ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2021Справа № 910/13340/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши матеріали справи за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" до кооперативу "Комплекс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення,
за участі представників:
позивача: Савчук Н.А.;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: Федорчук Х.В.;
У серпні 2021 року комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до кооперативу "Комплекс" (далі - Кооператив) про виселення відповідача з нежилого приміщення за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 16/50, загальною площею 13,7 кв.м, передавши його позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі № 910/13340/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 вересня 2021 року.
Також, цією ухвалою залучено Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі - Адміністрація) до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
2 вересня 2021 року до суду надійшли пояснення Адміністрації по суті спору, в яких третя особа підтримала правову позицію позивача, викладену в позовній заяві.
23 вересня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 28 жовтня 2021 року.
Ухвалою від 28 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 листопада 2021 року.
У судове засідання 11 листопада 2021 року представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи Кооператив повідомлений належним чином.
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримали позов.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 січня 2018 року між Адміністрацією, як орендодавцем, Кооперативом, як орендарем, та Компанією, як балансоутримувачем, було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 431, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), розташоване за адресою: проспект Відрадний, 16/50, для розміщення складу.
Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 13,7 кв.м, на 1 поверсі (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 4.2.20. даної угоди орендар зобов'язався після припинення цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку в подвійному розмірі орендної плати.
Пунктом 7.5. договору передбачено, що в разі закінчення/припинення його дії або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт балансоутримувачу в стані, не гіршому ніж у якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду.
Згідно з пунктом 9.1. договору він набрав чинності з 15 січня 2018 року та діяв до 14 січня 2021 року.
За пунктом 9.4. договору останній припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
15 січня 2018 року між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем було підписано акт приймання-передачі вказаного приміщення в оренду.
Після закінчення строку дії договору Компанія звернулась до відповідача з листом від 8 липня 2021 року № 38-441/01 про звільнення приміщення та сплату орендної плати. Вказаний лист Кооперативом залишений без відповіді та задоволення.
5 липня 2021 року комісією в складі працівників Компанії було складено акт обстеження приміщення загальною площею 13,7 кв.м, на першому поверсі за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, 16/50, в якому встановлено, що Кооператив продовжує користуватися спірним об'єктом.
У зв'язку з наведеними обставинами Компанія звернулася до суду з даним позовом про виселення відповідача з вказаного приміщення.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, що в даному випадку був укладений трьохсторонній договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавцем є Адміністрація, орендарем - Кооператив. Третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - позивач, на якого договором покладено обов'язок лише забезпечувати додержання вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки та контролювати виконання орендарем умов цього договору і в разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів - вживати заходів щодо погашення заборгованості, у тому числі проводити відповідну претензійно-позовну роботу (пункти 4.3.1., 4.3.2. договору).
У той же час саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року в справі № 910/12224/17.
Оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, то Компанія не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно.
Така ж правова позиція стосовно прав орендодавця і балансоутримувача відповідно до договору оренди комунального майна викладена у постанові Верховного Суду України від 7 червня 2017 року в справі № 910/9480/16 та в постанові Верховного Суду України від 7 червня 2017 року в справі № 910/9482/16.
Статтею 3 ЦК України визначено свободу договору, однак положення договору, який укладено між орендодавцем, балансоутримувачем і орендарем, не можуть суперечити закону, зокрема тому, що лише у наймодавця (орендодавця) є право звертатися до суду з позовом про повернення об'єкта оренди.
Наявність у договорі пунктів 4.2.20. та 7.5., за умовами яких після припинення дії договору орендар зобов'язаний повернути майно балансоутримувачу, жодним чином не впливає на те, що саме наймодавець (орендодавець) має право звертатися до суду з позовом про зобов'язання повернути орендоване майно.
За частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що балансоутримувач не має права замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря.
Аналогічна правова позиція з даного питання викладена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 6 вересня 2019 року в справі № 910/7364/18.
Судом прийнято до уваги положення пункту 5.2.2. договору, яким встановлено, що балансоутримувач має право вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу, стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.
Проте даний позов пред'явлено Компанією з інших підстав.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи висновки суду про відсутність у балансоутримувача права замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря, позов Компанії задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25 листопада 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко