26 листопада 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення,
Учасники судового провадження:
представник ОСОБА_6 адвокат - ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі адвокат просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу ОСОБА_6 в повному обсязі.
Короткий зміст ухвали слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що в заяві від 27.08.2021 року ОСОБА_6 зазначив про конкретні обставини, факти та дії слідчих СУ ГУНП в Миколаївській області та прокурора Миколаївської обласної прокуратури, які полягають у перевищенні повноважень при визначенні підслідності та доручення проведення досудового розслідування СУ ГУ НП Миколаївській області.
Зазначає, що викладені в заяві ОСОБА_6 відомості про вчинення кримінального правопорушення підлягали обов'язковому внесенню в ЄРДР та слідчий повинен був розпочати досудове розслідування.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
27.08.2021 через засоби поштового зв'язку ОСОБА_6 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві із заявою від 26.08.2021 про вчинення кримінального правопорушення відносно посадових осіб ГУНП в Миколаївській області та Миколаївській обласній прокуратурі щодо незаконного визначення підслідності, яка була зареєстрована 01.09.2021 за вх. № К-3048.
Оскільки відомості про скоєння злочину до ЄРДР внесені не були, ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, в якій він просив зобов'язати відповідальних посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві внести до ЄРДР, викладених у моїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 27.08.2021.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя вказав, що заява ОСОБА_6 всупереч вимогами ст. 214 КПК України, не містить викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зокрема у поданій заяві не вказано будь-яких ознак кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, 27.08.2021 через засоби поштового зв'язку ОСОБА_6 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві із заявою від 26.08.2021 про вчинення кримінального правопорушення відносно посадових осіб ГУНП в Миколаївській області та Миколаївській обласній прокуратури щодо незаконного визначення підслідності, яка була зареєстрована 01.09.2021 за вх. № К-3048.
Посилаючись на те, що відомості про скоєння злочину за його заявою до ЄРДР внесені не були, він, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб, щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя вказав, що заява ОСОБА_6 всупереч вимогами ст. 214 КПК України, не містить викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зокрема у поданій заяві не вказано будь-яких ознак кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР.
З таким рішенням слідчого судді погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, згідно ч.1 ст.11 КК України злочином (кримінальне правопорушення) є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР. При цьому реальність конкретної події злочину має визначатись наявністю об'єктивних даних, що свідчать про ознаки об'єктивної сторони злочину, тобто даних про наявність суспільно небезпечного діяння для злочинів з формальним складом та, додатково, даних про наслідки для злочинів з матеріальним складом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року відмітив, що КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Отже, з урахуванням викладеного, заява ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення за своїм змістом та суттю, на думку колегії суддів, не є повідомленням про злочин, і не містить конкретних та достатніх даних про вчинення посадовими особами ГУНП в Миколаївській області та Миколаївській обласній прокуратури кримінального правопорушення. Оскільки ОСОБА_6 фактично не погоджується з процесуальними діями та рішеннями зазначених посадових осіб.
За такого, відсутні підстав для внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань обставин викладених в заяві ОСОБА_6 .
Посилання апелянта на те що, викладені в заяві відомості про вчинення кримінального правопорушення підлягали обов'язковому внесенню в ЄРДР та слідчий повинен був розпочати досудове розслідування, є неспроможними з огляду на наступне. Так, аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
При цьому зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та законодавцем чітко розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження та дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб, щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення.
З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою, і апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 376, 303, 404, 406, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді