вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2021 р. Справа№ 920/615/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст"
на рішення Господарського суду Сумської області від 02.09.2021 (повний текст складено 07.09.2021)
у справі №920/615/21 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Комунального підприємства "Теплогарант"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст",
про стягнення 246691,27 грн,
У червні 2021 року Комунальне підприємство "Теплогарант" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" (далі - відповідач), у якому просило суд стягнути 246691,27 грн, у тому числі: 203318,17 грн основного боргу, 13422,56 грн пені, 12671,13 грн інфляційних збитків, 3047,14 грн - 3% річних, 14 232,27 грн штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з листопада 2020 року по березень 2021 року, на виконання умов договору про надання послуг з централізованого опалення №86/10 від 25.11.2020, надавав відповідачу послуги з централізованого опалення, які були спожиті останнім, однак вартість послуг ним не була оплачена у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав, надав платіжні доручення від 15.07.2021 про повну сплату суми основного боргу, повідомив, що затримка розрахунків обумовлена зупиненням виробництва, дефіцитом обігових коштів і карантинними обмеженнями, та просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 02 вересня 2021 року позов задоволено частково та вирішено:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" на користь Комунального підприємства "Теплогарант" - 13422,56 грн пені, 12671,13 грн інфляційних збитків, 3047,14 грн - 3% річних, 14 232,27 грн штрафу, 1850,18 грн витрат по сплаті судового збору;
- повернути Комунальному підприємству "Теплогарант" 1850,18 грн витрат по сплаті судового збору, про що постановити ухвалу після набрання рішенням законної сили;
- провадження у справі в частині стягнення 203318 грн 17 коп. основного боргу закрито відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" в задоволенні клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 43373,10 грн санкцій та ухвалити в цій частині нове рішення на користь апелянта.
При цьому, у апеляційній скарзі відповідачем не наведена будь-яка мотивація стосовно незгоди з прийнятим судом рішенням.
Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2020 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення №86/10 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
У період з листопада 2020 року по березень 2021 року надав відповідачу послуги на загальну суму 1 449 058,64 грн, що підтверджується відповідними актами наданих послуг за вказаний період та не заперечується відповідачем.
Однак, в порушення умов договору відповідач надані послуги оплачував несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 31.05.2021 року утворилась заборгованість в сумі 203318,17 грн.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 203318,17 грн основного боргу за надані послуги, а також застосувати наслідки порушення господарського зобов'язання і стягнути 13422,56 грн пені, 12671,13 грн інфляційних збитків, 3047,14 грн 3% річних, 14 232,27 грн штрафу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги, вказав про повну сплату суми основного боргу та просив зменшити розмір штрафних санкцій.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі в частини стягнення суми основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, позивачу підлягає поверненню 50% сплаченого судового збору у зв'язку із визнанням відповідачем позову, позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат коштів і процентів річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставним.
Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат коштів і процентів річних, в загальній сумі 43373,10 грн.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині суми основного боргу, апеляційний господарський суд встановив, що вони правильно застосовані судом першої інстанції, оскільки сплата боргу після відкриття провадження у справі є підставою для закриття провадження в цій частині (п.2 ч.1 ст.231 ГПК України), а визнання позову відповідачем є підставою для повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову (ч.1 ст. 130 ГПК України).
Щодо позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат коштів і процентів річних, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечувалось, що ним було порушено умови договору щодо строків оплати наданих позивачем послуг.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 13 договору визначено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплоенергію із споживача стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивачем, на підставі вказаного пункту договору, були нараховані 13422,56 грн пені по кожному акту наданих послуг, з врахуванням здійснених відповідачем платежів, а також додатково нарахований штраф у сумі 14232,27грн за прострочення понад 30 днів з оплати послуг за березень 2021 року.
Перевіривши розрахунок пені і штрафу, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично та методологічно правильним, відповідає нормам чинного законодавства і умовам договору, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 12671,13 грн інфляційних втрат коштів та 3047,14 грн - 3% річних, які нараховані окремо по кожному акту наданих послуг, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат коштів та процентів річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично та методологічно правильним, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Однак, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідач просив зменшити розмір санкцій, однак не навів виняткових обставин, які були б підставою для зменшення розміру санкцій, та не надав будь-яких доказів, на підтвердження цих обставин, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні цього клопотання.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 02 вересня 2021 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.11.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко