вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" листопада 2021 р. Справа№ 910/8837/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Олімпік»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2021
у справі №910/8837/21 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лекора»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Олімпік»
про стягнення 132 001, 99 грн
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лекора» (далі - ТОВ «Компанія «Лекора», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Олімпік» (далі - ТОВ «БК Олімпік», відповідач) про стягнення 132 001, 99 грн, з яких 101 439,52 грн основного боргу, 5 202, 59 грн пені та 25 359, 88 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 закрито провадження у справі №910/8837/21 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала суду мотивована тим, що після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 132 001, 99 грн, у зв'язку з чим відсутній предмет спору.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ «БК Олімпік» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21 в частині вирішення заяви позивача про розподіл судових витрат та постановити в цій частині нове рішення, яким заяву позивача задовольнити частково, стягнувши з відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вказана ухвала в оскаржуваній частині прийнята за нез'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/8837/21 було змінено ухвалу Господарського суду Києва від 13.08.2021 та безпідставно задоволено заяву ТОВ «Компанія Лекора» про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 300,00 грн; вказана сума витрат на правову допомогу у справі, провадження у якій закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору, не є та не може бути «мінімальною для такої категорії справ», як про це зазначено у заяві представника позивача про розподіл судових витрат; за умовами укладеного між адвокатом та позивачем договору розмір гонорару адвоката та порядок його сплати визначається додатковою угодою до договору, однак, такої угоди матеріали справи не містять, у зв'язку з чим зазначені у звіті про виконання доручення за договором погодинні розрахунки є нікчемними та не можуть мати юридичної сили; в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би свідчив про факт отримання ТОВ «Компанія Лекора» звіту адвоката від 28.07.2021.
Також апелянт вказував на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт оплати гонорару за договором про надання правової допомоги; позивачем не було надано суду витягів із журналу встановленої форми для реєстрації касових документів та з книги обліку, що свідчить про видачу ТОВ «Компанія Лекора» видаткового касового ордеру від 28.07.2021 з порушенням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, що ставить під сумнів фактичну видачу готівки адвокату за вказаним документом.
Крім того, скаржник наголошував на неспівмірності заявлених позивачем та стягнутих судом витрат на правову допомогу з урахуванням витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт, наведених у звіті від 28.07.2021; дана справа не передбачала та не могла передбачати збирання та систематизацію доказів, оскільки суть справи полягала у неналежному виконанні умов договору поставки; позовну заяву було складено з грубими порушеннями норм процесуального закону та остання містить лише три аркуші, є стандартною у справі такої категорії складності (спрощене провадження), а відтак, витрачений адвокатом час на її підготовку та систематизацію позовних матеріалів є необґрунтованим.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 поновлено ТОВ «БК Олімпік» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.11.2021, встановлено ТОВ «Компанія «Лекора» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ «Компанія «Лекора» скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 9 000,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що керуючись нормами процесуального закону, суд правомірно стягнув з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, які були підтверджені належними та допустимим доказами; за відсутності заперечень відповідача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у суду не було підстав для зменшення їх розміру; доводи апелянта щодо відсутності додаткових угод до договору про правову допомогу є безпідставними, оскільки відповідно до п.11 договору, якщо протягом 10-ти днів після відправлення звіту про виконання доручення на адресу клієнта або іншу адресу, вказану клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, таке вважається виконаним та підлягає оплаті; позивач після отримання звіту адвоката відразу його оплатив, а відтак, така оплата свідчить про погодження звіту, розміру гонорару адвоката та є належним доказом понесення витрат на правничу допомогу; надання витягу з касової книги та будь-яких інших документів бухгалтерського обліку позивача є його правом та лише по відношенню до контролюючих органів, у зв'язку з чим відповідач безпідставно посилається на відсутність таких документів у матеріалах справи.
Також позивач зазначає, що скаржник оскаржує ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2021, яка не стосується розподілу судових витрат, а тому не може бути змінена в частині такого розподілу, як про це просить апелянт.
23.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли відповідь на відзив позивача та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, явка якого у судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази, є достатніми для здійснення апеляційного розгляду без заслуховування його пояснень, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін, а також просив стягнути з відповідача судові витрати по оплаті витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн.
У судовому засіданні 24.11.2021 колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21.
При цьому, апелянт просить змінити її в частині вирішення заяви позивача про розподіл судових витрат та постановити в цій частині нове рішення, яким заяву позивача задовольнити частково, стягнувши з відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Доводи апелянта зводяться до неправомірності дій суду щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 300,00 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21 не вирішувалось питання про розподіл судових витрат, зокрема, щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідний розподіл судових витрат було здійснено Господарським судом міста Києва ухвалою від 16.09.2021 у справі №910/8837/21, яка є самостійним судовим рішенням та якою жодних змін до ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21 не вносилось.
Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність встановлених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, та неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі вимог апеляційної скарги, які стосуються зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2021, якою було закрито провадження у справі №910/8837/21.
За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/8837/21 щодо розподілу судових витрат, надання оцінки викладеним у ній висновкам суду стосовно обґрунтованості та доведеності заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу та правомірності покладення таких витрат на відповідача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи вищенаведені обставини справи, вимоги та доводи апеляційної скарги ТОВ «БК Олімпік», колегія суддів дійшла висновку, що така скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21 прийнята з дотриманням норм процесуального права щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, у зв'язку з чим має бути залишена без змін.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на неї та у відповіді на відзив, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали про закриття провадження у даній справі.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
При цьому, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заявленого представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення з відповідача витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги адвокатом в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн позивачем надано суду звіт від 08.11.2021 про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 10.05.2021 та копію видаткового касового ордеру від 08.11.2021.
Крім того, в матеріалах справи наявні копія договору про надання правової допомоги від 10.05.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5185 від 29.08.2012 та довіреність від 20.01.2021 на право представляти інтереси ТОВ «Компанія Лекора», зокрема, в господарських судах.
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Як вбачається з укладеного між адвокатом Кобилецьким В.В. (у тексті договору - адвокат) та ТОВ «Компанія Лекора» (у тексті договору - клієнт) договору про надання правової допомоги від 10.05.2021 (далі - договір), за умовами якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі, приймає на себе обов'язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ «БК Олімпік» в сумі 101 439,52 грн.
Згідно з п. 4 договору клієнт зобов'язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі та в строк визначені цим договором, прийняти все виконане, що стосується доручення, а при відмові у прийняті доручення згідно цього договору, протягом 2-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову.
Пунктом 7 договору визначено, що гонорар адвоката визначається додатковою угодою з розрахунку 1 300,00 грн за годину роботи.
Гонорар сплачується в порядку, визначеному додатковою угодою. У випадку успішного виконання доручення Клієнт сплачує на користь Адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої Адвокатом правової допомоги (п. 8 договору).
Відповідно до п. 11 договору, якщо протягом 10-ти днів після відправлення звіту про виконання доручення на адресу клієнта або іншу адресу, вказану клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, воно вважається виконаним та підлягає оплаті.
За змістом Звіту від 08.11.2021 про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 10.05.2021, останній містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом з метою представництва інтересів позивача у Північному апеляційному господарському суді у даній справі на загальну суму 9 000,00 грн, із зазначенням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та з урахуванням п. 7 договору, згідно з яким гонорар адвоката визначається з розрахунку 1 300,00 грн за годину роботи, а саме:
- аналіз апеляційної скарги відповідача, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу (4,0 години);
- участь у судових засіданнях та представництво інтересів позивача в апеляційному суді, складання та подання інших документів (3,0 години).
З видаткового касового ордеру від 08.11.2021 вбачається одержання від ТОВ «Компанія Лекора» адвокатом Кобилецьким В.В. за договором про надання правової допомоги від 10.05.2021 (по справі №910/8837/21) грошових коштів у сумі 9 000,00 грн.
Таким чином, вказаними доказами підтверджується надання адвокатом Кобилецьким В.В. позивачеві послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а також здійснення оплати за вказані послуги у загальній сумі 9 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів відхиляє викладені у відповіді на відзив заперечення відповідача щодо неналежності наданих позивачем доказів на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.
Так, відповідач вказує, що наданий суду видатковий касовий ордер від 08.11.2021 складений з грубим порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, оскільки дана касова операція не підтверджена касовими документами, зокрема, журналом встановленої форми для касових документів, книгою обліку; видатковий касовий ордер не містить підпису у графі «головний бухгалтер» та немістить запису у графі «найменування, номер, дата, місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача».
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, у якій також викладено висновок про те, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Отже, видана адвокатові квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.
При цьому, колегією суддів враховано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Надалі об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Разом з тим, заперечуючи проти заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на правову допомогу, відповідач жодним чином не вказує на те, що їх розмір є завищеним, а відтак, представником відповідача, відповідно до ст. 126 ГПК України, не було доведено належними та допустимими доказами неспівмірності таких витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до переліку виконаних адвокатом робіт, витрати щодо яких заявлені позивачем, були включені виключно ті роботи, що були необхідними для розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги. Витрати по жодним іншим роботам адвоката не включалися позивачем до судових витрат.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що розмір заявлених витрат є розумним та виправданим, адже відповідає часу, витраченому адвокатом на виконання робіт, що були необхідними в даній справі для представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявником при зверненні до суду з клопотанням про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на відповідача було дотримано вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України.
З огляду на викладене, враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, на підставі статті 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги позивачеві в сумі 9 000,00 грн, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Олімпік» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у справі №910/8837/21 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Олімпік» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139; ідентифікаційний код 40301026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лекора» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 11, офіс 2/9; ідентифікаційний код 43317636) 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги адвокатом.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/8837/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.11.2021.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова