.07.2020 року, з урахуванням ст.56 Закону України "Про землеустрій", міською радою було прийнято оскаржуване рішення про надання згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:080:0184;
- створення та проведення державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є підставою для розірвання договору оренди землі та припинення прав та обов'язків, які виникли відповідно до нього, автоматичний перехід такого права до ОСББ не передбачений чинним законодавством.
25.10.2021 року на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про прийняття у якості доказу у даній справі акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою №726-ДК/772/АП/09/01/-21 від 23.06.2021 року та врахування встановлених в акті фактів при ухваленні судового рішення.
Клопотання обґрунтовано тим, що господарський суд в ухвалі від 31.05.2021 року не задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, закрив підготовче провадження, чим позбавив позивача можливості подати вказаний акт перевірки. Також зазначено, що акт отримано представником позивача 15.10.2021 року.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.2 ст.20 Господарського кодексу України).
Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
У даній справі ОСББ "Житловий комплекс "П'ятий континент" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Дніпровської міської ради №437/61 від 23.09.2020 року "Про надання згоди на поділ земельної ділянки по просп. Героїв, 1А (Соборний район), яка перебуває в оренді ТОВ "Віктрікс".
За змістом оскаржуваного рішення Дніпровська міська рада вирішила:
- надати згоду на поділ земельної ділянки площею 1,4990 га (кадастровий номер 1210100000:03:080:0184) по просп. Героїв, 1А, яка перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрікс" відповідно до договору оренди землі від 23.04.2012 (державна реєстрація від 18.07.2012 № 121010004000618) (п. 1. рішення).
- надати ТОВ "Віктрікс" дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок по фактичному розміщенню комплексу і для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п. 2. рішення) (том 1 а.с.90-91).
З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2012 року між Дніпровською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрікс" (орендарем) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Сусловим М.Є. та зареєстрований в реєстрі за №2213 (державна реєстрація від 18.07.2012 року № 121010004000618) (том 1 а.с.78-85).
Згідно з п.1. договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню нежитлових будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: по просп. Героїв, 1-А (Жовтневий район).
Підставою для укладання даного договору оренди землі є рішення міської ради від 25.01.2012 року № 95/20 (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4990 га.
Пунктами 2.2 та 2.5 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - 03. Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування) .
Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:080:0184.
На підставі п.8 договір укладено на 49 років.
17.07.2017 року сторони уклали додатковий договір до договору оренди (том 1 а.с. 86-89), відповідно до якого дійшли згоди п.2.2. договору викласти в новій редакції: "Цільове призначення земельної ділянки:
02. Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва).
03. Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування)".
На підставі клопотання ТОВ "Віктрікс" № 36/3779 про надання згоди на поділ земельної ділянки по проспекту Героїв 1-А, Соборний район Дніпровською міською радою прийнято оскаржуване позивачем у даній справі рішення № 437/61 від 23.09.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п.10 ч.2 цієї статті Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
На думку колегії суддів в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач належними та допустимими доказами не довів порушення відповідачем прав ОСББ "Житловий комплекс "П'ятий континент".
Такі висновки суду під час розгляду апеляційної скарги апелянт не спростував.
В межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне:
Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання
Відповідно до ст. 125, ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналіз зазначених вище положень земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що право користування земельною ділянкою повинно бути посвідчене у встановленому порядку.
Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із п. "г" ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
З аналізу ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України вбачається, що право на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, вважається спільним майном багатоквартирного будинку лише у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права користування позивачем земельною ділянкою, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.
У даному випадку суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що доказів державної реєстрації за позивачем прав на спірну земельну ділянку до матеріалів справи не надано.
Апелянт зазначав суду апеляційної інстанції, що 21.12.2020 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "П'ятий континент" подало клопотання №22/20 від 21.12.2020 року до міського голови Філатова Б.А. про надання дозволу на розробку технічної документації щодо оформлення земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:080:0184 в постійне користування по фактичному розміщенню житлового будинку, що знаходиться на балансі цього ОСББ.
Однак, вказані дії, які ніби-то проведені позивачем, стосуються періоду після прийняття Дніпровською міською радою оскаржуваного у даній справі рішення від 23.09.2020 року.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивачем не надано докази направлення чи вручення відповідачу вказаного клопотання, а також докази отримання чи реєстрації його відповідачем.
Інші докази на підтвердження факту звернення позивача до відповідача щодо оформлення права користування земельною ділянкою за адресою по просп. Героїв, 1-А в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваного рішення про те, що позивачем не доведена наявність у нього права користування спірною земельною ділянкою за адресою: просп. Героїв, 1-А (Соборний район), стосовно якої Дніпровською міською радою прийнято оспорюване рішення № 437/61 від 23.09.2020.
Щодо інших доводів апелянта слід зазначити, що згідно з положеннями ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку автоматично не переходить, оскільки законодавчо встановлена інша процедура відведення земельної ділянки для задоволення потреб мешканців багатоквартирних житлових будинків.
Твердження скаржника про автоматичний перехід права користування за договором оренди, на якій розміщений житловий багатоквартирний будинок на тих самих умовах та в тому ж обсязі, що передбачав договір оренди землі від 23.04.2012 року між Дніпровською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрікс" (орендарем), прямо суперечить змісту ст. 120 Земельного кодексу України.
Доводи позивача про порушення його прав при поділі земельної ділянки оскаржуваним рішенням Дніпровської міської ради є безпідставними, зокрема й з огляду на поняття "прибудинкової території", що має бути визначена на підставі землевпорядної документації, розробленої у відповідності до вимог чинного законодавства.
Статтею 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На теперішній час відсутній порядок безоплатної передачі у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельних ділянок багатоквартирних будинків.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Вказане кореспондується з Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Так, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Доказів, що позивачем до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було подано заяву про відведення земельної ділянки до матеріалів справи не надано. З листами щодо розгляду заяви позивач до відповідача не звертався. Бездіяльність Дніпровської міської ради ним не оскаржувалась.
Згідно приписів Закону України "Про землеустрій" та Земельного кодексу України замовниками технічної документації є власники або землекористувачі.
На момент поділу земельної ділянки ТОВ "Віктрікс" був добросовісним землекористувачем та звернувся з клопотанням до відповідача у даній справі про поділ земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Віктрікс" стверджувало, що такі дії вчинено ним з метою виділити земельну ділянку, як прибудинкову територію для обслуговування житлового комплексу, оскільки підстави для розірвання договору у вигляді завершення будівництва об'єкту в договорі оренди відсутні, відмовитись від земельної ділянки ТОВ "Віктрікс" не мало права, способом розірвання договору оренди для забудовника, як добросовісного орендаря, є право забудовника відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" на дострокове припинення дії договору оренди землі у зв'язку із завершенням будівництва та прийняттям об'єкта в експлуатацію.
Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 925/315/18 та від 04.03.2020 року у справі № 910/7294/19, сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону та ці події, як правило, не співпадають в часі. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об'єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи до іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 Земельного Кодексу України.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинам, обґрунтовано виходив з правової природи спору, який має публічно-правовий характер. Судом було перевірено, що рішення міської ради прийнято в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.
На думку колегії суддів суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо нерелевантності судової практики, оскільки висновки, на які посилався позивач, стосуються правовідносин та обставин, які відрізняються від тих, що є предметом розгляду в даній справі.
Судова практика, на яку посилається позивач, хоча і містить цитування норм права, які є правозастосовчими до спірних відносин, про те це не говорить про схожість відносин, оскільки постанови Верховного Суду у справах № 915/844/18 (постанова від 08.09.2020 року), № 904/10093/16 (постанова від 22.02.2018 року), № 815/219/17 (постанова від 13.03.2018 року) не містять висновків зі спорів з аналогічних підстав, що є суттєвим при визначені судової практики релевантною.
Щодо посилань скаржника на неправомірну відмову місцевим господарським судом у задоволенні його клопотання про призначення експертизи апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Згідно з ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
З наведених норм випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У даному випадку, клопотання позивача про призначення судової експертизи правомірно не було задоволено місцевим господарським судом, оскільки позивачем не обґрунтована неможливість встановлення судом фактичних обставин справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів слід зазначити, що місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, вірно послався на те, що позивачем не обґрунтовано, які самі обставини можуть підтвердити ці докази та які аргументи вони можуть спростувати.
Відповідно до ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин інші доводи апеляційної скарги суд колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову.
Клопотання скаржника про прийняття у якості доказу у справі акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою №726-ДК/772/АП/09/01/-21 від 23.06.2021 року, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції, відхиляється апеляційним судом. В порядку ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази неможливості подання його до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від скаржника, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення - 05.07.2021 року, зазначений доказ існував.
Враховуючи складення вказаного акта 23.06.2021 року, позивач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з клопотанням про його долучення до ухвалення оскаржуваного рішення 05.07.2021 року, одночасно обгрунтувавши обставини неможливості подання вказаного документа у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Отримання акта 15.10.2021 року, як вказує апелянт, не є причиною, яка об'єктивно не залежала від скаржника, оскільки доказів неможливості отримати цей акт раніше останнім не надано, як і не доведена обставина отримання цього документа саме 15.10.2021року.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не спростував доводи та обґрунтовані висновки суду першої інстанції. Апеляційна скарга не доведена та не підлягає задоволенню. Рішення суду слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 року у справі №904/2018/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.11.2021 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М.Білецька
Суддя І.О.Вечірко