Справа № 640/7656/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
26 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в Міжгалузевому науково-технічному кооперативному центрі «Либідь» з 19.09.1990 по 22.05.2000;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 13.08.2020 перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу роботи, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в Міжгалузевому науково-технічному кооперативному центрі «Либідь» з 19.09.1990 по 22.05.2000.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що надання особою до пенсійного органу уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній. Натомість, записи в трудовій книжці позивача містять усю необхідну інформацію про періоди роботи позивача, а запис про звільнення, що засвідчений печаткою, яка містить абревіатуру УРСР є лише недоліком при оформленні трудової книжки. Однак, наявність недоліку при оформленні трудової книжки не може ставити під сумнів достовірність записів про роботу особи, також не можна розцінювати такі записи як неправильні або неточні та такі, що не підтверджують трудову діяльність позивача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що всупереч вимогам підпункту 4.1 пункту 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України запис про звільнення скріплений печаткою УРСР та не містить ідентифікаційний код, а тому позивачу необхідно надати уточнюючу довідку для підтвердження спірного стажу роботи. Крім того вказує, що пенсійний орган не відмовляв у врахуванні страхового стажу за спірний період, а повідомив, що даний період стажу не враховано до надання уточнюючої довідки.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 04.08.2020 № 2600-0314-8/107563 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що з 13.08.2020 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу 33 роки 4 місяці 6 днів. Додатково в листі вказано, що до страхового стажу не зарахований період роботи з 19.09.1990 по 22.05.2000 до надання уточнюючої довідки, оскільки запис про звільнення скріплений печаткою УРСР.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування страхового стажу за період з 19.09.1990 по 22.05.2000, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 2.2 - 2.4, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці позивача №13 19.09.1990 наказом від 19.09.1990 №33/к позивач був прийнятий на посаду регулювальника радіоелектронної апаратури п'ятого розряду у Міжгалузевому науково-технічному кооперативному центрі «Либідь». Наказом від 22.05.2000 № 27/к позивач звільнений за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України, про що внесено запис у трудову книжку за №14 від 22.05.2000. Вищевказані записи у трудовій книжці посвідчені підписами директора підприємства та інспектора відділу кадрів відповідно та відбитком печатки підприємства - Міжгалузевого науково-технічного кооперативного центру «Либідь» (з абревіатурою УРСР).
Відтак, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача на підприємстві у період з 19.09.1990 по 22.05.2000, містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи, такі записи засвідчені підписом уповноважених осіб та печаткою.
Висновок пенсійного органу про те, що період роботи з 19.09.1990 по 22.05.2000 зарахувати до страхового стажу неможливо в зв'язку з тим, що період роботи в даній організації завірено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства.
Та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими.
Згідно з положеннями статей 24 та 25 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час роботи позивача в Міжгалузевому науково-технічному кооперативному центрі «Либідь») кооперативні організації є юридичними особами та діють на підставі статуту (положення).
Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу УРСР, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Згідно з положеннями статті 11 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» від 26 травня 1988 року № 8998-11 (чинний на час роботи позивача в Міжгалузевому науково-технічному кооперативному центрі «Либідь») кооператив організовується за бажанням громадян виключно на добровільних засадах. Кооператив вважається створеним з моменту реєстрації статуту, який є основним документом, що регулює його діяльність. Статут приймається загальними зборами громадян, які бажають заснувати кооператив.
В подальшому, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введено в дію з 1 січня 1996 року, (далі - Положення № 118) згідно з яким Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).
Згідно з пунктом 15 Положення № 118 у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.
Водночас, з 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України відповідно до частини 7 статті 58 якого встановлювалось, що на печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.
З 1 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», дія якого поширювалась на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» вищевказаного Закону, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, колегія суддів зазначає, що на час роботи позивача в Міжгалузевому науково-технічному кооперативному центрі «Либідь» законодавцем не ставились вимоги щодо реєстрації кооперативної організації як юридичної особи при його створенні (правоздатність юридичної особи виникала з моменту затвердження її статуту або положення) та щодо обов'язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці кооперативної організації.
Крім того, положення Постанови президії Верховної Ради України від 11.05.1992 «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643, не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни.
З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність встановлення спірного страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 № 637 «Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи про трудовий стаж позивача у період з 19.09.1990 по 22.05.2000 .
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07 лютого 2018 року у справах № 275/615/17, № 644/9324/16-а, від 27 березня 2020 року у справі № 607/4451/16-а.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко