22.11.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1067/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від відповідача: Сироткін Олександр Олександрович, ордер серії АЕ №1044862 від 24.11.2020 р., адвокат;
представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2021 року (повний текст складено 04.08.2021 року) у справі № 908/1067/21 (суддя Колодій Н.А.)
за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка" (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка, буд. 63А, офіс 409)
про розірвання договору купівлі - продажу корпоративних прав,-
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2021 року у справі №908/1067/21 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано договір купівлі - продажу корпоративних прав (частки у статуному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (ЄДРПОУ: 23824169) від 28.12.2017 укладений між ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ), посвідчений 28.12.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Євгеном Володимировичем в реєстрі за № 3109.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), 2270 (дві двісті сімдесят) грн. 00 копійок сплаченого судового збору.
Мотивуючи рішення, суд зазначив, що:
- згідно умов оспорюваного позивачем договору ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), що володіє 10% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (покупець) свої корпоративні права (частку в статутному капіталі), а покупець прийняти ці корпоративні права і сплатити за них обговорену суму;
- згідно п.4.1 договору право власності на частку в статутному капіталі Товариства переходить до покупця (позивача) з моменту державної реєстрації відповідних змін у складі учасників Товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань;
- реєстрація змін проведена 02.01.2018 року за № 12241050027045128 Департаментом адміністративних послуг дозвільних процедур Дніпровської міської ради;
- в період після укладання спірного договору та до проведення державної реєстрації змін у складі учасників Товариства, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" ( Первісний кредитор) та ТОВ "Ромни-Хліб" (Новий кредитор) 31.12.2017 року укладено договір № 47 про відступлення права вимоги на суму 14 428 822,06 грн.;
- після укладання договору про відступлення права вимоги №47 від 31.12.2017 року активи ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" зменшились на 14 428 822,06 грн., що значно перевищує розмір статутного капіталу Товариства; угода виконана і не оспорювалась її учасниками;
- позивач не був попереджений про намір укладання договору № 47 від 31.12.2017 року, про угоду дізнався 15.10.2018 року з Доповідної записки №4 Генерального директора ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" ОСОБА_3 ;
- згідно ст. 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо); у разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар;
- частиною 2 ст.651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На підставі викладеного суд погодився з доводами позивача про те, що наявне порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу корпоративних прав (частки у статуному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів", внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів.
Апелянт вказує, що:
- договір № 47 про відступлення права вимоги на суму 14 428 822,06 грн. укладено між ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" та ТОВ "Ромни-Хліб" після укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.12.2017року;
- на момент укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав не існувало інших зобов'язань за участю Товариства, крім тих. які зафіксовані в бухгалтерських документах;
- на момент укладання договору про відступлення права вимоги відповідач була виключена зі складу учасників Товариства "Роменський завод продовольчих товарів" згідно Протоколу №27/1 загальних зборів учасників ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року;
- відповідач не здійснювала участі в підписанні та/або погодженні договору про відступлення права вимоги, вирішального права голосу не мала; висновок суду про порушення відповідачем положень ст.659 ЦК України є помилковим;
- судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу частки у розмірі 10%, що належала ОСОБА_4 , ОСОБА_2 був мажоритарним власником частки Товариства у розмірі 64.5% (що підтверджується Протоколом № 27/1 загальних зборів учасників ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" , тому позивач був обізнаний про "товар", який купував;
- відповідач наголошував у запереченні на відповідь на відзив, що коли позивач "дізнався 15.10.2018 року" про порушення своїх прав, він не звертався до колишніх учасників Товариства, а здійснив 20.10.2018 року відчуження своєї частки у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" (переіменовано на ТОВ "Сладкоєжка") третій особі - ОСОБА_5 , який на сьогоднішній день єдиним власником (учасником) ТОВ "Сладкоєжка" (колишнє ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів");
- позивач після того як "дізнався" про наявність договору відступлення права вимоги, не ініціював розірвання або визнання недійсним цього договору стороною договору ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" (Первісний кредитор, в якому частка ОСОБА_2 складала 97% статутного капіталу) або ТОВ "Ромни Кондитер" (Боржник, в якому частка ОСОБА_2 складала 100% статутного капіталу), а вийшов зі складу учасників ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" (а пізніше і зі складу ТОВ "Ромни Кондитер").
Апелянт звертає увагу суду на те, що основним доказом порушення своїх прав, на які посилався позивач, та який став основою оскаржуваного рішення, є договір № 47 від 31.12.2017 року, укладений між ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" та ТОВ "Ромни-Хліб" про відступлення права вимоги. Однак, відповідач зазначав суду, що він має сумніви щодо укладання такого договору взагалі, а матеріали справи не містять зазначення про місцезнаходження оригіналу договору.
Оригінал договору судом не витребовувався та не оглядався, що с самостійним процесуальним порушенням при винесенні рішення.
Апелянт вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутнє будь-яке порушення умов договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів". Навпаки, матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_2 , на момент укладання оспорюваного ним договору з ОСОБА_1 був власником 64,5% частки у статутному капіталі ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" ( нова назва ТОВ "Сладкоєжка"), а на момент укладання договору відступлення права вимоги був власником уже 97% статутного капіталу, придбавши крім частки відповідача у даній справі, частку в розмірі 22,5 % іншого співвласника ОСОБА_6 . Отже, суд, не дослідивши дані обставини та не надавши їм оцінку, безпідставно погодився з доводами позивача про те, що про укладання договору відступлення права вимоги він дізнався тільки 15.10.2018 року.
Скаржник вважає, що строк позовної давності позивачем пропущено, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, апелянт вказує на те, що ОСОБА_2 не було виконано умови оспорюваного ним договору купівлі-продажу корпоративних прав, належна до сплати ОСОБА_1 сума не сплачена, вона змушена була звернутись до суду і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2021 року у справі №908/1067/21 позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 несплаченої вартості частки у статутному капіталі задоволено повністю.
Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2021року у справі №908/1067/21 та в задоволенні позову позивачу відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта, просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити і зазначає, зокрема, що:
- ані до укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року, ані під час його укладення, про намір про безоплатного передання активів Товариства позивачу ніхто не повідомляв;
- ОСОБА_2 являвся лише інвестором ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" і жодних операцій щодо цього підприємства ніколи не проводив та не вдавався в подробиці угод та договорів; на той час директором підприємства був один із учасників Товариства - ОСОБА_6 , а негласним фінансовим директором - ОСОБА_1 ;
- якби ОСОБА_2 знав інформацію щодо укладання договору відступлення права вимоги, то не погодився б на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року;
- про те, що продавець за оспорюваним договором в порушення ст.659 ЦК України не повідомила покупця про всі права третіх осіб, ОСОБА_2 дізнався лише після отримання доповідної записки № 4 від 15.10.2018 року;
- ОСОБА_4 не було надано до суду першої інстанції, як і до суду апеляційної інстанції, жодних обгрунтованих доказів та підтверджень тому, що ОСОБА_2 міг знати про наявність договору про відступлення права вимоги № 47 від 31.12.2017 року до отримання останнім вищевказаної доповідної записки від 15.10.2018 року;
- в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявляв, що після отримання доповідної записки № 4 від 15.10.2018 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виник конфлікт, позивач вимагав від них розібратись з вищевикладеною ситуацією, оскільки вважає, що вона є шахрайською, однак на момент подання до суду ОСОБА_2 позовної заяви дана ситуація не була вирішена.
Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності, у відзиві позивач вказує, що:
- ініціювання розірвання або визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року є правом, а не обов'язком ОСОБА_2 . До того ж на той момент він вважав, що ситуація щодо порушення його прав має всі шанси щодо вирішення конфлікту;
- відповідно до договору про внесення змін до спірного договору, сторони домовились, що продаж корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства за цим договором здійснюється за 1 042 125,00 (один мільйон сорок дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок, які покупець сплачує продавцю на його розрахунковий рахунок на протязі 1 (одного) року, тому слід відраховувати початок строку позовної давності з моменту граничного строку оплати за цим договором, який є датою 27.12.2018 року, а відтак, встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності спливає лише 27.12.2021 року.
В судове засідання представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка", не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача - адвоката Алєксєєнко А.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він має незадовільний стан здоров'я, очікує результати тестування на коронавірусну інфекцію, а територія Дніпропетровської області перебуває в червоній зоні карантину.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача, оскільки правова позиція щодо доводів апеляційної скарги викладена позивачем письмово у відзиві на апеляційну скаргу, а суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, яким надав оцінку суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строків у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які визнані судом поважними.
У даному випадку клопотання подано представником позивача без підтвердження доказів щодо обставин, які в ньому зазначені - довідки про здачу тесту на наявність коронавірусної інфекції, довідки лікаря про стан здоров'я представника.
Апеляційна скарга прийнята колегією суддів до розгляду відповідно до ухвали від 08.09.2021 року. Отже, на дату судового засідання, в якому розглядається клопотання про відкладення розгляду справи, строк розгляду апеляційної скарги вичерпано.
На підставі викладеного клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо явки представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкоєжка", то при вирішенні питання про розгляд справи за відсутності її представника колегія суддів виходить з приписів ч.1 ст. 202 ГПК України, згідно якої передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати, в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до суду, просив розірвати договір купівлі - продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" (ЄДРПОУ: 23824169) від 28.12.2017 року, укладений між ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ), посвідчений 28.12.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Євгеном Володимировичем в реєстрі за № 3109.
Відповідач укладання вказаного договору не спростовує.
В матеріалах справи копія договору наявна і з її змісту вбачається наступне:
Відповідно до цього договору ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), що володіє 10% статутного капіталу (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (покупець) свої корпоративні права (частку в статутному капіталі), а покупець прийняти ці корпоративні права і сплатити за них обговорену суму.
За домовленістю сторін продаж корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства за цим договором здійснюється за 1 042 125,00 (один мільйон сорок дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок, які покупець сплачує продавцю на його розрахунковий рахунок в день підписання цього договору (п.3.1 договору купівлі-продажу від 28.12.2017 року) (а.с.18-19).
Відповідно до п.2.1.1 вищевказаного договору продавець свідчить, що частка в статутному капіталі Товариства, що відчужується на момент укладання цього договору нікому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою, забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав на неї у третіх осіб, відповідно до ст. 659 ЦК України, як у межах, так і за межами України, немає. Товариство не здійснювало діяльність з відмивання (легалізації) коштів, здобутих злочинним шляхом, відступлення частки відповідає інтересам та волевиявленню Продавця і не вчинюється під примусом або внаслідок збігу тяжких обставин, на момент укладення цього договору не існує інших зобов'язань за участю товариства, крім тих, які зафіксовані в бухгалтерських документах.
Згідно п.2.1.3 договору сторони заявляють і гарантують, що всі умови виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором є цілком прийнятними для них і будь-яке порушення таких умов буде розцінено сторонами як порушення зобов'язань за цим договором.
Пунктом 2.1.4 договору сторони зазначили, що покупець підтверджує, що на момент укладання цього договору належним чином ознайомлений з предметом діяльності та фінансовим станом Товариства.
Згідно п.4.1договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року право власності на частку в статутному капіталі Товариства переходить до покупця з моменту державної реєстрації відповідних змін у складі учасників Товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.
В цей же день, 28.12.2017 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів", який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. в реєстрі за № 3109 (а.с.19 зворот).
Відповідно до вищевказаного договору про внесення змін, сторони досягли згоди викласти п.п.3.1. п.3 "Ціна договору" вищевказаного договору в новій редакції:
"За домовленістю сторін продаж корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства за цим договором здійснюється за 1 042 125,00 (один мільйон сорок дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок, які покупець сплачує продавцю на його розрахунковий рахунок на протязі 1 (одного) року".
Всі інші умови договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів", посвідченого 28.12.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. в реєстрі за № 3109, залишаються незмінними".
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до протоколу №27/1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року розглядалися серед іншого, питання про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" та передачу її частки ОСОБА_2 (а.с.20-22).
Змістом вказаного протоколу підтверджуються доводи апелянта про те, що станом на 28.12.2017 року позивач у даній справі володів 64,5% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів", а відповідач ОСОБА_1 - 10% статутного капіталу Товариства.
Також вказаним протоколом підтверджується, що загальні збори учасників прийняли рішення затвердити вихід ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зі складу учасників та передати громадянину ОСОБА_2 належні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 частки (10% та 22,5% відповідно), затвердили розмір часток учасників Товариства - ОСОБА_2 в розмірі 97%, ОСОБА_7 в розмірі 3%.
Всі згадані документи засвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. - протокол №27/1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року зареєстровано в реєстрі за №№3107,3108, спірний договір зареєстровано в реєстрі за №3109.
Позивач стверджував в позовній заяві і суд погодився з його доводами, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромни-Хліб" 31.12.2017 року був укладений договір № 47 про відступлення права вимоги. Копія такого договору надана позивачем до матеріалів справи (а.с.31).
В матеріалах справи міститься заперечення на відповідь на відзив. У вказаних запереченнях відповідач зазначав суду на обставини, які, на його думку, унеможливлюють укладення згаданого договору відступлення прав вимоги. А саме, вказував, що угоди, сума яких перевищує розмірі 1 403 360,00 грн. (еквівалент 50 000,00 доларів США), відповідно до п.9.15 Статуту ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" підлягають попередньому затвердженню зборами Товариства, а угоди, укладені з порушенням вказаного порядку, Товариством не визнаються. І якщо такий договір дійсно укладався, то він мав бути затверджений рішенням зборів Товариства, а відтак, і ОСОБА_2 (а.с.143-145).
Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (ч. 5 ст. 91 ГПК).
Матеріали справи не містять зазначення про місцезнаходження оригіналу договору.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 91 ГПК).
Згідно звукозапису судового процесу від 26.07.2021 та та 29.07.2021 pоку, а також в згаданому вище запереченні на відповідь на відзив, представник відповідача поставив під сумнів саме існування договору про відступлення права вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ГПК суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
В порушенні вказаних процесуальних норм оригінал договору судом не витребовувався та не оглядався.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що обставини справи свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оціночне поняття "істотність порушення" визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Матеріали справи, в тому числі зміст п.2.1.4 договору купівлі-продажу корпоративних прав, підтверджують, що:
- на час укладення спірного договору покупець (позивач) належним чином ознайомлений з предметом діяльності та фінансовим станом Товариства;
- не існувало інших зобов'язань за участю Товариства. крім тих, які зафіксовані в бухгалтерських документах;
- на момент укладання договору про відступлення права вимоги відповідач була виключена зі складу учасників Товариства згідно протоколу №» 27/1 загальних зборів учасників ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року;
- відповідач не здійснювала участі в підписанні та/або погодженні договору про відступлення права вимоги, на який послався суд;
- договір № 47 про відступлення права вимоги на суму 14 428 822,06 грн. укладено після укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 28.12.2017 року.
Отже, в діях ОСОБА_1 відсутнє будь-яке порушення умов договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів", про що помилково зазначив суд.
Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу частки у розмірі 10%, що належала ОСОБА_4 , ОСОБА_2 був мажоритарним власником частки Товариства у розмірі 64.5% і був обізнаний про об'єкт купівлі-продажу за спірним договором.
Матеріали справи свідчать також про нелогічну поведінку позивача, яка спростовує його доводи щодо того, що він не знав про укладання договору № 47 про відступлення права вимоги і дізнався про його укладення з доповідної записки від 15.10.2018 року.
Дійсно, матеріали справи містять доповідну записку Генерального директора ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" ОСОБА_3 на ім'я учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 15.10.2018 року, за змістом якої, зокрема, вбачається, що договір відступлення права вимоги підписано з боку ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" директором з кадрових питань ОСОБА_8 .
Такі обставини підписання згаданого договору та повідомлення про це Генеральним директором Товариства учасників Товариства лише 15.10.2018 року додатково підтверджують той факт, що відповідач у даній справі не мала жодного відношення до договору, наявність якого стала підставою для висновку суду про порушення ОСОБА_1 положень ст.659 ЦК України.
Відповідно до вказаної норми права продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, позивач не був попереджений про намір укладання договору № 47 від 31.12.2017 року про відступлення права вимоги між ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" та ТОВ "Ромени-Хліб". Доказів, які б свідчили, що позивач міг раніше довідатись про порушення його прав та інтересів, матеріали справи не містять.
Між тим, такі доводи суду в контексті положень ст.659 ЦК України є безпідставними, оскільки в силу вказаної статті саме поведінка відповідача (продавця) мала бути оцінена судом, в той час як дії двох юридичних осіб, до яких відповідач на час їх вчинення не мала відношення, поставлено судом в вину відповідачу про приховування певної інформації щодо об'єкту, який є предметом спірного договору.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.11.2019 року єдиним власником (учасником) ТОВ "Сладкоєжка" (колишнє ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів") є ОСОБА_9 (а.с.23-27).
Тобто, позивач, після того як дізнався про наявність договору відступлення права вимоги, не ініціював розірвання або визнання недійсним цього договору стороною договору - ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів", в якому частка ОСОБА_2 складала 97% статутного капіталу, а вийшов зі складу учасників ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів". Такі дії позивача дійсно, є його правом учасника Товариства.
Однак, надаючи оцінку доказам у їх сукупності, колегія суддів зауважує, що правова позиція ОСОБА_2 , який був відповідачем у справі №904/672/20 за позовом ОСОБА_1 про стягнення 1 042 125,00 грн. вартості не сплаченої ним за договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутому капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року, підтверджує не його намір на розірвання договору купівлі-продажу, а намір на уникнення виконання його умов шляхом ініціювання позову у даній справі.
Поза увагою суду першої інстанції залишились і доводи скаржника про те, що ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 у справі №904/672/20 вказував на відсутність спору між ним та ОСОБА_1 , оскільки він не має інформації щодо реквізитів банківського рахунку для перерахування грошових коштів продавцю і саме з вини позивача у справі №904/672/20 він не зміг виконати належним чином умови договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роменський завод продовольчих товарів" від 28.12.2017 року (а.с.62-63).
Згаданий відзив датовано 01.02.2021 року, а 19.04.2021 року ОСОБА_2 звернувся з позовом у даній справі про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.ст.7, 13 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Колегія суддів вважає також необхідним зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Враховуючи, що у даній справі не доведено позивачем наявність підстав для розірвання договору у судовому порядку, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт спростував доводи прийнятого судом рішення.
Судом порушено норми матеріального права - ст.659 ЦК України, норми процесуального права - ст.ст.73, 74, 76-79 ГПК України, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3 405, 00 грн.(а.с.221).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2021 року у справі № 908/1067/21 скасувати.
В задоволені позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ) 3 405, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 29.11.2021 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко