Справа № 620/2245/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.
25 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту 09.08.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18 листопада 2020 року № Ф-14063-17, щодо нарахування заборгованості позивачу зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31 966,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимога від 18 листопада 2020 року № Ф-14063-17, щодо нарахування заборгованості позивачу зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не отримував дохід від адвокатської діяльності, тому були відсутні підстави для сплати ЄСВ та застосування штрафних санкцій, нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв на підставі та у межах норм чинного законодавства. Позивачем не спростовано законність та обґрунтованість вимоги про сплату боргу із єдиного внеску, оскільки жодних обґрунтованих доводів в позовній заяві для цього не наведено.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що незважаючи на неотримання позивачем доходу у звітному році або окремому місяці, останній як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність зобов'язаний сплачувати ЄСВ.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в мотивувальній частині.
Згідно з ч.4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 13.02.2013.
У 2018 році у позивача було зупинене адвокатське свідоцтво та він не займався професійною діяльністю з 01.08.2018 по 01.02.2019.
18.11.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області винесено вимогу № Ф-14063-17, згідно з якою позивачу нараховано суму боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 31 966,23 грн.
Листом за вих. №1361/6/25-01-13-06-13 від 10.02.2021 позивача було повідомлено, що заборгованість з єдиного внеску в сумі 29 892,91 грн за кодом класифікації 71040000 (для фізичних осіб - підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) виникла у зв'язку з автоматичним нарахуванням зобов'язань за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 відповідно до положень абз. 2 п. 2 ст. 7 Закону № 2464 в редакції, що діяла до 01.01.2021, за 2017 рік нарахування становили 8 448,00 грн; за 2018 рік - 9 828,72 грн; за 2019 рік 11 016,72 грн, за 3 квартали 2020 року - 6 295,30 грн, всього 35 588,74 грн, у якому також було відмовлено у задоволенні скарги та запропоновано звернуться з заявою щодо списання заборгованості з єдиного внеску.
Позивач вважаючи вказану вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені податкового органу такими, що порушують його права та інтереси, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відносини щодо сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно отримує дохід від роботодавця, що використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі №160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі №440/2149/19.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач у період здійснення адвокатської діяльності був зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу. Та обставин, що позивач не отримував дохід від своєї діяльності за спірний період не звільняє останнього від сплати ЄСВ у встановленому розмірі.
Разом із тим, будь-яких доказів того, що позивач був чи є найманим працівником матеріали справи не містять.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 500/2433/19.
Також колегія суддів вказує, що дія частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Однак, у позивача було зупинене адвокатське свідоцтво та він не займався професійною діяльністю з 01.08.2018 по 01.02.2019, що підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2018, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019, у справі №640/2882/18.
Разом із тим, відповідно до вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18 листопада 2020 року № Ф-14063-17, позивачу нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів на суму 31 966,23 грн, та відповідно до пояснень податкового органу, дана заборгованість складає: за 2017 рік - 8 448,00 грн; за 2018 рік - 9 828,72 грн; за 2019 рік 11 016,72 грн, за 3 квартали 2020 року - 6 295,30 грн, всього 35 588,74 грн.
З вищевикладеного вбачається, що позивачу нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску з урахуванням періоду з 01.08.2018 по 01.02.2019, в якому у позивача було зупинене адвокатське свідоцтво та він не займався професійною діяльністю, тобто обов'язку зі сплати ЄСВ у позивача не виникало.
Враховуючи що оспорювана вимога не містить відповідного розрахунку по періодам, колегія суддів не вбачає за можливе виокремити та окремо розрахувати заборгованість позивача зі сплати ЄСВ без врахування періоду з 01.08.2018 по 01.02.2019, тому вимога Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18 листопада 2020 року №Ф-14063-17 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - змінити в мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25.11.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна