25 листопада 2021 року Справа № 915/1447/21
м.Миколаїв
За позовом: ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,
ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто»
(54007, м.Миколаїв, вул. Троїцька, буд.159/1, код ЄДРПОУ 38694122
ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3)
до відповідача-2: Державного реєстратора Сухоєланецької сільської ради
Лубінської Олени Миколаївни
( АДРЕСА_2 , ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
від позивача: Семененко В.Б., за ордером,
від відповідача-1: Дяченко К.С., за ордером,
від відповідача-2: представник не з'явився,
СУТЬ СПОРУ: визнання протоколу загальних зборів недійсним та визнання незаконною та скасування реєстраційної дії,
24.09.2021р. гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 24.09.2021р., в якій просить суд визнати незаконними та скасувати рішення загальних зборів ТОВ «Н АВТО», оформлені протоколом від 16.09.2021р. та визнати незаконною та скасувати реєстраційну дію вчинену державним реєстратором Сухоєланецької сільської ради Лубінською Оленою Миколаївською №1005221070011023528 від 17.09.2021р. «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021р. заяві присвоєно єдиний унікальний номер 915/1447/21 та головуючим у справі визначено суддю Ткаченка О.В.
Ухвалою суду від 29.09.2021р. позовну заяву було прийнято, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.11.2021р.
02.11.2021р. до господарського суду надійшли: заява на ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи, підписані представником позивача адвокатом Семененком В.Б.
Ухвалою суду від 02.11.2021р. було відкладено підготовче засідання на 25.11.2021р.
24.11.2021р. головуючим суддею у справі подано заяву про самовідвід.
25.11.2021р. від представника позивача адвоката Семененко В.Б. до суду надійшла заява про відвід судді Ткаченко О.В.
В судовому засіданні 25.11.2021р. судом було з'ясовано, що представник позивача від участі у справі відмовлятись не збирається, натомість ним заявлений відвід головуючому судді.
Судом розглянуті наявні заяви в порядку надходження до матеріалів справи, а саме, розглянуто та задоволено заяву про самовідвід.
У зв'язку з цим, заява представника позивача про відвід головуючого судді не розглядалась.
Підстави для відводу судді визначено статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до цієї норми, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головуючим суддею заявлено самовідвід, який обґрунтовано наявністю обставини, що може викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Ткаченко О.В., а саме участь судді, як учасника іншої (цивільної) справи, разом з адвокатом Семененком В.Б., як представником учасника цієї ж цивільної справи у Заводському районному суді м.Миколаєва, розгляд якої наразі триває.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (пункт 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах «DomboBeheer B.V. v. theNetherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява №14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.
Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.
Зокрема в п. 66 рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява №4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що здійснюється» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, № 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
Наявність зазначених вище обставин, навіть за відсутності тих чи інших об'єктивних чинників, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв'язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов'язаних із згадуваними обставинами.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
При цьому, як витікає з положень частини першої цієї норми, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 9, 11 ст. 39 ГПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Отже, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 35 ГПК України та наведені вище міркування в їх сукупності, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення заявленого самовідводу у справі № 915/1447/21.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 13, 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Самовідвід головуючого судді Ткаченко О.В. у справі № 915/1447/21 задовольнити.
2. Справу № 915/1447/21 передати для визначення судді в порядку ст. 32 ГПК України.
3. Копії даної ухвали направити учасникам справи, зазначеним у вступній частині даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали складений та підписаний 26.11.2021р.
Суддя О.В. Ткаченко