вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.11.2021м. ДніпроСправа № 904/4918/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рудь І.А., суддів Мельниченко І.Ф., Васильєва О.Ю., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто", м. Дніпро
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис", м. Дніпро
про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог
Представники:
від позивача: Зайцев В.Ю., довіреність № 8561-К-Н-О від 04.11.2021, адвокат;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 23.10.2019, в якому просить визнати недійсним односторонній правочин у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.02.2018 банк, як орендатор уклав договір оренди приміщення із відповідачем, як орендарем, шляхом накладення електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін та електронних печаток їх підприємств. 26.09.2019 банком отримано повідомлення №26/02 від 26.09.2019, яким доведено до відома, що між відповідачем, як новим кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПриватОфис”, як первісним кредитором укладено договір №25/09 від 25.09.2019 про відступлення права вимоги за договорами оренди (34 шт.) від 01.12.2016, укладеними між банком та ТОВ “ПриватОфис”. Разом з тим, 26.09.2019 відповідачем надіслано банку заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням), якою повідомлено позивача про те, що відповідач вважає припиненим своє зобов'язання щодо сплати заборгованості перед банком у розмірі 370 675, 80 грн. за вищевказаним договором оренди від 01.02.2018, яка встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №904/527/19. Позивач стверджує. що за договором відступлення відповідачу передані вимоги, які не існували на момент укладання такого договору, що є підставою для визнання одностороннього правочину у формі заяви від 26.09.2019 № 26/2 про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним.
Ухвалою господарського суду від 30.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.11.2019; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис".
21.11.2019 на адресу суду надійшов відзив від 21.11.2019, в якому зазначив, що взаємні обов'язки ТОВ "Бізнс-Авто" та АТ КБ "Приватбанк" на суму 383 830 грн. 10 коп. припинились у встановленому законом порядку зарахуванням зустрічних однорідних вимог, згідно заяви відповідача від 26.09.2019 № 26/2. Крім того, на даний час договір про відступлення права вимоги від 25.09.2019 № 25/09, укладений між ТОВ "Бізнес-Авто" та ТОВ "ПриватОфіс" є дійсним, судових рішень, в яких би встановлювалося протилежне не ухвалювалось. Так само, відсутні судові рішення щодо визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ "Бізнес-Авто", що вчинений у формі заяви від 26.09.2019 № 26/2. Звертає увагу суду, що заява позивача від 13.08.2019 № Е.65.0.0/3-165412 про припинення зобов'язань за договорами оренди за серпень 2019 ТОВ "ПриватОфіс" не отримувалася. Тобто станом на час укладання договору відступлення ТОВ "ПриватОфис" не було обізнане про вчинені банком заліки у формі заяви позивача від 13.08.2019 № Е.65.0.0/3-165412, що свідчить про безпідставність посилань позивача на недійсність відступленої за договором від 25.09.2019 № 25/09 вимоги. Просив у позові відмовити.
Ухвалою господарського суду від 26.11.2019 підготовче засідання відкладено на 17.12.2019 за клопотанням відповідача та для надання витребуваних судом документів.
05.12.2019 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто", в якій останній просить суд:
- визнати дійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог припинення зобов'язання зарахуванням від 26.09.2019;
- визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" перед Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" з повернення грошових коштів у розмірі 383 830 грн. 10 коп. за договором оренди від 01.02.2018, укладеного між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто".
Ухвалою господарського суду від 10.12.2019 зустрічну позовну заяву залишено без руху.
16.12.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив від 12.12.2019, в якій зазначив, що відповідачем не спростовано належними доказами факту вибуття з цивільного обігу права вимоги сплати банком на користь ТОВ "ПриватОфис" орендної плати за серпень 2019 внаслідок її припинення, а відтак не спростовано твердження про неможливість укладання договору про відступлення права такої вимоги та подальшої неможливості вчинення зарахування такої вимоги за правилами ст. 601 ЦК України. Стверджує, що заяву банку від 13.08.2019 № 65.0.0.0/3-165412 про зарахування зустрічних однорідних вимог було направлено за адресою місцезнаходження ТОВ "ПриватОфис" та отримано останнім 09.09.2019 (відправлення з трек-номером 4931700287139), а також на абонентську скриньку (відправлення з трек-номером 4941700287147 отримано 23.09.2019). Отже, станом на дату укладання договору про відступлення права вимоги третя особа знала, що її право вимоги до банку стосовно орендної плати за серпень 2019 припинились у повному обсязі, внаслідок зарахування банком відповідних вимог із вимогами стосовно сплати заборгованості за кредитним договором № 08/104/К, яке було вчинене заявою від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412.
Того ж дня до суду надійшли письмові пояснення третьої особи від 12.12.2019, в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та заперечує проти їх задоволення. Стверджує, що станом на час укладання договору про відступлення права вимоги із відповідачем не отримувало від позивача заяву від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412. Просила у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою господарського суду від 17.12.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за заявою відповідача; підготовче засідання відкладене на 16.01.2020, у зв'язку із необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів та неявкою третьої особи.
14.01.2020 на адресу суду надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис" від 14.01.2020 в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в якій заявник просить суд визнати відсутнім у Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" права вимагати повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" грошових коштів у розмірі 383 830 грн. 10 коп. за договором оренди від 01.02.2018, укладеним між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто".
Ухвалою господарського суду від 15.01.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою господарського суду від 16.01.2020 підготовче засідання відкладено на 28.01.2020 для надання сторонами витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду від 16.01.2020 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис" повернуто заявнику без розгляду.
24.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 15.01.2020 про повернення зустрічної позовної заяви.
Ухвалою від 27.01.2020 п27.01.2020 підготовче провадження у справі № 904/4918/19 зупинено до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 про повернення зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 скаржнику без розгляду.
13.03.2020 матеріали справи № 904/4918/19 надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду від 23.03.2020 поновлено провадження у справі; у зв'язку із запровадженням на території України карантину ухвалено про дату та час наступного засідання повідомити учасників справи додатково з урахуванням розумності строків розгляду справи.
Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.03.2020 не виконав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з 22 травня 2020 до 22 червня 2020 карантин, шляхом продовження на всій території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, із запровадженням послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.
Ухвалою господарського суду від 25.05.2020 за ініціативою суду призначено колегіальний розгляд справи № 904/4918/19.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 за № 614 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення складу колегії суддів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.05.2020 визначено склад колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Рудь І.А., судді - Мельниченко І.Ф., Манько Г.В.
Ухвалою господарського суду від 26.05.2020 справу прийнято до провадження в колегіальному складі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 30.06.2020.
26.06.2020 представником відповідача Німаком Є.Ю. до суду подана заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 30.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 23.07.2020.
21.07.2020 на адресу суду надійшов запит Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020 з проханням терміново надіслати справу № 904/4918/19, для направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку із надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
Ухвалою господарського суду від 21.07.2020 зупинено провадження у справі №904/4918/19 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.
28.09.2020 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду від 08.10.2020 поновлено провадження у справі № 904/4918/19; справу призначено до судового розгляду по суті на 29.10.2020.
Судове засідання, призначене на 29.10.2020 не відбулося у зв'язку із перебуванням члена колегії судді Манько Г.В. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 за № 1600 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення складу колегії суддів.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 визначено склад колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Рудь І.А., судді - Мельниченко І.Ф., Васильєв О.Ю.
28.10.2020 на адресу суду надійшов запит Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2020 з проханням терміново надіслати справу № 904/4918/19, для направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку із надходженням касаційної скарги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" Клименка П.О. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
Ухвалою господарського суду від 30.10.2020 прийнято справу № 904/4918/19 до провадження у зміненому колегіальному складі суду; провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області; справу №904/4918/19 направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 30.11.2020 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 904/4918/19.
16.11.2020 на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача від 10.11.2020.
29.12.2020 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду від 14.01.2021 поновлено провадження у справі № 904/4918/19; справу призначено до судового розгляду по суті на 04.02.2021.
02.02.2021 на адресу суду надійшов запит Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 з проханням терміново надіслати справу № 904/4918/19, для направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку із надходженням касаційної скарги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" Клименка П.О. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
Ухвалою господарського суду від 03.02.2021 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області; справу №904/4918/19 направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2021 визнано подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 зі справи № 904/4918/19 зловживанням процесуальними правами; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" залишено без розгляду; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" у дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 6 810 грн.
05.04.2021 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2021 поновлено провадження у справі № 904/4918/19, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 11.05.2021.
У судовому засіданні 11.05.2021 розпочато розгляд справи по суті та ухвалою господарського суду від 11.05.2021 розгляд справи відкладений на 08.06.2021, у зв'язку із неявкою відповідача та третьої особи.
12.05.2021 на адресу суду надійшов запит Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 з проханням терміново надіслати справу № 904/4918/19, для направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку із надходженням касаційної скарги учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" Клименка П.О. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
Ухвалою господарського суду від 13.05.2021 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області; справу №904/4918/19 направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2021 визнано подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 зі справи № 904/4918/19 зловживанням процесуальними правами; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" залишено без розгляду; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" у дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 21 020 грн.
02.07.2021 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2021 поновлено провадження у справі № 904/4918/19, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 21.07.2021.
15.07.2021 на адресу суду надійшов запит Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2021 з проханням терміново надіслати справу № 904/4918/19, для направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку із надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
Ухвалою господарського суду від 19.07.2021 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області; справу №904/4918/19 направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 визнано подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 зі справи № 904/4918/19 зловживанням процесуальними правами; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" залишено без розгляду; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" у дохід Державного бюджету України за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 105 100 грн.
09.09.2021 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду від 27.10.2021, після виходу головуючого судді Рудь І.А. з лікарняного, поновлено провадження у справі № 904/4918/19, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 18.11.2021.
У призначене судове засідання відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
18.11.2021 відповідачем до канцелярії суду надане клопотання без номеру та без дати, підписане учасником ТОВ «Бізнес-Авто» Кліменком П.О., в якому просив суд повідомити про дату та місце розгляду справи, зупинити провадження у справі до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
Щодо клопотання відповідача колегія суддів зазначає таке.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвали суду по даній справів, в тому числі ухвала про поновлення провадження 27.10.2021 завчасно надсилалися відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
При цьому, матеріали справи свідчать як про отримання відповідачем ухвал суду, так і про повернення таких ухвал на адресу суду без вручення адресату.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 6 ст. 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Оскільки, зокрема, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 27.10.2021, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем, судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, а також виготовлена копія реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпропетровській області з повідомленням № 5 від 01.11.2021, які долучені до матеріалів справи. З вказаних доказів вбачається, що відповідач не забезпечує отримання ухвали суду від 27.10.2021 та з 08.11.2021 вказана судова повістка перебуває у відділенні поштового зв'язку за місцем обслуговування відповідача.
Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом ст.ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, колегія суддів зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд справи, що підтверджується направленням ухвал на відому суду адресу відповідача та передання телефонограм за номерами засобів зв'язку, вказаних самим відповідачем та зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, з матеріалів справи вбачається отримання відповідачем ухвал суду, участь його повноважних представників у підготовчих засіданнях, тобто обізнаність відповідача про наявність судового провадження за його участю. Але, у подальшому відповідач обрав позицію зловживання процесуальними правами та затягування розгляду справи, про що неодноразово зазначав Верховний Суд в ухвалах, прийнятих за результатами розгляду касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неявка у призначене судове засідання, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду від 27.10.2021 відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Водночас, господарський суд зазначає, що станом на 18.11.2021 до суду не надходив запит Центрального апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи № 904/4918/19, у зв'язку із надходженням касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020. таким чином, підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 18.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.02.2018 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (правонаступником якого є позивач), як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто", як орендарем, підписано договір оренди приміщення б/н і б/д шляхом накладення електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін та електронних печаток їх підприємств (т. 1, арк. с. 23-31).
Пунктом 7.1 цього договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами та діє з "01" лютого 2018 року по "31" липня 2018 року до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі № 904/527/19 (т. 1, арк. с. 32-42) задоволено частково позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 205 931 грн, суми інфляційної складової в розмірі 2 439, 80 грн, 3% річних в розмірі 1 702, 74 гр, пені в розмірі 20 413, 68 грн, неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 1 357 018, 86 грн, та штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3747 944, 50 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" суму боргу з орендної плати в розмірі 205 931 грн, суму інфляційної складової в розмірі 2 439, 80 грн, 3% річних в розмірі 1 702, 74 грн; пеню в розмірі 20 413, 68 грн, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 444 810, 96 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 129, 47 грн. В задоволенні вимог про стягнення неустойки в розмірі 912 207, 90 грн, штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3 747 944, 50 грн судом відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 904/527/19 (т. 1, арк. с. 43-52), залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2019 у даній справі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 змінено в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 488 920,04 грн.
Таким чином, судами у справі № 904/527/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" за договором оренди приміщення б/н і б/д заборгованість в загальному розмірі 719 407, 26 грн.
Відповідно до припису частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини укладення та виконання сторонами вказаного вище договору оренди приміщення б/н і б/д, встановлені господарськими судами у справі № 904/527/19, не підлягають доказуванню підчас розгляду даної справи, участь в якій беруть ті самі особи.
У позовній заяві позивач зазначає, що 26.09.2019 ним було отримано повідомлення № 26/02 від 26.09.2019 (т. 1, арк. с. 59-61), яким доведено до відома, що між з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (відповідач), як новим кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (третя особа), як первісним кредитором, укладено договір № 25/09 від 25.09.2019 про відступлення права вимоги за договорами оренди (34 шт) від 01.12.2016, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
Згідно з пунктом 1.2 договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 24.09.2019 (далі - договір відступлення), копія якого міститься у матеріалах справи (т. 1, арк. с.54-55), новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язання з повернення грошових коштів (виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких настав 20.08.2019) зі сплати орендних платежів за основним договорам за серпень 2019 р. - у загальній сумі 383 830, 10 грн.
Пунктом 5.1 договору відступлення передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.
У додатку № 1 до договору відступлення (т. 1, арк. с. 56-58) наведено розрахунок заборгованості АТ КБ "Приватбанк" за укладеними з ТОВ "Приватофис" договорами оренди приміщень від 01.12.2016 з сплати орендної плати за серпень 2019 року станом на 25.09.2019.
Позивач підтверджує факт того, що між ним і третьою особою було укладено 246 договорів оренди б/н від 01.12.2016 щодо відповідної кількості об'єктів нерухомості (перелік цих договорів міститься у матеріалах справи - т. 1, арк. с. 62-73).
Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як кредитором, та третьою особою, як позичальником, було укладено кредитний договір № 08/104/К від 17.12.2018 (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами і договорами про внесення змін (т. 1, арк. с. 74-92).
Відповідно до довідки АТ КБ "Приватбанк" № Э.Upr 1/3-211005 від 21.10.2019 "Про стан заборгованості за кредитом" станом на 13.08.2019 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2018 складала 76 753 367, 46 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 58 159 140, 34 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 0,00 грн; пеня - 18 594 227, 12 грн. (т. 1, арк с. 93).
Позивач зазначає, що заявою від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412, копію якої надано до матеріалів справи (т. 1, арк. с. 95), на підставі ст. 203 Господарського кодексу України та ст.ст. 598, 599, 601 Цивільного кодексу України припинив своє зобов'язання з оплати орендної плати за серпень 2019 року у розмірі 5 429 151, 77 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за кредитним договором № 08/104/К наявна заборгованість у розмірі 76 533 665, 50 грн.
Вказана заява № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням 05.09.2019 надіслана позивачем засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження третьої особи (49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14) та на її абонентську поштову скриньку № 4778 (49094, м. Дніпро), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень за 05.0.2019, фіскальним чеком ДД ПАТ "Укрпошта" від 05.09.2019 та описами від 05.09.2019 вкладень у цінні листи на ім'я ТОВ "Приватофис" (т. 1, арк. с. 96-98).
Разом з цим, 26.09.2019 відповідачем надіслано позивачу заяву № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням), якою повідомлено АТ КБ "Приватбанк" про те, що відповідач вважає припиненим своє зобов'язання щодо сплати заборгованості перед банком у розмірі 370 675, 80 грн за договором оренди, яка встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 904/527/19.
За змістом заяви № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) (т. 1, арк. с. 59) вказане зобов'язання відповідача припиняється шляхом проведеного з позивачем зарахування за зустрічною однорідною вимогою про погашення заборгованості зі сплати орендних платежів у загальній сумі 370 675, 80 грн, що виникла за умовами договорів оренди б/н від 01.12.2016.
У відповідь на заяву № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) позивач 18.10.2019 надіслав відповідачу лист за № 20.1.0.0.0/7-190926/2294 від 18.10.2019 із викладеними в ньому запереченнями (т. 1, арк. с. 99), що підтверджується фіскальним чеком ДД ПАТ "Укрпошта" від 18.10.2019, накладною № 4909400358373 та описом від 18.10.2019 вкладення в цінний лист на ім'я ТОВ "Бізнес-Авто" (т. 1, арк. с. 101,102).
Позивач не погоджується із заявою відповідача № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням), вважає її безпідставною та такою, що порушує його права, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Вважаючи належним чином виконаним свій обов'язок із сплати орендної плати за серпень 2019 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 13.08.2019 № Е.65.0.0.0/3-165412, позивач наголошує на відсутності у третьої особи на момент укладення договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 вимог, що були ним передані відповідачу на підставі цього договору.
Наведені підстави і стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач і третя особа проти позову заперечують, посилаючись на дотримання відповідачем при вчиненні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) від 26.09.2019 вимог статей 601, 602 Цивільного кодексу України та на неповідомлення позивачем третьої особи про здійснений залік за заявою № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням.
Предметом доказування у даній справі є наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсними на момент його вчинення, зокрема, обсяг та зміст прав, які перейшли до нового кредитора за договором про відступлення права вимоги та чи існували ці права на момент переходу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним.
Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - односторонній правочин, який оформлюється заявою однією з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав.
Припинення зобов'язань врегульоване главою 50 Цивільного кодексу України.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно зі ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
За приписом ч. 2 ст. 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога відповідача, зарахування якої передбачено оспорюванню заявою № 26/2 від 26.09.2019, виникла на підставі укладеного ним із третьою особою договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019, тобто внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Матеріали даної справи свідчать проте, що право вимоги, відступлення якого здійснено третьою особою на користь відповідача за договором № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019, 13.08.2019, було припинене позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог із третьою особою за заявою № Е.65.0.0.0/3-165412.
Доказів визнання вказаною заяви недійсною у встановленому законом порядку учасниками даної справи суду надано не було. А отже, відповідний правочин є дійсним.
Відтак, за договором № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 третя особа передала відповідачу неіснуючі у неї права на грошові кошти зі сплати орендних платежів за серпень 2019 року за договорами оренди приміщень від 01.12.2016, укладеними із позивачем. А тому відповідач не набув прав вимоги до позивача і статусу кредитора за договорами оренди приміщень від 01.12.2016 в частині сплати орендних платежів за серпень 2019 року.
Тож, заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) передбачено залік неіснуючої вимоги, зобов'язання за якою припинилось зарахуванням зустрічних вимог ще до моменту укладення договору № 25/09 про відступлення права вимоги від 25.09.2019 (заміни кредитора у зобов'язанні).
Таким чином, односторонній правочин у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) не відповідає положенням Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 цього Кодексу.
Заперечення відповідача і третьої особи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не впливають на суть прийнятого судом рішення.
Положеннями ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевстановлених фактичних обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем та третьою особою не підтверджено належними і допустимими доказами факт неповідомлення позивачем третьої особи про здійснений залік за заявою № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням.
Натомість, надані позивачем до справи докази на підтвердження позовних вимог оцінюються судом як є більш вірогідні, ніж докази надані відповідачем та третьою особою під час розгляду даної справи.
Отже, позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним односторонній правочин у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" № 26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 9, код ЄДРПОУ 39844668) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 921 грн. 00 коп. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн.. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 26.11.2021
Головуючий суддя І.А. Рудь
Суддя І.Ф. Мельниченко
Суддя О.Ю. Васильєв