22.06.2010р. Франківський районний суд м.Львова у складі:головуючого
судді Гулієвої М.І.
при секретарі Петришин О.П.
з участю прокурора Івченко І.В.
та захисника ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому засіданні у м. Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою світою, неодруженого, непрацюючого, прож.АДРЕСА_1, раніше не судимого, згідно ст.89 КК України,-
За ст.186 ч.2, 342 ч.2 КК України,-
21.01.2010р. біля 22.00 підсудний ОСОБА_2, перебуваючи неподалік кафе-бару «Кнайпа», що по вул.кн.Ольги,106 у м.Львові , із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого, а саме- нанісши удар потерпілому ОСОБА_3 в голову, від якого останній впав , відкрито викрав майно потерпілого -куртку, вартістю 150грн., в якій була флеш-карта, вартістю 200грн. , чим заподіяв матеріальну шкоду на загальну суму 350 грн.
Крім того, 21.01.2010р. біля 22.05 підсудний ОСОБА_2 відразу після скоєння ним відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_3, зайшов у кафе-бар «Кнайпа», що по вул..кн.Ольги,106 у м.Львові , де був повідомлений працівниками 5 роти БРСМ ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6про те, що підозрюється у скоєнні грабежу, однак вийти з приміщення відмовився, чинив опір працівникам міліції під час виконання ними покладених на них службових обов»язків щодо охорони громадського порядку.
Підсудний свою вину у наведеному визнав повністю та пояснив, що 21.01.10р. біля кафе-бару «Кнайпа» він відкрито викрав куртку потерпілого ОСОБА_3 Після чого зайшов у кафе-бар, де до нього підійшли працівники міліції та попросили вийти з ними, так як підозрюється у скоєнні грабежу. Однак, він відмовився,коли його виводили, чинив опір.У скоєному щиро розкаявся.
Крім повного визнання своєї вини підсудним, його винність у скоєнні злочину повністю доведена зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких ніким не оспорена.
Суд вважає, що дії підсудного вірно кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України, так як він відкрито викрав чуже майно ,поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого.
Однак, з обвинувачення слід виключити кваліфікуючу ознаку повторність, так як підсудний згідно постанови Франківського районного суду м.Львова від 12.06.2008р. звільнений від відбуття покарання, призначеного за вироком Франківського районного суду м.Львова від 19.03.2007р., яким засуджений за ст..186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі і відповідно до ст..75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік .
Відповідно до ст.32 КК України повторність відсутня,якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин погашено або знято.
В силу ст.89 КК України, такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені відповідно до ст..75 КК України, якщо протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав.
За ст.342 ч. КК України дії підсудного кваліфіковано вірно, оскільки , вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання покладених на них службових обов»язків по охороні громадського порядку.
Обираючи міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу підсудного, який позитивно характеризується, щиро розкаявся у скоєному, що є обставинами , які пом”якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання -відсутні, тому покарання йому слід визначити в межах санкції статей, за якими кваліфіковано злочин у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи обставини скоення злочину,особу підсудного, стан його здоров»я, тяжкість скоеного злочину,суд вважає,що виправлення підсудного можливе без відбування покарання та рахуе за доцільне застосувати до нього ст.75 КК України.
Речові докази- куртку та флешку повернути потерпілому.
Керуючись ст.323-324 КПК України,суд,-
ОСОБА_2 визнати винним за ст.186 ч.2, 342 ч.2 КК України та обрати йому покарання
За ст..186 ч.2 КК України- 4 роки позбавлення волі.
За ст.342 ч.2 КК України-1 рік позбавлення волі
На підставі ст.70КК України остаточно призначити покарання засудженому ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 років позбавлення волі .
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням,встановивши іспитовий строк,тривалістю 3 роки.
На підставі ст.76 КК України зобов”язати засудженого періодично з”являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи,повідомляти ці органи про зміну місця проживання та праці.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з- під варти з залу суду негайно.
Речові докази-куртку та флеш-карту(а.с.46)- повернути потерпілому ОСОБА_3
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим -в цей же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя М.І.Гулієва