вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2021 р. Справа№ 922/4091/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Чорногуза М.Г.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби, м. Харків
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 (повний текст складено 09.06.2021)
у справі № 922/4091/20 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом Харківського міського центру зайнятості, м. Харків
до 1. Державної фіскальної служби України, м. Київ
2. Слобожанської митниці Держмитслужби, м. Харків
про стягнення 43 544,28 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У грудні 2020 року Харківський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач 1) та Харківської митниці ДФС України (далі - Харківська митниця, відповідач 2) про стягнення 43 544,28 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідачів наявне зобов'язання щодо відшкодування позивачу виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 43 544,28 грн, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Ухвалою Господарського суду Харківської області № 922/4091/20 від 23.12.2020 передано матеріали позовної заяви Харківського міського центру зайнятості до Державної фіскальної служби України та Харківської митниці ДФСУ про стягнення 43 544,28 грн за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 відкрито провадження у справі № 922/4091/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 справу №922/4091/20 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено у справі підготовче засідання.
У судовому засіданні 02.06.2021 на підставі ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про заміну відповідача 2 правонаступником та замінив Харківську митницю на її правонаступника - Слобожанську митницю Держмитслужби.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №922/4091/20 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення солідарно з Державної фіскальної служби України та Слобожанської митниці Держмитслужби на користь Харківського міського центру зайнятості кошти, які були виплачені як допомога по безробіттю, у розмірі 43 544,28 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст. ст. 1, 31, 34-36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 1 Закону України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності", мотивоване тим, що відповідачі в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є роботодавцями ОСОБА_1 , якого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №520/12253/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021, поновлено на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС, а тому саме на відповідачів покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченої суми страхових коштів та вартості наданих соціальних послуг безробітному у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що пред'явлення позову до суду про поновлення на роботі не позбавило ОСОБА_1 права на отримання допомоги по безробіттю до його поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє відповідачів від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених ОСОБА_1 соціальних виплат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 29.06.2021 Слобожанська митниця Держмитслужби звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 922/4091/20 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач 2 зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи.
Так, за твердженням апелянта, судом першої інстанції не враховано, що при задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 виплаченого ОСОБА_1 забезпечення (допомоги по безробіттю) в сумі 43 544,28 грн відбудеться подвійне стягнення, що є неприпустимим, оскільки призведе до надмірного навантаження на фонд оплати праці Слобожанської митниці, яка фінансується з державного бюджету України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.07.2021 апеляційну скаргу у справі № 922/4091/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 922/4091/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
При цьому, Слобожанській митниці Держмитслужби встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків скарги, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн за вірними банківськими реквізитами Північного апеляційного господарського суду.
Роз'яснено Слобожанській митниці Держмитслужби, якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана скаржником у зазначений строк, то у господарського суду апеляційної інстанції будуть відсутні підстави прийняти таку апеляційну скаргу до розгляду та остання буде повернута скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про продовження строку на усунення недоліків визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі № 922/4091/20. Повернуто Слобожанській митниці Держмитслужби апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 922/4091/20 на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України (скаржником не усунуто недоліки в строк, визначений ухвалою).
31.08.2021 Слобожанська митниця Держмитслужби повторно звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі № 922/4091/20 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.09.2021 справу № 922/4091/20 передано для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Кравчуку Г.А.
Згідно Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.09.2021 справу № 922/4091/20 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Чорногуз М.Г., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 за результатами розгляду поданого апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції задовольнив його, поновив Слобожанській митниці Держмитслужби пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №922/4091/20, відкрито апеляційне провадження у справі №922/4091/20 за вказаною апеляційною скаргою, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), визначені строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.
Позиції учасників справи.
18.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Харківського міського центу зайнятості надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтованими, вимоги не підтвердженими належними доказами, тому просить у задоволенні апеляційної скарги Слобожанській митниці Держмитслужби відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05.09.1994 по 16.10.2019 перебував на державній службі в митному органі України. Наказом Державної фіскальної служби України від 30.11.2015 № 3831-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Харківської митниці ДФС.
У зв'язку з поновленням на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС особи, яка раніше її займала, наказом Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 № 1642-0 "Про припинення державної служби" відповідно до п.1 ч.1 ст. 88 Закону України "Про державну службу" 15.10.2019 припинено державну службу заступника начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 .
Наказом ДФС України від 11.10.2019 № 1643-0 "Про виконання рішення суду", на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 820/11381/15 скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 № 3403-о "Про звільнення ОСОБА_2 " та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС з 26.10.2015.
Наказом Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України" оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 № 1642-0 "Про припинення державної служби" та вважати датою припинення державної служби заступнику начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_1 16.10.2019.
З ОСОБА_1 проведено розрахунок та 16.10.2019 складено акт прийому - передачі справ і довіреного майна у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 .
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 18.10.2019 до Харківського міського центру зайнятості, де йому було надано статус безробітного з 18.10.2019 згідно з наказом № НТ191025.
Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" призначено виплату допомоги по безробіттю з 25 жовтня 2019 року по 15 серпня 2020 року тривалістю 296 днів як особі передпенсійного віку.
Згідно з довідкою Харківського міського центру зайнятості за період з 17.11.2019 по 22.05.2020 ОСОБА_1 позивачем було нараховано та перераховано (виплачено) матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 43 544,28 грн.
Однак, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 520/12253/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Харківської митниці ДФС, третя особа: заступник начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 11.10.2019 року № 1642-о "Про припинення державної служби" та наказ Харківської митниці ДФС від 16.10.2019 № 299-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС. Стягнуто з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82485,51 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 520/12253/19 залишено без змін.
Згідно з наказом Державної фіскальної служби України №396-о від 27.04.2020 "Про виконання рішення суду" ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС, а наказ від 11.10.2019 №1642-о "Про припинення державної служби" скасовано.
У зв'язку з наведеними обставинами (поновленням на роботі за наказом на підставі рішення суду) припинено реєстрацію ОСОБА_1 в центрі зайнятості на підставі наказу № НТ200522 від 22.05.2020, а також відповідно до наказу від 21.09.2020 № 459 вирішено вжити заходів по поверненню виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за рахунок роботодавця за період з 17.11.2019 по 22.04.2020 в сумі 43 544,28 грн.
23.09.2020 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з листом-претензією, в якій просив повернути кошти, які були виплачені ОСОБА_1 .
Проте, зазначені кошти не були повернуті позивачу, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про солідарне стягнення з Державної фіскальної служби України та Слобожанської митниці Держмитслужби як правонаступника Харківської митниці ДФС коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю в сумі 43 544,28 грн на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України (далі - Фонд) на випадок безробіття; страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
За приписами ст. ст. 1, 43 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України №792 від 19.09.2018 (далі - Порядок №792).
Відповідно до п. 22 Порядку №792 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
Згідно ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено, що особа, яка втратила роботу з незалежних від неї обставин та зареєструвалась у встановленому порядку, набуває право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після звільнення його відповідачами з займаної посади звернувся до Харківського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Згідно з пп.1 п. 30 Порядку №792 центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня: видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №520/12253/19 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС. При цьому, 27.04.2020 Державною фіскальною службою України прийнято наказ №396-о "Про виконання рішення суду", яким поновлено ОСОБА_1 на відповідній посаді. На підставі наказу №НТ200522 від 22.05.2020 припинено реєстрацію ОСОБА_1 в центрі зайнятості.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, положеннями ст. ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №902/291/17.
Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що набуття Фондом права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов'язку відшкодувати зазначені витрати Фонду Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" пов'язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, отже моментом виникнення цих права/обов'язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи.
У п. 54 постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №917/462/20 зазначено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов'язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 № 945 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин та звернення із позовом), завдання з реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття покладено на Державну службу зайнятості (далі - Служба).
За змістом п. п.1-3 розділу ІІІ цього Положення Державний центр зайнятості, який є головною державною установою у централізованій системі державних установ Служби, виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості, забезпечуючи, зокрема, надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення", здійснює контроль за використанням коштів Фонду, а також забезпечує виконання функцій виконавчої дирекції Фонду, визначених законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" до внесення змін до цих законів України.
Отже, зважаючи на те, що 27.04.2020 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Харківської митниці ДФС на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №520/12253/19 та, відповідно, знято з обліку в Харківському міському центрі зайнятості як безробітного, то виплачена йому позивачем допомога по безробіттю у сумі 43 544,28 грн за період з 17.11.2019 по 22.04.2020 підлягає стягненню з відповідачів як з роботодавців безробітного, поновленого на роботі за рішенням суду.
Твердження апелянта щодо можливого подвійного стягнення суми не заслуговує на увагу, оскільки сума соціальної допомоги по безробіттю, виплачена позивачем ОСОБА_1 та стягнення якої є предметом даного позову, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому ст. ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, що були присуджені ОСОБА_1 на підставі рішення місцевого адміністративного суду в порядку ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача 2 перед позивачем та перед безробітнім, є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.
Аналогічна позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця міститься в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/12913/17, від 22.03.2018 у справі №914/913/17 та від 12.07.2018 у справі №914/586/17.
Таким чином, допомога по безробіттю та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є різними видами відповідальності відповідача, оскільки мають різні правові підстави застосування.
Як зазначила Велика Палата у постанові від 09.07.2018 у справі №914/1875/17 саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки. Вищевказана ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покладена в основу даного позову, не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу."
Посилання апелянта на п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992, відповідно до якого при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, не спростовують вищевикладене, а навпаки, підтверджують вказане.
Суд апеляційної інстанції не приймає доводи скаржника щодо залишення судом першої інстанції поза увагою правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.01.2016 у справі №21-3834а15, оскільки предметом позову у цій справі було визнання протиправними дій органу держаної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" та зобов'язання відновити показники податкової звітності підприємства за відповідні податкові періоди. Отже, обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі №21-3834а15, на яку посилається скаржник. Більше того, у зазначеній справі відсутній правовий висновок Верховного Суду України, на який міститься посилання в апеляційній скарзі відповідача 2 у даній справі. Таким чином, зазначене свідчить про необґрунтованість доводів скаржника.
Інших доводів щодо незаконності рішення місцевого господарського суду, крім вищезазначених та визнаних судом апеляційної інстанції безпідставними, скаржник не навів.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що наведені Слобожанською митницею Держмитслужби у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення в частині відшкодування позивачу виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 43 544,28 грн відповідно до п. 4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" і ухвалення в цій частині нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
Проте, під час здійснення розподілу витрат зі сплати судового збору судом першої інстанції не враховано, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем за подання позовної заяви, покладаються на відповідачів порівну.
Дана обставина зумовлює зміну резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 277 ГПК України).
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача в частині відшкодування позивачу виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в сумі 43 544,28 грн у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Однак, у зв'язку з неправильним здійсненням судом першої інстанції розподілу витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №922/4091/20 підлягає зміні.
Судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, оскільки у її задоволенні відмовлено.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №922/4091/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №922/4091/20 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:
"1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) та Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 43332958) на користь Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченка, 137-А, м. Харків, 61013, ідентифікаційний код 36224721) кошти, які були виплачені як допомога по безробіттю, у розмірі 43 544,28 грн.
3. Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) на користь Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченка, 137-А, м. Харків, 61013, ідентифікаційний код 36224721) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1051,00 грн.
4. Стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 43332958) на користь Харківського міського центру зайнятості (вул. Шевченка, 137-А, м. Харків, 61013, ідентифікаційний код 36224721) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1051,00 грн."
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Доручити суду першої інстанції видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів.
5. Матеріали справи №922/4091/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді М.Г. Чорногуз
Г.П. Коробенко