ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2021Справа № 910/14452/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув у відкритих судових засіданнях у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Діол"
про стягнення 111 867,94 грн
За участю представників сторін:
від позивача не з'явились
від відповідача Дем'янюк В.П. адвокат за ордером № 1313 від 14.09.2021
До Господарського суду м. Києва звернулось з позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діол» (далі - відповідач) про стягнення 111 867,94 грн, з яких: 89 723,96 грн основної заборгованості, 16 404,13 грн інфляційної складової боргу та 5 739,85 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем, як власником нежитлового приміщення (офісу) № 110А, що знаходиться в будинку № 17-А по вул.Харківське шосе у місті Києві, функції з управління та обслуговування якого здійснює позивач, внесків за отримані житлово-комунальні послуги за період з січня 2021 року по червень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 07.10.2021.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
30.09.2021 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву з доданим клопотанням про витребування у позивача доказів та документального підтвердження наявності в будинку нежитлового приміщення № 110-А.
Заперечуючи проти позову відповідач надав пояснення про обставини придбання на підставі договору № 4942 від 27.10.2016 ним, як кредитором АТ «АРТЕМ-БАНК», у ТОВ «Колосс-Інвест», як боржника банку, нежитлового приміщення № 110-А в будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві, яке знаходилось в іпотеці банку. Учасник справи зазначив, що після отримання у власність цього майна виявлено фактичну відсутність в натурі такого нежитлового приміщення № 110-А у цьому багатоквартирному будинку, що було підтверджено ОСББ «Стародарницький» листом № 14/11 від 14.11.2016.
За фактом шахрайський дій ТОВ «Колосс-Інвест» відповідачем 15.11.2016 подано відповідну заяву про вчинення кримінального правопорушення (досудове розслідування № 12016100100014609 від 16.11.2016); в подальшому банком договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 4942 від 27.10.2016 визнано нікчемним та застосовано наслідки нікчемності правочину. На переконання відповідача, про обставини відсутності нежитлового приміщення № 110-А у багатоквартирному будинку № 17-А по вул. Харківське шосе у місті Києві позивач обізнаний, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є безпідставним.
У судовому засіданні 07.10.2021 судом долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи, оголошено перерву до 02.11.2021.
У судовому засіданні 02.11.2021 представником відповідача подано клопотання з доказами усунення недоліків клопотання про витребування доказів, які долучено судом до матеріалів справи.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у позивача: 1) докази та документальне підтвердження фактичної наявності в будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві нежитлового приміщення за № 110-А; 2) документальне підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діол» дійсно входить до об'єднання співвласників будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві «Стародарницький», з якого часу та на підставі яких документів, дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення в порядку ст. 81 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» надати суду документальні докази на підтвердження фактичної наявності нежитлового приміщення № 110-А в будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві; запропоновано відповідачу надати письмові пояснення щодо того, чи звертався відповідач з позовом/позовами про визнання недійсним договору купівлі-продажу та вилучення запису про себе як власника нерухомого майна з реєстру, якщо ні, то з яких підстав; відкладено судове засідання на 18.11.2021.
16.11.2021 до суду засобами поштового зв'язку (відправлено 13.11.2021) надійшли подані позивачем пояснення на виконання ухвали суду від 02.11.2021, зі змісту яких учасник справи вказав, що за результатом обстеження ОСББ «Стародарницький» не має можливості встановити наявність чи відсутність нежитлового приміщення №110-А у будинку, оскільки відсутній технічний паспорт на це приміщення та проектна документація з розподілом площ, які здійснювались забудовником з зазначенням номерів приміщень. За доводами позивача, відповідач набув право власності на нежитлове приміщення № 110-А з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу на це майно; відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 271799426 від 25.08.2021 власником нежитлового приміщення № 110-А в будинку є відповідач, саме цими даними керується позивач, водночас, на позивача не покладено обов'язку перевірки приміщень та інвентаризації об'єктів нерухомого майна у цьому будинку.
17.11.2021 через відділ діловодства суду відповідач подав пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що позивач листом за № 14/11 від 14.11.2016 підтвердив факт відсутності нежитлового приміщення № 110-А у будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві, доказів надання житлово-комунальних послуг у це приміщення позивачем не надано.
У судове засідання 18.11.2021 з'явився представник відповідача, заперечив проти позову в повному обсязі.
Представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475336689 отримав ухвалу суду від 02.11.2021 - 11.11.2021, крім того, подання позивачем пояснень на виконання ухвали суду від 02.11.2021 свідчить про обізнаність учасника справи про судове провадження.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Основним законодавчим актом, що регулює діяльність об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, є Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласниками багатоквартирного будинку (далі - співвласники) є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду іє самостійним об'єктом нерухомого майна; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Матеріалами справи встановлено, що ОСББ «Стародарницький» здійснює управління багатоквартирним житловим будинком № 17-А по Харківському шосе у місті Києві.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача, як власника нежитлового приміщення (офісу), № 110А, що знаходиться в будинку № 17-А по вул. Харківське шосе у місті Києві, заборгованості по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком, модернізацію електричних мереж, диспетчеризацію ліфтів, проектування та будівництво електромереж, встановлення будинкових приладів обліку ХВП за період з січня 2017 року по червень 2021 року в розмірі 89 723,96 грн, 16 404,13 грн інфляційної складової боргу, 5 739,85 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.
За приписами ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник, зокрема, зобов'язаний:
- виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» на співвласників, зокрема, покладене зобов'язання виконувати рішення зборів співвласників.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
За приписами ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
З наведених правових норм вбачається, що підставою для стягнення у судовому порядку з співвласника внесків та платежів на користь об'єднання співвласників багатоповерхового будинку є відмова такого співвласника від їх сплати.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Відповідно до наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 271799426 від 25.08.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діол» є власником нежитлового приміщення № 110-А, загальною площею 137,7 кв. м., яке знаходиться у будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 4942 від 27.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
З наданих матеріалів та пояснень відповідача встановлено, що підставою виникнення права власності у відповідача на нежитлове приміщення № 110-А в будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві, загальною площею 137,7 кв. м. є договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., реєстровий № 4942 від 27.10.2016.
Вказаний правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діол», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС-ІНВЕСТ», як продавцем, про відчуження на користь відповідача нежитлового приміщення № 110-А в будинку №17-А по Харківському шосе у місті Києві, загальною площею 137,7 кв. м., вартістю 2 496 000,00 грн, яке перебувало під забороною та іпотекою Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК», як іпотекодержателя, який надав дозвіл на відчуження вказаного нежитлового приміщення відповідно до листа № 14/04-3264 від 26.10.2016 із зобов'язанням зняття заборони та іпотеки, вилучення записів про заборону та іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаного нежитлового приміщення протягом 10 робочих днів.
16.11.2016 на підставі рішення Правління Національного банку України від 15 листопада 2016 року № 416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» (далі - АТ «АРТЕМ-БАНК») з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «АРТЕМ-БАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Луньо Іллі Вікторовичу на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2229 від 31 травня 2017 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора АТ «АРТЕМ-БАНК», призначено уповноваженою особою Шевченка Андрія Миколайовича з 07 червня 2017.
16.08.2017 за результатом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АРТЕМ-БАНК» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діол» повідомлення № 2202 про визнання нікчемним правочину щодо перерахування 27.10.2016 грошових коштів у сумі 2 496 000,00 грн з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Діол» в АТ «АРТЕМ-БАНК» на поточний рахунок ТОВ «КОЛОСС-ІНВЕСТ», як проплату за нежитлове приміщення згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.10.2016.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.06.2019 по справі № 916/3156/17 надано правовий висновок, що відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Враховуючи викладене, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 1044037580363 від 27.10.2016 про перебування у власності відповідача нежитлового приміщення № 110-А у будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві не є правовстановлюючим документом права власності на нерухоме майно у багатоквартирному будинку, функції управління щодо якого здійснює позивач.
У такий спосіб, ототожнювати факт набуття права власності з фактом його реєстрації, а тим більше тлумачити факт реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку, що спростовує доводи позивача, викладені у позові про протилежне.
З пояснень відповідача, ним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 4942 від 27.10.2016 був укладений без візуального та фактичного огляду майна, після оформлення правочину виявилось відсутність вказаного нежитлового приміщення № 110-А у будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві.
Судом встановлено, що листом за вих. № 14/11 від 14.11.2016 ОСББ «Стародарницький» повідомляв ТОВ «Торговий дім «Діол», що приміщення №110-А у будинку за адресою Харківське шосе, 17-а, не існує.
За фактом шахрайських дій ТОВ «КОЛОСС-ІНВЕСТ» 16.11.2016 Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві внесено відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016100100014609.
Позивач належних доказів на спростування вказаних вище обставин суду не надав.
Водночас, доводи позивача про неможливість виконання вимог суду за ухвалою від 02.11.2021 про надання документальних докази на підтвердження фактичної наявності нежитлового приміщення № 110-А в будинку № 17-А по Харківському шосе у місті Києві через відсутність обов'язку здійснювати інвентаризацію майна та відсутність технічної документації на вказане приміщення суд оцінює критично з огляду на положення частин 5 та 6 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", частини 18 статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до яких на замовника будівництва або попереднього власника будинку, колишнього балансоутримувача покладено обов'язок щодо передачі одного примірника технічної документації на будинок згідно з переліком, співвласникам в особі їх об'єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку, зокрема у тримісячний строк з моменту державної реєстрації ОСББ, що свідчить про наявність у розпорядженні позивача - ОСББ «Стародарницький», у випадку відсутності - можливості отримання в силу закону технічної документації на весь багатоквартирний будинок та надання конкретних даних щодо наявності/відсутності у багатоквартирному будинку, функції з управління якого він виконує, нежитлового приміщення № 110-А.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всупереч викладеним вище нормам закону позивачем не доведено обставин, покладених в основу позову, не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав покладення на відповідача обов'язку зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку № 17-А по вул. Харківське шосе у місті Києві за період з січня 2017 року по червень 2021 року в розмірі 89 723,96 грн. та, відповідно, їх стягнення з відповідача у судовому порядку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог про стягнення з відповідача 89 723,96 грн основної заборгованості - боргу по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком, модернізацію електричних мереж, диспетчеризацію ліфтів, проектування та будівництво електромереж, встановлення будинкових приладів обліку ХВП, у зв'язку з недоведеністю підстав.
З огляду на те, що судом відмовлено у стягненні основної заборгованості, вимоги позивача про покладення на відповідача 16 404,13 грн інфляційної складової боргу та 5 739,85 грн 3% річних, як похідні, також судом не задовольняються.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2021.
Суддя О.Г. Удалова