ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2021Справа № 910/9975/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Габорака О.М., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь" до державного підприємства "Гарантований покупець", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінету Міністрів України, - про стягнення 9 068 398,93 грн,
за участі представників:
позивача: Дорофеєва М.Ю.;
відповідача: Левченка Д.Ю.;
третьої особи-1: не з'явився;
третьої особи-2: не з'явився;
третьої особи-3: не з'явився;
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 3 514 532,46 грн пені, 4 075 450,12 грн штрафу та трьох процентів річних у розмірі 1 478 416,35 грн, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 31 січня 2018 року № 14803/01.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
5 липня 2021 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 липня 2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9975/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 липня 2021 року.
У засіданні 22 липня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 2 вересня 2021 року.
26 липня 2021 року через відділ канцелярії суду відповідачем подані клопотання від 21 липня 2021 року № 15/3255, № 15/3256 та № 15/3257, в яких останній просив залучити до участі в справі № 910/9975/21 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінет Міністрів України.
Цього ж дня від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
4 серпня 2021 року до суду надійшов зустрічний позов Підприємства до Товариства про визнання недійсним пункту 4.6 спірного договору від 31 січня 2018 року № 14803/01.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 серпня 2021 року вказану зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику.
25 серпня 2021 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки та трьох процентів річних.
У засіданні 2 вересня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2021 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) та Кабінет Міністрів України (далі - Кабмін). Також зазначеною ухвалою відкладено підготовче засідання на 23 вересня 2021 року.
21 вересня 2021 року від НКРЕКП та Кабміну надійшли пояснення по суті позовних вимог.
Ухвалою від 23 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 жовтня 2021 року.
24 вересня 2021 року від Компанії надійшли пояснення по справі.
У судовому засіданні 7 жовтня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 4 листопада 2021 року.
2 листопада 2021 року від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та трьох процентів річних.
У судовому засіданні 4 листопада 2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги, проти зменшення розміру неустойки та трьох процентів річних заперечив.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову, а також підтримав клопотання Підприємства від 25 серпня 2021 року про зменшення розміру неустойки та трьох процентів річних до 1 гривні.
Представники третіх осіб у судове засідання 4 листопада 2021 року повторно не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31 січня 2018 року між державним підприємством "Енергоринок" та Товариством було укладено договір № 14803/01, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося продавати, а державне підприємство "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30 червня 2019 року між Товариством, Підприємством та державним підприємством "Енергоринок" було укладено додаткову угоду № 109/01 до вищевказаного договору, в якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 даного правочину статтями 1-8 у новій редакції. Згідно з умовами даної угоди відбулася зміна покупця у вказаному зобов'язанні за договором - новим покупцем стало Підприємство.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) виробник за "зеленим тарифом" зобов'язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати в позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже Підприємство зобов'язане здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами від 24 червня 2020 року № 1211, від 22 липня 2020 року № 1435, від 19 серпня 2020 року № 1600, від 23 вересня 2020 року № 1740 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу в період з травня 2020 року по серпень 2020 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємству: у травні 2020 року складає 4 337 390 779,22 грн (без ПДВ), у червні 2020 року - 4 246 519 382,97 грн (без ПДВ), у липні 2020 року - 4 634 530 383,78 грн (без ПДВ), у серпні 2020 року - 3 555 847 601,64 грн.
Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано та скріплено печатками цих підприємств акти купівлі-продажу електроенергії, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої електричної енергії: за травень 2020 року на суму 17 615 896,47 грн з ПДВ, за червень 2020 року на суму 20 179 561,60 грн з ПДВ, за липень 2020 року на суму 22 863 413,96 грн з ПДВ, за серпень 2020 року на суму 20 958 725,22 грн з ПДВ.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством своїх зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної оплати виробленої позивачем електроенергії. Станом на дату звернення Товариства до суду придбана відповідачем у спірному періоді енергія була оплачена в повному обсязі лише за серпень 2020 року, а загальний розмір заборгованості Підприємства становив 58 220 513,99 грн, з яких: 16 764 759,95 грн - за травень 2020 року, 19 396 460,53 грн - за червень 2020 року, 22 259 293,51 грн - за липень 2020 року. У зв'язку з цим позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3 514 532,46 грн пені, 4 075 450,12 грн штрафу та трьох процентів річних у розмірі 1 478 416,35 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами частини 6 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За частиною 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За змістом статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.6 додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, штрафу та трьох процентів річних, суд встановив наступне.
Нарахування сум пені Товариством здійснено окремо по кожному акту з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Проте, здійснивши перевірку цього розрахунку, суд встановив його невірність у частині нарахувань за період з 24 жовтня 2020 року по 24 січня 2021 року (замість розрахованої позивачем суми: 593 053,41 грн, вірною є: 591 485,33 грн) та за період з 11 грудня 2020 року по 21 лютого 2021 року (заміть розрахованої позивачем суми: 529 423,03 грн, вірною є: 528 594,18 грн). Відтак, за виконаним судом перерахунком, обґрунтованою є сума нарахованої відповідачу пені в загальному розмірі 3 512 135,53 грн.
Таким чином, пеня в розмірі 2 396,93 грн нарахована Товариством безпідставно, у зв'язку з чим в задоволенні позовної вимоги про стягнення зазначеної суми слід відмовити.
Товариством також було неправильно розраховано суми трьох процентів річних за періоди прострочення платежів. За здійсненим судом розрахунком, обґрунтованим є нарахування трьох процентів річних у загальному розмірі 1 476 840,34 грн, що менше обрахованої позивачем суми (1 478 416,35 грн) на 1 576,01 грн. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 576,01 грн задоволенню не підлягає.
Наданий Товариством розрахунок суми штрафу є правильним та арифметично вірним.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 512 135,53 грн пені, 1 476 840,34 грн трьох процентів річних та 4 075 450,12 грн штрафу.
У задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача 2 396,93 грн пені та 1 576,01 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв'язку з їх безпідставністю.
Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався, зокрема, на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Компанії, яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
Проте суд зазначає, що укладеним між сторонами договором у редакції додаткової угоди саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої в період з травня 2020 року по серпень 2020 року.
Заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат судом відхиляються як такі, що не стосуються даного спору, оскільки Товариством такої позовної вимоги до Підприємства не пред'являлось.
Суд відхиляє також доводи Підприємства про те, що позивачем не наведено та не підтверджено доказами дати отримання гарантованим покупцем підписаних позивачем актів купівлі-продажу електричної енергії за спірний період, а отже, не доведено дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірних періодів, виходячи з наступного.
Акти купівлі-продажу електроенергії за травень-серпень 2020 року підписані повноважними представниками Товариства та Підприємства (зокрема, зі сторони останнього - директором Петриковцем К.Я.), і скріплені їх печатками.
В силу положень пункту 10.4 Порядку дата виникнення зобов'язань відповідача обраховується з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Відтак доводи Підприємства про обчислення строку виконання зобов'язань перед позивачем з урахуванням з дати отримання актів купівлі-продажу енергії не відповідають зазначеній нормі Порядку та не приймаються судом до уваги.
У поданому 25 серпня 2021 року клопотанні Підприємство просило суд, зокрема, зменшити розмір нарахованих трьох процентів річних до 1 гривні.
З цього приводу суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.
З огляду на зазначене, три проценти річних не відносяться до неустойки, а тому до цієї компенсаційної виплати не застосовуються положення статі 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
Таким чином суд відмовляє в задоволенні клопотання Підприємства про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн суд зазначає наступне.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач, зокрема, посилався на такі обставини:
- неможливість забезпечення виконання зобов'язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом в інший спосіб, ніж шляхом додержання механізму, встановленого Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Постановою НКРЕКП "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом" від 26 червня 2019 року № 641 (далі - Постанова);
- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого НКРЕКП (стаття 65 Закону);
- неналежне виконання Компанією обов'язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Підприємству для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом у повному обсязі;
- часткове виконання відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості по спірному періоду;
- відсутність вини у невиконанні спірних зобов'язань та складний фінансовий стан Підприємства, пов'язаний з невиконанням іншими учасниками спірних правовідносин наведених спеціальних обов'язків.
Аналізуючи наведені доводи заявника в сукупності з визначеними положеннями Закону та Порядку, статусом та особливостями діяльності Підприємства в сфері функціонування ринку електричної енергії, враховуючи здійснення державою заходів, спрямованих на врегулювання питань розрахунків Підприємства з суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, суд дійшов висновку про доведення відповідачем належним чином існування виняткових обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення неустойки за порушення зобов'язання.
При цьому судом прийнято до уваги відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу суттєвих збитків порушенням відповідачем умов вказаного договору, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, а також розмір нарахованих штрафних санкцій. Також суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.
З огляду на наведені обставини, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50 %.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь Товариства 1 756 067,77 грн пені, 2 037 725,02 грн штрафу, 1 476 840,34 грн трьох процентів річних. У решті позову слід відмовити з наведених вище підстав.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновку суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 3 512 135,53 грн пені, 1 476 840,34 грн трьох процентів річних та 4 075 450,12 грн, відшкодуванню за рахунок Підприємства підлягає сплачений Товариством судовий збір у розмірі 135 966,99 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Велика Добронь" (01103, місто Київ, вулиця Німанська, будинок 10; ідентифікаційний код 37968595) 1 756 067 (один мільйон сімсот п'ятдесят шість тисяч шістдесят сім) грн 77 коп. пені, 2 037 725 (два мільйони тридцять сім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 02 коп. штрафу, 1 476 840 (один мільйон чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) грн 34 коп. трьох процентів річних та 135 966 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн 99 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24 листопада 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко