79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" листопада 2021 р. Справа №914/676/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кравчук Н.М.
Марко Р.І.
секретар судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” б/н від 20.08.2021 (вх. № 01-05/2949/21 від 31.08.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 (повний текст рішення складено та підписано 28.07.2021, суддя Синчук М.М.)
у справі №914/676/21
за позовом: Приватного підприємства “Приватна агрофірма “Вороняцькі лани”, село Вороняки, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство”, село Ожидів, Львівська область
про: стягнення заборгованості 922 689,89 грн.
за участю представників:
від позивача -Шала Р.М.
від відповідача - не з'явився
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Приватне підприємство “Приватна агрофірма “Вороняцькі лани” звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” про відшкодування шкоди в сумі 922 689,89 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” на користь Приватного підприємства “Приватна агрофірма “Вороняцькі лани” основну суму заборгованості у розмірі 752 273, 41 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 45 367, 32 грн, 3 % річних у сумі 22 583, 81 грн та пеню у сумі 81 879, 26 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” на користь Приватного підприємства “Приватна агрофірма “Вороняцькі лани” 13 531, 56 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 2 444, 22 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно Договору поставки відповідач виконав свої зобов'язання частково, внаслідок чого заборгованість відповідача на момент розгляду справи судом з оплати вартості Товару склала: за поставлену на підставі специфікації №1 до Договору поставки пшеницю у кількості 188,36 тонн 2 000,00 грн; за поставлену на підставі специфікації №2 до Договору поставки кукурудзу у кількості 147,88 тонн 135 883,41 грн; за поставлену на підставі специфікації №3 до Договору поставки кукурудзу у кількості 185,42 тонн 614 390,00 грн. Окрім того судом перераховано суму пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла до Західного апеляційного господарського суду 31.08.2021.
При цьому зазначив, що суд невірно розрахував суму пені, оскільки, як вказав апелянт, судом було розраховано пеню за період з 22.03.2020 року по 17.03.2021. Що суперечить ч.6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Окрім того, апелянт долучив платіжне доручення №1700 від 12/08/21 про оплату 752 273,41 грн основної заборгованості на рахунок позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що в договорі передбачено нарахування пені за «кожен день прострочення». Також зазначив, що суд дійшов вірних висновків та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих повідомлень.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
18 лютого 2020 року між Приватним підприємством “Приватна агрофірма “Вороняцькі лани” (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №18/02/2020 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору, Позивач зобов'язався поставляти у власність Відповідача сільськогосподарську продукцію (“Товар”), вказаний в специфікаціях, що є невід'ємними додатками до Договору поставки, а Відповідач зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.
Згідно з умовами Договору поставки, ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару за кожну партію поставки, а також умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію Товару визначаються у специфікації (п. 5.1. та п. 5.4. Договору поставки).
Пунктом 7.4. Договору поставки передбачено, що у випадку порушення Відповідачем строків оплати товару, Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, крім цього, Відповідач сплачує на користь Позивача 3% річних передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
18 лютого 2020 року Позивач, як Постачальник, та Відповідач, як Покупець, підписали специфікацію №1 до Договору поставки, згідно з якою Позивач здійснює поставку Відповідачу пшениці у кількості 200 тонн, з можливим відхиленням +/- 15% від вказаної кількості, за ціною 4 333,33 грн., без ПДВ, за одну тонну, загальною вартістю 1 039 998,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно із п. 6 специфікації №1 до Договору поставки, оплата Товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту Відповідача. Транспорт Відповідача відправляється з пункту поставки після отримання Позивачем 80% за партію Товару, завантажену в транспортний засіб Відповідача, 20% при отриманні Товару.
На виконання умов поставки, які містяться у специфікації №1 до Договору поставки, 18 лютого 2020 року Позивач поставив у власність Відповідача пшеницю у кількості 188,36 тонн на загальну суму 979 471,25 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що підтверджується видатковою накладною №14 від 18.02.2020 року, яка була підписана, скріплена печатками сторін без зауважень.
Пшениця у кількості 188,36 тонн на загальну суму 979 471,25 грн., в т. ч. ПДВ 20%, була доставлена Позивачем, як автомобільним перевізником, на склад Відповідача 18 лютого 2020 року, що підтверджується підписаними Позивачем і Відповідачем товарно-транспортними накладними №№01/02, 02/02, 03/02, 04/02, 05/02 від 18 лютого 2020 року.
Так, не пізніше 19.02.2020 року Відповідач мав у повному обсязі провести розрахунок з Позивачем за поставлену пшеницю у кількості 188,36 тонн на загальну суму 979 471, 25 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Відповідач здійснив оплату за поставлену пшеницю згідно видаткової накладної №14 від 18.02.2020 року частково на суму 977 471,25 грн, а саме: 19.02.2020 року у сумі 783 577,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 19.02.2020 року; 28.02.2020 року у сумі 193 894,25 грн, що підтверджується банківською випискою від 28.02.2020 року.
18 березня 2020 року Позивач, як Постачальник, та Відповідач, як Покупець, підписали специфікацію №2 до Договору поставки, згідно з якою Позивач здійснює поставку Відповідачу кукурудзи у кількості 200 тонн, з можливим відхиленням +/- 10% від вказаної кількості, за ціною 3 583,33 грн., без ПДВ, за одну тонну, загальною вартістю 859 999,20 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно із п. 6 специфікації №2 до Договору поставки, оплата 80% вартості Товару здійснюється по факту отримання Товару Відповідачем, 20% вартості Товару Відповідач здійснює після реєстрації податкової накладної.
На виконання умов поставки, які містяться у специфікації №2 до Договору поставки, 18 березня 2020 року Позивач поставив у власність Відповідача кукурудзу у кількості 147,88 тонн на загальну суму 635 883,41 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що підтверджується видатковою накладною №20 від 18.03.2020 року, яка була підписана, скріплена печатками сторін без зауважень.
Кукурудза у кількості 147,88 тонн на загальну суму 635 883,41 грн., в т. ч. ПДВ 20%, була доставлена Позивачем, як автомобільним перевізником, на склад Відповідача 18 березня 2020 року, що підтверджується підписаними Позивачем і Відповідачем товарно-транспортними накладними №№01/03, 02/03, 03/03, 04/03, 04/02 від 18 березня 2020 року.
На суму поставленої Відповідачу кукурудзи на підставі специфікації №2 до Договору поставки, Позивачем було складено податкову накладну №23 від 18.03.2020 року, яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.03.2020 року за №9058659898, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.03.2020 року.
Так, не пізніше 21.03.2020 року Відповідач мав у повному обсязі провести розрахунок з Позивачем за поставлену кукурудзу у кількості 147,88 тонн на загальну суму 635 883,41 грн., в т. ч. ПДВ 20%.
Відповідач здійснив оплату за поставлену кукурудзу згідно видаткової накладної №20 від 18.03.2020 року частково 19.03.2020 року у сумі 500 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 19.03.2020 року.
20 березня 2020 року Позивач, як Постачальник, та Відповідач, як Покупець, підписали специфікацію №3 до Договору поставки, згідно з якою Позивач здійснює поставку Відповідачу кукурудзи у кількості 200 тонн, з можливим відхиленням +/- 10% від вказаної кількості, за ціною 3 750,00 грн., без ПДВ, за одну тонну, загальною вартістю 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно із п. 6 специфікації №3 до Договору поставки, оплата 80% вартості Товару здійснюється по факту отримання Товару Відповідачем, 20% вартості Товару Відповідач здійснює після реєстрації податкової накладної.
На виконання умов поставки, які містяться у специфікації №3 до Договору поставки, 20 березня 2020 року Позивач поставив у власність Відповідача кукурудзу у кількості 185,42 тонн на загальну суму 834 390,00 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що підтверджується видатковою накладною №22 від 20.03.2020 року, яка була підписана, скріплена печатками сторін без зауважень.
Кукурудза у кількості 185,42 тонн на загальну суму 834 390,00 грн., в т. ч. ПДВ 20%, була доставлена Позивачем, як автомобільним перевізником, на склад Відповідача 20 березня 2020 року, що підтверджується підписаними Позивачем і Відповідачем товарно-транспортними накладними №№05/03, 06/03, 07/03, 08/03, 09/03 від 20 березня 2020 року.
На суму поставленої Відповідачу кукурудзи на підставі специфікації №3 до Договору поставки, Позивачем було складено податкову накладну №26 від 20.03.2020 року, яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.03.2020 року за №9060191021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.03.2020 року.
Так, не пізніше 21.03.2020 року Відповідач мав сплатити Позивачу 80% від вартості кукурудзи, поставленої на підставі специфікації №3 до Договору поставки, що складає 667 512,00 грн., а не пізніше 24.03.2020 року Відповідач мав у повному обсязі провести розрахунок з Позивачем за поставлену кукурудзу у кількості 185,42 тонн, сплативши Позивачу 20% від її вартості, що складає 166 878,00 грн.
Всупереч цій обов'язковій до виконання умові Договору поставки, Відповідач здійснив оплату за поставлену кукурудзу частково у сумі 220 000, 00 грн, а саме: 07.04.2020 року у сумі 200 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 07.04.2020 року; 18.06.2020 року у сумі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 18.06.2020 року; 24.07.2020 року у сумі 10 000,00 грн., що
підтверджується банківською випискою від 24.07.2020 року.
Відповідно до умов п. 7.3. Договору, у випадку прострочення строків поставки за даним договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем нараховано суму інфляційних втрат, 3 % річних та пеню на підставі п. 7.3. Договору.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання умов поставки, які містяться у специфікації №2 до Договору поставки, 18 березня 2020 року Позивач поставив у власність Відповідача кукурудзу у кількості 147,88 тонн на загальну суму 635 883,41 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що підтверджується видатковою накладною №20 від 18.03.2020 року, яка була підписана, скріплена печатками сторін без зауважень; на виконання умов поставки, які містяться у специфікації №2 до Договору поставки, 18 березня 2020 року Позивач поставив у власність Відповідача кукурудзу у кількості 147,88 тонн на загальну суму 635 883,41 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що підтверджується видатковою накладною №20 від 18.03.2020 року, яка була підписана, скріплена печатками сторін без зауважень; на виконання умов поставки, які містяться у специфікації №3 до Договору поставки, 20 березня 2020 року Позивач поставив у власність Відповідача кукурудзу у кількості 185,42 тонн на загальну суму 834 390,00 грн., в т. ч. ПДВ 20%, що підтверджується видатковою накладною №22 від 20.03.2020 року, яка була підписана, скріплена печатками сторін без зауважень.
Відповідач обов'язок з оплати вартості отриманого згідно Договору товару виконав частково, внаслідок чого заборгованість відповідача на момент розгляду справи судом з оплати вартості Товару склала: за поставлену на підставі специфікації №1 до Договору поставки пшеницю у кількості 188,36 тонн 2 000,00 грн; за поставлену на підставі специфікації №2 до Договору поставки кукурудзу у кількості 147,88 тонн 135 883,41 грн; за поставлену на підставі специфікації №3 до Договору поставки кукурудзу у кількості 185,42 тонн 614 390,00 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 752 273, 41 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Апелянт це не заперечує.
Також судом правомірно стягнуто з відповідача інфляційні втрати у заявленому розмірі 45 367, 32 грн та 3 % річних у розмірі 22 583, 81 грн., що апелянтом не заперечується.
В своїй апеляційній скарзі, апелянт зазначив, що судом не взято до уваги ст 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Натомість, судом нараховано пеню за рік часу, хоча договором не було встановлено такий строк.
Однак, як вбачається з судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до умов п. 7.3. Договору, у випадку прострочення строків поставки за даним договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Проте, відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.
Відтак, суд першої інстанції врахував висновки Верховного суду, та зазначив, що позивач має право на нарахування пені за кожен період прострочення виконання зобов'язання в межах шестимісячного строку, відповідно до положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
При цьому, судом було здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ окремо за кожен період існування заборгованості з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат в межах шестимісячного строку. Перевіривши розрахунки, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правомірно стягнуто пеню у розмірі 81 879, 26 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” б/н від 20.08.2021 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 у справі № 914/676/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.11.2021
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Марко Р.І.