36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.04.2010 Справа № 10/126-09
за позовом Національного авіаційного університету, просп. Космонавта Комарова, 1, м. Київ, 03680
та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Міністерства освіти і науки України, проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135
до Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА", вул. Леонова, 2/27, м. Кременчук, 39612
Кременчуцької районної ради, вул. Леніна, 14/23, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Кременчуцькому районі Полтавської області, вул. Леніна, 14/23, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про визнання недійсним рішення 12 сесії 21 скликання Рокитненської сільської ради народних депутатів від 04 червня 1993 року про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради в частині входження до складу земель Рокитненської сільської ради земельної ділянки державної власності площею 441,15 га, на якій знаходиться аеродром Кременчуцького льотного коледжу НАУ (Кременчуцьке училище цивільної авіації)
Суддя Ківшик О.В.
Представники до перерви:
від позивача: Недбайло Л.А., довіреність № б/н від 11.01.2010 р.;
від третьої особи Міністерства освіти і науки України: Недбайло Л.А., довіреність № 9/5-79 від 11.08.2008 р.;
від відповідача 1 : Лазоренко Р.В, довіреність № 02-29/20 від 19.01.2010 р.;
від відповідача 2 : не з'явилися;
від відповідача 3 : не з'явилися;
від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "АВІА": Лазоренко Р.В, довіреність № 120 від 06.05.2009 р.;
від прокуратури : Лисенко Н.М., посвідчення № 136 від 28.01.2003 р.
У судовому засіданні 06.04.2010 року оголошено перерву до 13.04.2010 року до 11 год. 30 хв. для підготовки повного тексту рішення згідно ст. 77, ст. 85 ГПК України.
Представники після перерви:
від позивача: Недбайло Л.А., довіреність № б/н від 11.01.2010 р.;
від третьої особи Міністерства освіти і науки України: Недбайло Л.А., довіреність № 9/5-79 від 11.08.2008 р.;
від відповідача 1 : не з'явилися;
від відповідача 2 : не з'явилися;
від відповідача 3 : не з'явилися;
від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "АВІА": не з'явилися;
від прокуратури : Лисенко Н.М., посвідчення № 136 від 28.01.2003 р..
Суть спору : Розглядається позовна заява Національного авіаційного університету та позовна заява Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним рішення 12 сесії 21 скликання Рокитненської сільської ради народних депутатів від 04 червня 1993 року про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради в частині входження до складу земель Рокитненської сільської ради земельної ділянки державної власності площею 441,15 га, на якій знаходиться аеродром Кременчуцького льотного коледжу НАУ (Кременчуцьке училище цивільної авіації).
Відповідач 1, відповідач 2, відповідач 3 та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "АВІА" - представництво у судове засідання не забезпечили.
Вказана обставина не оцінюється судом як підстава для відкладення розгляду справи, оскільки учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, крім того перерва оголошувалася для виготовлення повного тексту рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Відповідач 1 - Рокитненська сільська рада - позови не визнає за мотивами відзиву № 02-29/27 від 27.01.2010 р. (вх. № 01123д від 28.01.2010 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення, недоведеність позивачем та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору підстав позову в частині порушеного права останніх та просить суд відмовити в позовах.
Відповідач 2 - Кременчуцька районна рада - позови не визнає за мотивами відзиву № 21 від 26.01.2010 р. (вх. № 01130д від 28.01.2010 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення та просить суд відмовити в позовах.
Відповідач 3 - Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів у Кременчуцькому районі Полтавської області - позови не визнає за мотивами відзиву № 01-08/585 від 27.01.2010 р. (вх. № 01129д від 28.01.2010 р.), посилаючись на недоведеність позивачем та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору підстав позову в частині порушеного права останніх, неналежність позивача, правомірність спірного рішення та просить суд відмовити в позовах.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Рокитненської сільської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА", м. Кременчук - позови на визнає за мотивами відзиву № 20 від 27.01.2010 р. (вх. № 01127д від 28.01.2010 р.) та № 21 від 27.01.2010 р. (вх. № 01128д від 28.01.2010 р.), посилаючись на недоведеність позивачем та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору підстав позову в частині порушеного права останніх, правомірність спірного рішення та просить суд відмовити в позовах.
Заявою № 05/1-1689вих09 від 22.12.2009 р. (вх. № 017325д від 22.12.2009 р., а.с. 33) Прокуратура Полтавської області повідомила суд про вступ у справу в порядку ст. 29 ГПК України з метою захисту інтересів держави на стороні Національного авіаційного університету. Судом дана заява прийнята.
Відповідач 1 - Рокитненська сільська рада - надав суду заяву вх. № 03690д від 18.03.2010 р. про застосування позовної давності. Судом заяву відхилено за мотивами, наведеними у мотивувальній частині даного рішення.
Відповідач 1 - Рокитненська сільська рада - надав суду клопотання вх. № 04612д від 06.04.2010 р. про припинення провадження у справі відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України. В обґрунтування цього клопотання останній посилається на непідвідомчість вказаного спору господарським судам, оскільки спір має характер публічно-правового. Судом клопотання відхилено за мотивами, наведеними у мотивувальній частині даного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, прокуратури та третьої особи, оцінивши надані докази, суд
встановив :
Рокитненською сільською радою народних депутатів (12 сесія 21 скликання) 4 червня 1993 року прийнято рішення "Про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради" (а.с.124).
Відповідно до вказаного рішення, зокрема, :
1. встановлено площу земель адміністративного підпорядкування сільської ради 5 824,3 га.;
2. прийнято пропозиції постійно діючої депутатської комісії про перерозподіл земель між землекористувачами, яким згідно додатку 2 (а.с. 122-123) визначено землі Кременчуцького училища цивільної авіації площею 441,4 га.;
3. затверджено склад земель по вгіддях і землекористувачах в межах адміністративного підпорядкування сільської ради згідно додатку 3;
4. виконком сільської ради народних депутатів зобов'язано замовити відповідним землевпорядним організаціям виконання робіт по встановленню в натурі меж населених пунктів та прийти до обліку дані по перерозподілу земель.
Не погодившись з зазначеним вище рішенням, позивач та третя особа із самостійними вимогами на предмет спору 26.11.2009 р. звернулися до суду з позовом про визнання недійсним рішення 12 сесії 21 скликання Рокитненської сільської ради народних депутатів від 04 червня 1993 року про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради в частині входження до складу земель Рокитненської сільської ради земельної ділянки державної власності площею 441,15 га., на якій знаходиться аеродром Кременчуцького льотного коледжу НАУ (Кременчуцьке училище цивільної авіації).
В обґрунтування позовних вимог Національний авіаційний університет, м. Київ посилається на те, що земельна ділянка площею 441,15 га, яка розташована на території Рокитненської сільської ради, перебуває у постійному користуванні Національного авіаційного університету, м. Київ як правонаступника Кременчуцького льотного коледжу на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 002291, будь-яких змін до даного державного акту не вносилося, землі Кременчуцького льотного коледжу є землями державної власності, а тому не можуть передаватися у власність територіальних громад.
В частині твердження щодо правонаступництва останній посилається на наступне.
Згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 325 від 28.05.2003 року і наказу № 101/од від 10.06.2003 року Національного авіаційного університету Кременчуцький льотний коледж приєднався до Національного авіаційного університету зі збереженням фінансової самостійності та окремих прав юридичної особи. У зв'язку з внесенням змін до ст. 55 Господарського кодексу України Законом України від 04.02.2005 р. № 2424 Кременчуцький льотний коледж змінив свій юридичний статус і став філією Національного авіаційного університету, що підтверджується внесеними змінами до Єдиного державного реєстру та наказом Національного авіаційного університету № 109/од від 20.06.2006 року про передачу майна, на підставі якого все майно Кременчуцького льотного коледжу було передано на баланс Національного авіаційного університету, про що свідчить акт приймання-передачі майна від 30 червня 2006 року. Факт правонаступництва встановлено рішенням Господарського суду м. Києва № 44/320 від 30.06.2009 р..
При цьому останній зазначає, що Національний авіаційний університет, як правонаступник, не переоформив право постійного користування земельною ділянкою, наданою Кременчуцькому льотному коледжу на підставі рішення Рокитнянської сільської ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 28.02.2000 року, так як на ці цілі не були виділені державні кошти.
Аналогічне обґрунтування містить позов Міністерства освіти і науки України.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
І. Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 21 Господарського процесуального Кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 7 Земельного Кодексу УРСР від 18.12.1990 р. № 561-XII (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення) користування землею може бути постійним або тимчасовим, постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ст. 22 Земельного Кодексу УРСР). Право власності або право постійного користування землею згідно зі ст. 23 Земельного Кодексу УРСР посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Доказів щодо наявності будь-якого належним чином посвідченого права землекористування земельною ділянкою на момент прийняття спірного рішення Рокитненською сільською радою народних депутатів позивач як до позову, так і на вимогу суду не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Рокитненської сільської ради народних депутатів від 28.01.2000 р. Кременчуцькому льотному коледжу у постійне користування надано 441,15 га. землі в межах згідно з планом землекористування для аеропорту та відповідних споруд, про що 29.02.2000 р. видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 002291 (а.с. 9-12).
Згідно відмітки на копії даного державного акту останній зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 11.
Як визначено ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, регулює Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". При цьому згідно із п. 1 ст. 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів. Державна реєстрація юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, здійснюється у порядку, який встановлено статтями 24 - 27 цього Закону. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення (п. 11, п. 15 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що наданий на вимогу суду відділом з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (супровідний лист № 07-15/421 від 31.03.2010 р., вх. № 04430д від 01.04.2010 р., том 2, а.с. 36-39), у вказаний Єдиний державний реєстр 02.02.2005 р. внесено запис щодо припинення юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету.
За приписами п. "в" ст. 141 Земельного Кодексу України в редакції від 25.10.2001 р. № 2768-III однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Таким чином, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису про припинення юридичної особи Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету право постійного користування останнім земельною ділянкою за державним актом на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 002291 (а.с. 9-12) припинено.
Правонаступництво на право постійного користування земельною ділянкою чинним земельним законодавством не передбачено. До такого висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 06 жовтня 2009 р. по справі № 10/361-ПН-09.
Як вбачається з матеріалів справи (відзив Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Кременчуцькому районі Полтавської області № 01-08/585 від 27.01.2010 р. (вх. № 01129д від 28.01.2010 р.), відзив Кременчуцької районної ради № 21 від 26.01.2010 р. (вх. № 01130д від 28.01.2010 р.), лист Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області № 04-04/153 від 26.10.2009 р.) та не заперечується позивачем та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача, Національний авіаційний університет не переоформив право постійного користування земельною ділянкою, наданою Кременчуцькому льотному коледжу на підставі рішення Рокитнянської сільської ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 28.02.2000 року.
Твердження позивача та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача в обґрунтування права звернення з даними позовами до господарського суду на чинність на момент вирішення спору державного акту на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 002291 з огляду на невнесення змін до нього судом не приймається. Так, у відповідності з положеннями земельного законодавства, зокрема ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, державний акт лише посвідчує наявність відповідного права протягом його дії, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки. Тому, з моменту втрати права як такого державний акт не може бути судом оцінений як допустимий доказ посвідчення припиненого права постійного землекористування.
Посилання позивача щодо встановлення факту правонаступництва Кременчуцького льотного коледжу Національним авіаційним університетом рішенням Господарського суду м. Києва № 44/320 від 30.06.2009 р. також оцінюється судом як неправомірне, оскільки за приписами ст. 35 ГПК України не потребують доказування факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а суб'єктний склад учасників у справі № 10/126-09 не є тотожним складу учасників у справі № 44/320 (рішення - а.с. 48, 49).
ІІ. Щодо вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Міністерства освіти і науки України до Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, с. Рокитне суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст. 11, ст. 12 Закону УРСР від 23.05.1991 р. № 1060-XII "Про освіту" (із змінами та доповненнями) Міністерство освіти України належить до державних органів управління освітою, є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 441,15 га, що розташована на території Рокитненської сільської ради, перебувала у постійному користуванні Кременчуцького льотного коледжу на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 002291 до 02.02.2005 р..
Виходячи з наведеного у п. І мотивувальної частини даного рішення та беручи до уваги юридичний статус Національного авіаційного університету та Міністерства освіти і науки України, суд дійшов висновку про відсутність матеріально-правового інтересу Міністерства освіти і науки України у даному спорі, що є підставою для відмови у пред'явленому ним позові.
ІІІ. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 563-XII "Про земельну реформу" (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) оголошено з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР об'єктом земельної реформи, здійснення якої покладено на обласні, районні, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів і Раду Міністрів Української РСР.
При цьому місцеві Ради народних депутатів зобов'язано :
- до 15 березня 1991 року провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; здійснити реєстрацію громадян, які бажають організувати селянське (фермерське) господарство, розширити особисте підсобне господарство, займатися індивідуальним садівництвом, одержати в користування земельні ділянки для городництва, сінокосіння і випасу худоби; провести облік і аналіз клопотань підприємств, установ, організацій про надання їм земель для ведення підсобного сільського господарства, колективного садівництва і городництва; розглянути обґрунтування потреб у земельних ділянках підприємств, установ і організацій, які станом на 1 листопада 1990 року мали у користуванні ділянки для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей (п. 3 Постанови);
- на підставі матеріалів інвентаризації земель та відповідно до статті 27 Земельного кодексу Української РСР вирішити питання про припинення права користування ділянками, що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально, і передачу їх до складу земель запасу для наступного надання у першочерговому порядку громадянам для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян, підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про перерозподіл земель у встановленому законом порядку та розглянути їх на засіданнях постійних депутатських комісій та сесіях Рад народних депутатів (п. 4 Постанови).
За приписами п. 5 Постанови надання земель громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав на володіння або користування землею здійснити в порядку, встановленому Земельним кодексом Української РСР.
Відповідно до Земельного Кодексу УРСР розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх (ст. 3); у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності (ст. 4).
Компетенція сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин визначена ст. 9 Земельного Кодексу УРСР та ст. 19 Закону УРСР від 07.12.1990 р. № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення). Зокрема, Ради народних депутатів правомочні розглядати питання, віднесені законодавством України до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються такі питання: регулювання земельних відносин відповідно до законодавства та розгляд і вирішення питань адміністративно-територіального поділу в межах своєї компетенції (п. 17 та п. 24 ст. 19 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування").
Зі змісту вказаних норм права вбачається, що спірне рішення від 04 червня 1993 року прийнято Рокитненською сільською радою народних депутатів в межах повноважень та у відповідності до закону.
У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, позовні вимоги позивача та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, пред'явлені до Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, с. Рокитне, є необґрунтованими як нормами матеріального права, так і поданими доказами (в тому числі і щодо наявності порушеного спірним рішенням права чи інтересу останніх), а тому задоволенню не підлягають.
Заперечення позовних вимог відповідачами та третьою особою з огляду на неналежність позивача та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору суд визнає правомірними.
В частині позовних вимог, що пред'явлені до Кременчуцької районної ради, м. Кременчук та Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Кременчуцькому районі Полтавської області, м. Кременчук, суд дійшов висновку про необґрунтованість таких. Так, набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи, позивач та третя особа із самостійними вимогами на предмет спору позовні вимоги до відповідача 2 та відповідача 3 взагалі не обґрунтували, а виходячи з предмету позову та матеріалів справи не вбачається, що вказані особи повинні відповідати за даним позовом.
Заява відповідача 1 - Рокитненської сільської ради - вх. № 03690д від 18.03.2010 р. про застосування позовної давності судом відхилена з огляду на приписи ст. 76 Цивільного Кодексу УРСР, ст. 260, ст. 268 Цивільного Кодексу України.
Відповідач 1 - Рокитненська сільська рада - надав суду клопотання вх. № 04612д від 06.04.2010 р. про припинення провадження у справі відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 ГПК України. В обґрунтування цього клопотання останній посилається на непідвідомчість вказаного спору господарським судам, оскільки спір має характер публічно-правового. Судом клопотання відхилено.
Так, відповідно до п. 1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. № 04-04/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням в галузі використання земель, врегульованих розділом VII Земельного кодексу України, зокрема, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень. Спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.
Оскільки заявлені в цьому провадженні позовні вимоги (в межах предмету спору) випливають із відносин землекористування, що мають приватноправовий характер, участь у справі відповідача, який в інших правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, та оскарження його рішення не змінюють правову природу спірних правовідносин і не перетворюють спір у публічно-правовий. Таким чином, зазначений спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), наведене у пункті 1 частини 1 статті З КАС України. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені при подачі позову судові витрати покладаються на позивача та третю особу із самостійними вимогами на предмет спору.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові Національного авіаційного університету, м. Київ про визнання недійсним рішення 12 сесії 21 скликання Рокитненської сільської ради народних депутатів від 04 червня 1993 року про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради в частині входження до складу земель Рокитненської сільської ради земельної ділянки державної власності площею 441,15 га, на якій знаходиться аеродром Кременчуцького льотного коледжу НАУ (Кременчуцьке училище цивільної авіації) відмовити.
2. У позові третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Міністерства освіти і науки України, проспект Перемоги, м. Київ - про визнання недійсним рішення 12 сесії 21 скликання Рокитненської сільської ради народних депутатів від 04 червня 1993 року про перерозподіл земель між землекористувачами на території сільської ради в частині входження до складу земель Рокитненської сільської ради земельної ділянки державної власності площею 441,15 га, на якій знаходиться аеродром Кременчуцького льотного коледжу НАУ (Кременчуцьке училище цивільної авіації) відмовити.
3. Рішення надіслати сторонам та третім особам за адресами, зазначеними у його вступній частині, а також прокуратурі Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7).
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією