26 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1506/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" та додані до неї матеріали
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021
та рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2021
у справі № 922/1506/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант"
про стягнення 39 341,91 грн,-
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/1506/21, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке міститься в касаційній скарзі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1506/21 справу призначено до розгляду в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/1506/21 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 у справі № 922/1506/21 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 залишено без змін.
За змістом положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення , що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у даній справі є стягнення 39 341,91 грн, а оскільки зазначена сума є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (2 270,00 грн х 100 = 227 000 грн), то у розумінні ГПК України справа № 922/1506/21 є малозначною.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до вимог підпунктів "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Разом з тим, визначені підпунктами "а"-"г" п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України випадки для відкриття касаційного провадження є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип «правової визначеності».
Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність та не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" п. 2 ч.3 ст. 287 ГПК України щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, а суд з власної ініціативи таких підстав не вбачає.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Відтак, з урахуванням наведеного та відсутністю аргументів та доводів заявника на підтвердження наявності підстав, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/1506/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", то клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/1506/21, яке міститься у касаційної скарги, колегією суддів не розглядається.
На підставі викладеного та керуючись ч.5 ст. 12, ст. 234, 235, п. 2 ч. 3 ст. 287, п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/1506/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.
Судді- Жуков С.В. Огороднік К.М.