25 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/362/21 пров. № А/857/13933/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (суддя першої інстанції Карп'як О.О., м. Львів, )
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про:
визнання протиправними дій в частині нарахування та виплати підйомної допомоги у липні 2016 році та допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року та вересні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889;
зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену підйомну допомогу у липні 2016 році та допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року та вересні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у липні 2016 році та допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року та вересні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу у липні 2016 році та допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року та вересні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржило Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України. Просить скасувати оскаржене рішення суду від 30.06.2021 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що підйомна допомога та допомога на оздоровлення розраховується з розміру місячного грошового забезпечення. Разом з тим, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується підйомна допомога та допомога на оздоровлення, передбачена вимогами Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Щомісячна додаткова грошова винагорода не є обов'язковою виплатою, як посадовий оклад, оклад за військовим званням чи надбавка за вислугу років, які виплачуються незалежно від службового становища військовослужбовця. Крім того, відповідач як розпорядник бюджетних коштів не міг виплачувати позивачу допомоги на оздоровлення (протягом згаданого періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати. Отже, виплата позивачу протягом спірного періоду підйомної допомоги та допомоги на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди була правомірною. Крім того, позивач, в межах спірних правовідносин, не оскаржив накази на підставі яких йому виплачувалася підйомна допомога та допомога на оздоровлення під час їх отримання у 2016 та 2017 роках.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 12.11.2021 о 08:37 год, що підтверджено телефонограмою.
Представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.
У судовому засіданні представник відповідача Середній Я.В. підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 18.04.2016 №166-ос на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 02.04.2016 № 254-ОС майора ОСОБА_1 зараховано до списку особового складу Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України і всі види забезпечення з 08.04.2016.
Наказом від 28.08.2018 №368-ОС на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 04.08.2018 № 729-ОС майора ОСОБА_1 виключено зі списку особового складу Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України та всіх видів забезпечення з 28 серпня 2018 року.
Згідно наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.06.2016 №263-ос ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків за посадою заступника начальника 1 відділу оперативно-розшукового управління Західного регіонального управління Державної прикордонної з 01.06.2016.
Із наданих Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України документів з питань грошового та матеріального забезпечення встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї ОСОБА_1 не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які останній набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби.
Згідно архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки останньому було виплачено:
у липні 2016 року підйомну допомогу у розмірі 9043,13 грн. без включення до складу місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини для обрахунку підйомної допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у сумі 5304,38 грн.;
у серпні 2016 року та вересні 2017 року допомогу на оздоровлення у розмірі 9448, 13 грн. та 10621,88 грн., відповідно, без включення до складу місячного забезпечення, як розрахункової величини для обрахунку допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у сумі 12215,01 грн. (08/2016 р. 5406,28 грн. + 09/2017 р. 6808,73 грн.).
Судом встановлено, що у період з лютого 2016 року по лютий 2018 року включно ОСОБА_1 щомісячно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася ОСОБА_1 відповідачем під час проходження ним військової служби. Разом з тим, частиною 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011 Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінене лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону. Перед звільненням додаткова грошова винагорода грошового забезпечення на підставі Постанови №889 нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Підпунктом 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №73), відповідно до пункту 2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Із особистих карток ОСОБА_1 за 2016, 2017 роки видно, що до складу грошового забезпечення, з якого йому було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, які виплачено у серпні 2016 року у розмірі 9448,13 грн., у лютому 2017 році у розмірі 10 621, 88 грн., а також підйомну допомогу у липні 2016 року у розмірі 9043,13 грн., не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.
На час проведення вказаних виплат Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2016 № 848 затверджено Інструкцію про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №848) відповідно до пункту 1 якої військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Залежно від посади, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, розмір підйомної допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До підйомної допомоги не включаються винагорода за бойове чергування, щомісячна додаткова грошова винагорода і морське грошове забезпечення (пункт 2 Інструкції №848).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 №425 (далі - Інструкція №425).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №425 грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія); штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
Положеннями пункту 3.7 Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 8 Інструкції №73 встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Проте, Верховний Суд у своїх судових рішення наголошує, що застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті, зокрема, одноразової допомоги при звільненні, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження визначати лише порядок виплати грошового забезпечення. Водночас, право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, Законом не віднесено до компетенції Міністра оборони України. Вказані критерії (розмір, види) можуть бути змінені лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону, а тому, враховуючи положення частини 3 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20, від 30 квітня 2021 року у справі №620/561/20
Відповідно до долучених до матеріалів справи копій особистих карток грошового забезпечення та заробітної плати позивача за період 2016 - 2017 роки додаткова грошова винагорода на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, що відповідачем не заперечується, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою.
Отже, спірна щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Також така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у липні 2016 році та допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року та вересні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену підйомну допомогу у липні 2016 році та допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року та вересні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням виплачених сум.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 26.11.2021.