ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.11.2021 м. КиївСправа № 910/14823/21
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК";
до: фізичної особи-підприємця КІЩЕНКО ДМИТРА ГРИГОРОВИЧА;
про: стягнення 12.653,82 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники: без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця КІЩЕНКО ДМИТРА ГРИГОРОВИЧА (далі - відповідач) про стягнення 12.653,82 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 24.12.2020 № 829-20, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 12.653,82 грн., з яких: 11.453,98 грн. - основна заборгованість, 422,18 грн. - пеня, 201,61 грн. - штраф та 576,05 грн. - 20 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14823/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 24.12.2020 № 829-20 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача алкогольні напої (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Положеннями пункту 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 7 % від суми боргу.
Відповідно до пункту 9.2 Договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 11.607,90 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:
- від 19.01.2021 № 9790/8528 на суму 6.103,56 грн.;
- від 25.01.2021 № 13124/12126 на суму 832,68 грн.;
- від 25.01.2021 № 12899/12113 на суму 1.171,50 грн.;
- від 25.01.2021 № 12914/12114 на суму 1.436,40 грн.
- від 25.01.2021 № 13106/12124 на суму 2.063,76 грн.
Проте, оплата вказаного товару здійснена відповідачем частково в сумі 153,92 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 11.453,98 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в розмірі 422,18 грн. та штрафу в сумі 201,61 грн., а про стягнення з відповідача 20 % річних в сумі 576,05 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.
Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 11.453,98 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 11.453,98 грн.
Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його частково арифметично невірним.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 400,48 грн., за розрахунком позивача, який здійснений в заявлений позивачем період, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Приймаючи до уваги невиконання відповідачем грошового зобов'язання понад 30 календарних днів та положення пункту 7.1 Договору, позовні вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 201,61 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.
Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги положення пункту 9.2 Договору, позовні вимога про стягнення з відповідача 20 % річних в сумі 576,05 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця КІЩЕНКО ДМИТРА ГРИГОРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (Україна, 02088, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХАРЧЕНКА ЄВГЕНІЯ, будинок 42, ідентифікаційний код: 35871504) основну заборгованість в сумі 11.453 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 98 коп., пеню в сумі 400 (чотириста) грн. 48 коп., штраф в сумі 201 (двісті одна) грн. 61 коп., 20 % річних в сумі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Балац