Справа № 640/10752/21
про залучення третьої особи
25 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київського окружного адміністративного суду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої суддівської винагороди,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Київського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у період з 01 квітня по 27 серпня 2020 року включно із застуванням обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- стягнути з Київського окружного адміністративного суду суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 01 квітня по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 231989 грн 15 коп (без урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправними дії Київського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати винагороди у період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року включно із застуванням обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- стягнуто з Київського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 231989 грн 15 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що обмеження розміру суддівської винагороди на період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року були встановлені безпосередньо Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Також скаржник просить врахувати, що рішення Конституційного Суду України не є ретроактивними та змінюють правове регулювання лише тих правовідносин, що виникнуть після дати їх ухвалення. Крім того відповідач наголошує на тому, що він позбавлений можливості надавати оцінку будь-якому закону на предмет його конституційності та на власний розсуд обирати закон, який належить застосовувати під час визначення розміру суддівської винагороди, яка фінансується за рахунок державного бюджету.
Позивач подав клопотання про приєднання додаткових доказів, у якому додатково наголосив на тому, що у період з квітня по серпень 2020 року кошти для виплати суддівської винагороди були передбачені для суддів Київський окружний адміністративний суд у повному обсязі, а зменшення бюджетних асигнувань в частині фонду оплати суддівської винагороди у зв'язку із встановленими обмеженнями головним розпорядником бюджетних коштів не проводилось.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з'ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
- Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
- вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
- Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
- Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України також визначена як головний розпорядник бюджетних коштів.
Зазначені норми права вказують на те, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів.
Також колегія суддів враховує, що спори щодо виплати суддівської винагороди за період з 01 квітня по 27 серпня 2020 року без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», неодноразово розглядалися Верховним Судом.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 120/5237/20-а наголошено на тому, що неможливо заперечити існування ситуації, коли Державна судова адміністрація України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди з урахуванням вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій / рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися / пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним залучити Державну судову адміністрацію України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Згідно з ч. 1 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи, що Державну судову адміністрацію України залучено до участі у справі після відкриття апеляційного провадження, колегія суддів вважає необхідним встановити третій особі строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 10 грудня 2021 року та запропонувати викласти свою позицію щодо доводів сторін, викладених в апеляційній скарзі та клопотанні про приєднання додаткових доказів.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 242, 304, 306, 308, 311 КАС України, колегія суддів, -
Залучити Державну судову адміністрацію України до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої суддівської винагороди як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Встановити Державній судовій адміністрації України строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 10 грудня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Л.Т. Черпіцька