79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" листопада 2021 р. Справа №914/1189/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова за №3721 від 31.08.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2973/21 від 01.09.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 (суддя Козак І.Б. повний текст складено 04.08.2021)
у справі № 914/1189/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (надалі ТзОВ “Укр Газ Ресурс”), м.Київ
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (надалі КЕВ м. Львова), м. Львів,
про стягнення 269 487,27 грн.
за участю учасників справи:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
ТзОВ “Укр Газ Ресурс” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з КЕВ м.Львова 269 487,27 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі №914/1189/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з КЕВ м. Львова на користь ТзОВ “Укр Газ Ресурс” 269 487,27 грн заборгованості та 4 042,31 грн судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині перевищення споживання підтвердженого обсягу природного газу. Відтак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування збитків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно задоволення позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, КЕВ м. Львова подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, не враховано надані ним докази та аргументи. Зокрема, скаржник стверджує, що судом не надано належної оцінки тому факту, що додатковою угодою №2 від 19.04.2021 до договору постачання природного газу відбулося коригування планового споживання природного газу в березні 2018 року обсягом 558,648 тис. м.куб. Факт постачання позивачем природного газу на об'єкти відповідача у вказаному обсязі в березні 2018 року в порядку, передбаченому ЗУ «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, було зафіксовано рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18038/19 від 13.10.2020. Відповідно у даній справі ТзОВ “Укр Газ Ресурс” визнало зміни, внесені у п. 1.2 додаткової угоди №2 від 19.04.2018 до договору постачання природного газу. Вказане рішення набрало законної сили. Також апелянт вважає, що відповідачем не спричинено позивачу жодних збитків, фактичний об'єм енергоносіїв спожито без перевищення граничного розміру та оплачено в повному обсязі. Відтак, КЕВ м.Львова свої зобов'язання виконував належним чином, дій, що не передбачені договором, не вчиняв. З огляду на викладене, КЕВ м.Львова просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі №914/1189/21скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
ТзОВ “Укр Газ Ресурс” надіслало заперечення на апеляційну скаргу (зареєстроване в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/6701/21 від 27.09.2021) (а.с.159-161), у якому зазначило, що додаткова угода № 2 від 19.04.2021 не може бути належним доказом у даній справі, оскільки умови, передбачені даною додатковою угодою застосовуються до правовідносин, які склалися між сторонами , починаючи з 01 квітня 2018 року та не розповсюджуються на березень 2018 року. Відтак, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 справу № 914/1189/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Плотніцький Б.Д. та Марко О.Л.
Ухвалою суду від 06.09.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КЕВ м.Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі №914/1189/21, призначено розгляд справи на 19.10.2021.
Ухвалою суду від 19.10.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на 02.11.2021.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Марка Р.І. з 26.10.2021, справу № 914/1189/21 розподілено до розгляду судді Кордюк Г.Т., у зв'язку з чим склад колегії сформовано з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою суду від 02.11.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на 16.11.2021.
Позивач участі уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив, надіслав заяву (зареєстрована в канцелярії суду за вх.№ЗАГС 01-04/7543/21 від 01.11.2021), у які просить розгляд справи № 914/1189/21 провести без участі уповноваженого представника ТзОВ “Укр Газ Ресурс”.
Відповідач також участі уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
26.02.2018 між ТзОВ “Укр Газ Ресурс” (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (споживач) було укладено договір №ГБ-Л2602 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити споживачу протягом 2018 року природний газ, а останній зобов'язувався оплатити його на умовах цього договору (а.с.7-14).
27.02.2018 було підписано додаткову угоду №1 до договору №ГБ-Л2602 (а.с.15).
Вказаним договором та угодою сторони погодили обсяг споживання природного газу в розрізі місяців та ціну за одиницю товару, а саме:
• Вартість природного газу становила 9189,00 грн. з ПДВ за 1000,00 м.куб.
• Планове споживання природного газу в березні 2018 року обсягом 500,000 тис.м.куб.
Так, на виконання умов договору та додаткової угоди №1 від 27.02.2018 року позивач в березні 2018 року поставив відповідачу 558,648 тис.м.куб. природного газу.
Факт поставки 558,648 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 5 133 416,47 грн. з ПДВ в березні 2018 підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2018 (а.с. 16). Вказаний акт складений та підписаний без зауважень представниками сторін.
Відповідно до п.1.6. договору допускається відхилення споживання обсягу природного газу за розрахунковий період +/- 5% від загального споживачем без коригування. За умовами договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п.п. 10 п. 5.1.2. споживач зобов'язується відшкодувати постачальнику збитки, понесенні ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинними нормативно правовими актами та/або договором.
Відповідно з положеннями п.1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 (в редакції на час поставки та споживання природного газу) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Таким чином, відповідач в березні 2018 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 58,648 тис.м.куб., ніж було узгоджено сторонами відповідно до умов договору та додаткової угоди №1. Величина обсягу відхилення (перевищення) у відсотках - 11,73%.
14.04.2021 позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№ 940, якою ТзОВ “Укр Газ Ресурс” вимагав у КЕВ м.Львова сплатити збитки на підставі п. 1.6. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 269 487,27 грн. за різницю між замовленим в березні 2018 обсягом природного газу (500,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2018 природного газу за договором (558,648 куб.м.).
Станом на момент звернення позивача до суду, відповідач збитки в добровільному порядку не відшкодував.
З огляду на викладене, звертаючись до суду з даним позовом ТзОВ “Укр Газ Ресурс” у прохальній частині просить стягнути в відповідача заборгованість у розмірі 269 487,27 грн.
Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного спору є стягнення збитків. В обґрунтування позову ТзОВ “Укр Газ Ресурс” посилається на ст. 224, 225 ГК України, суму збитків вираховує у відповідності до формули Розділу VI Правил постачання природного газу.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).
Відповідно до ч.5 ст.225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності.
При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Крім того, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Таким чином, доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню останнім перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу VI Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на які посилається позивач, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою (яку наведено у вказаному пункті).
Тобто, у вищевказаних спеціальних нормах Правил дійсно передбачено відшкодування збитків у разі недотримання споживачем погодженого обсягу споживання газу.
Водночас, як вбачається із вказаних норм, у них йдеться про право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків, що узгоджується з вищенаведеними нормами цивільного та господарського законодавства, якими врегульовано відшкодування збитків.
Але, положень, з яких би вбачалося, що вищевказані загальні норми цивільного та господарського законодавства не підлягають застосуванню і що наявність підстав для відшкодування збитків не підлягає доведенню не містять ані Закон України "Про ринок природного газу", ані Правила, ані умови укладеного між сторонами договору з додатками до нього.
Крім того, п.п.1, 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачають можливість відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Вказане вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо розгляду спору в подібних правовідносинах, викладеною в постанові від 25.08.2021 року у справі № 911/3215/20, в якій суд касаційної інстанції зазначив про правомірність відмови у стягненні збитків за недотримання споживачем підтверджених обсягів природного газу, оскільки позивачем не доведено наявності з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення.
Аналогічної позиції Верховний Суд дотримався у постанові від 21.09.2021 року у справі № 904/6992/20 та постанові від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з твердження позивача, що умови додаткової угоди № 2 від 19.04.2018 можуть застосовуватися до правовідносин, які склалися між сторонами, починаючи лише з 01 квітня 2018 року та не розповсюджуватися на березень 2018 року. Відтак, покликання апелянта на п.1.2 додаткової угоди № 2 від 19.04.2018 за нібито правомірне споживання в березні 2018 року природного газу в обсязі 558,648 тис .м. куб. суд апеляційної інстанції вважає безпідставним.
Однак, право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями відповідача, що позивачу не спричинено відповідачем жодних збитків, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, тому апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 269 487,27 грн через відсутній склад цивільного правопорушення.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права внаслідок неповного з'ясування обставин справи та встановлення складових цивільного правопорушення, тому у стягненні з відповідача збитків у сумі 269 487,27 грн слід відмовити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Приписами ст.13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апелянтом з врахуванням вищенаведених нормам права, належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.
В свою чергу позивачем не спростовано доводи апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними і допустимими доказами, а відтак, відсутні правові підстави для їх задоволення.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд неповно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі №914/1189/21 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (Україна, 04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 201, ідентифікаційний код юридичної особи 41427817) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Батуринська, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 07638027) 6063,46 судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст постанови складено 23.11.2021.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький