Справа № 640/16686/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
26 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 17 березня 2020 року №2600-0314-8/36936 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 03 квітня 1995 року по 02 листопада 1998 року в Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі на посаді медичної сестри в відділі гастроколоноскопії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.11.2019.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно не зарахував до її пільгового стажу вказані періоди роботи та безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в місті Києві від 17.03.2020 №2600-0314-8/36936;
- зобов'язано ГУ ПФУ в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.11.2019;
- зобов'язано ГУ ПФУ в місті Києві зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03 квітня 1995 року по 02 листопада 1998 року в Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі на посаді медичної сестри в відділі гастроколоноскопії.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач зазначає, що необхідною умовою для призначення пенсії на пільгових умовах є надання особою усіх необхідних документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим позивач, звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, надала документи, які оформлені з порушенням, установлених законодавством вимог, а тому ураховуватися пенсійним органом при вирішення питання про призначення пенсії.
Відповідач наголошує на тому, що за відсутності належним чином оформлених, необхідних документів, органи Пенсійного фонду позбавлені можливості зарахувати стаж особи до пільгового та відповідно прийняти рішення про призначення пенсії на пільгових умовах.
Отже, ураховуючи, що подані позивачем документи не підтверджують наявність у неї необхідного стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, оскаржувані дії відповідача є правомірними.
Водночас суд першої інстанції зазначеного не врахував, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 12.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з відповідним пакетом документів.
17 березня 2020 року листом за № 2600-0314-8/36936 ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки відсутній необхідний стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Цим же листом позивачу відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи з 03 квітня 1995 року по 02 листопада 1998 року в Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі на посаді медичної сестри в відділі гастроколоноскопії.
Уважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача вказані періоди її трудової діяльності та безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки пільговий характер страхового стажу ОСОБА_1 підтверджується усіма необхідними документами, копії яких наявні у матеріалах справи.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закон №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 №36 особи, що виконують роботу, яка підпадає під Список №1 або Список №2, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, установлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинні на період роботи особи.
Отже необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що в позивача наявний наступний трудовий стаж:
- з 09.07.1990 по 03.04.1995 (4 роки, 8 місяців, 26 днів) позивач працювала в Новоселицькій центральній районній лікарні на посаді медичної сестри в різних відділеннях;
- з 03.04.1995 по 02.11.1998 (3 роки, 7 місяців, 1 день) позивач працювала в Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі на посаді медичної сестри у відділенні гастроколоноскопії;
- з 10.03.1999 по 18.04.1999 (1 місяць, 9 днів) перебувала на обліку в центрі зайнятості;
- з 19.04.1999 по 15.09.2000 (1 рік, 4 місяці, 28 днів) позивач працювала в пансіонаті «Данко» на посаді старшої медсестри;
-з 19.09.2000 по 01.02.2003 (2 роки, 4 місяці, 13 днів) позивач працювала в МРЦ «Перлина Прикарпаття» на посаді медичної сестри в різних відділеннях;
Початок спеціального стажу:
- з 01.02.2003 по 01.08.2011 (8 років, б місяців, 0 днів) позивач працювала в МРЦ «Перлина Прикарпаття» на посаді рентгенлаборанта курортної поліклініки при МРЦ;
- з 05.08.2011 по 08.01.2014 (2 роки, 5 місяців, 3 дні) позивач працювала в ТОВ «Боріс» на посаді рентгенлаборанта РДЦ;
- з 13.01.2014 до 12.11.2019 (5 років, 9 місяців, 30 днів) позивач працює в Клінічній лікарні «Феофанія» на посаді рентген лаборанта відділення рентген-комп'ютерної, ядерно-магнітно-резонансної томографії та рентгенівської діагностики Центру променевої діагностики.
Також позивач працювала за сумісництвом з 02.03.2015 по 30.11.2019 (4 роки 8 місяців 28 днів) в ТОВ «БОРІС» на посаді рентген лаборанта на 0,5 ставки посадового окладу та з 16.05.2013 по 02.03.2015 (1 рік, 2 місяці 14 днів) в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охмадит» МОЗ України за сумісництвом на посаді рентгенлаборанта відділення променевих досліджень центру радіології на 0,5 ставки посадового окладу (страховий стаж, враховуючи 0,5 ставки посадового окладу - 8 місяців 7 днів).
Окрім цього позивачем на підтвердження свого трудового стажу надано уточнюючі довідки з підприємств, накази про результати атестації, характеристики по оцінці шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища та місця роботи, а саме:
- уточнюючу довідку Медичного реабілітаційного центру МВС України «Перлина Прикарпаття» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23 квітня 2020 року №33/8-047;
- довідку Медичного реабілітаційного центру МВС України «Перлина Прикарпаття» від 27 квітня 2020 року;
- наказ Медичного реабілітаційного центру МВС України «Перлина Прикарпаття» «Про затвердження Переліку робочих місць МРЦ «Перлина Прикарпаття», робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах» від 29 грудня 2004 року № 124/р з додатком № 1 до Наказу;
- наказ Медичного реабілітаційного центру МВС України «Перлина Прикарпаття» «Про результати атестації робочих місць за умови праці» від 28 грудня 2009 року № 98/р; -наказом ТОВ «БОРІС» про проведення підсумків атестації робочих місць від 06 січня 2012 року №4 з додатками;
- характеристику ТОВ «ЕКО» оцінки шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища робочого місця рентгенлаборанта Радіологічного центру Медичної клініки ТОВ «БОРІС»;
- довідку ТОВ «БОРІС» про додаткове підтвердження пільгового стажу;
- уточнюючу довідку, виданою Клінічною лікарнею «Феофанія» Державного управління справами №1-09/2/1092 від 18 вересня 2019 року, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній;
- наказ Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами «Про результати атестації робочих місць за умови праці» від 26 грудня 2014 року №87 та копії документів до наказу; протоколом засідання постійно діючої атестаційної комісії №12, спостережним листом по визначенню фактичної зайнятості на протязі робочого часу рентген-лаборантів, в.т.ч. позивача, фотографіями робочого дня при атестації робочого місця від 24 листопада 2014 року та Переліком робочих місць, посад Клінічної лікарні «Феофанія», працівникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги;
- характеристику ТОВ «ЕКО» оцінки шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища робочого місця рентгенлаборанта відділення рентгенівської діагностики Центру променевої діагностики Клінічної лікарні «Феофанія»;
- довідку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» МОЗ України.
Як убачається з матеріалів справи, фактичною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу до пільгового та призначення пенсії за віком на пільгових умовах було неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.02.2003 по 01.08.2011 на посаді рентгенлаборанта курортної поліклініки при МРЦ в МРЦ «Перлина Прикарпаття» та з 03.04.1995 по 02.11.1998 на посаді медичної сестри у відділенні гастроколоноскопії в Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі.
Обґрунтовуючи таку відмову, ГУ ПФУ у м. Києві посилалося на те, що довідка, видана МРЦ «Перлина Прикарпаття» містить посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, у той час як можливість віднесення страхового стажу за період з 02.01.2003 по 01.08.2011 повинна визначатися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Водночас стаж роботи позивача з 03 квітня 1995 року по 02 листопада 1998 року в Чернівецькому обласному медичному діагностичному центрі на посаді медичної сестри в відділі гастроколоноскопії не врахований у зв'язку із засвідченням запису про звільнення печаткою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить відомостей про ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності.
Разом з тим, як установлено судом першої інстанції, що Медичним реабілітаційним центром МВС Україна «Перлина Прикарпаття» видано довідку від 27 квітня 2020 року №33/8-488, якою останній підтвердив помилковість посилання у довідці від 16 січня 2020 року на постанову КМУ від 24 червня 2016 року №461, та видано додаткову довідку про підтвердження наявного пільгового стажу.
Отже, підстави для неврахування зазначеного періоду страхового стажу позивача до пільгового стажу відсутні.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці №58 від 29.07.1993.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про безпідставність неврахування вказаного періоду трудового стажу позивача у зв'язку із завіренням запису про звільнення печаткою, яка не містить усіх необхідних реквізитів, колегія суддів ураховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а (адміністративне провадження №К/9901/44334/18), в яких суд касаційної інстанції зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Колегія суддів уважає правильними висновки суду першої інстанції щодо неправомірного неврахування відповідачем вказаного періоду роботи позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані позивачем документи у своїй сукупності є достатніми для підтвердження наявності у неї права на пенсії за віком на пільгових умовах.
У зв'язку із чим, оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним і обґрунтовано скасоване судом першої інстанції.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Статтею 242 КАС України установлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оксененко