Справа № 2-335
2010 рік
21 червня 2010 року смт. Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючої судді Калиній Г.В.
секретаря Левицького Р.О.
представників сторін адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Креховицької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання рішення та Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, -
У своїй позовній заяві позивачка просить постановити рішення, яким визнати рішення Креховицької сільської ради від 31 травня 2002 року про вилучення у фонд сільської ради земельної ділянки площею 0,32 га по АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 та передачу у приватну власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4. та Державний акт на право приватної власності на вказану землю, виданий Креховицькою сільською радою 28 квітня 2004 року недійсними та скасувати їх.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що була одружена з уродженцем с. Креховичі ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. На підставі договору дарування, укладеного 28 листопада 1992 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з однієї сторони, та ОСОБА_5 з другої сторони, її чоловік став власником житлового будинку та сараю, які розташовані у АДРЕСА_1. За вказаним житловим будинком для його обслуговування обліковувалася земельна ділянка площею 0, 32 га .
Подавши відповідну заяву до Калуської міської державної нотаріальної контори, вона таким шляхом прийняла спадщину, проте через відсутність коштів ще не отримала свідоцтво про право на спадщину.
З метою впорядкувати земельні відносини у березні 2010 року вона звернулася до Креховицької сільської ради з питанням передачі їй у власність спірної земельної ділянки, проте виявилось, що сільська рада своїм рішенням від 31 травня 2002 року вилучила землю у фонд сільської ради та передала у приватну власність ОСОБА_4, яка на підставі вказаного рішення виготовила оспорюваний державний акт.
Звернувшись до районного архіву вона виявила, що рішення прийнято на підставі підробленої від імені її чоловіка заяви про згоду на вилучення у нього земельної ділянки. Мати її покійного чоловіка повідомила їй, що заяву на прохання відповідачки від імені сина написала вона. Про існування як заяви та рішення так і державного акту вона до цього часу нічого не знала.
Оспорювані документи є явно незаконними, не можуть залишатись в силі та підлягають до скасування, оскільки при переході права власності на земельну ділянку і споруду разом з цими об»єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою, без зміни її цільового призначення, а вилучення земельних ділянок провадиться за згодою власників землі і землекористувачів. Ні вона, ні її покійний чоловік не давали згоди на вилучення у них земельної ділянки на якій знаходиться житловий будинок з господарською спорудою. Крім того землю відповідачці надано без виготовлення проекту відведення землі.
Про існування як заяви та рішення так і державного акту вона до цього часу нічого не знала, тому нею не пропущений строк позовної давності.
Представник Креховицької сільської ради позов не визнав та пояснив, що про порядок прийняття рішення сесії по спірному питанню йому нічого не відомо, оскільки рішення приймалося до того, як він став очолювати сільську раду. Оскільки сесія прийняла таке рішення, то він його підтримує.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що більше восьми років на законних підставах володіє спірною земельною ділянкою, яка їй надана у встановленому законом порядку. Не заперечує, що на земельній ділянці знаходиться належна покійному ОСОБА_5 споруда, яка на даний час перебуває у аварійному стані і жити у ній неможливо. На вказаній землі вона влаштувала ставок, а тому не може відмовитися від неї. Хто писав заяву про відмову від землі їй не відомо, однак така заява у встановленому порядку поступила на розгляд сесії, сесія сільської ради прийняла відповідне рішення, яке є законним і не підлягає до скасування. Крім того вважає, що позивачка взагалі не набула права на подачу вказаного позову, оскільки не набула права власності на спадкове майно, тобто будинковолодіння, яке знаходиться на спірній землі.
Вислухавши сторін та свідків, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - мати померлого ОСОБА_5 дала показання про те, що від імені свого сина ОСОБА_5 на прохання відповідачки написала заяву про надання у користування спірної земельної ділянки ОСОБА_4. Однак на даний час виявилось, що земля вилучена у сина, а вона мала намір дозволити відповідачці тимчасово користуватися землею. Стверджує, що помилково написала заяву, оскільки вважала, що надає земельну ділянку тільки у користування. Про те, що написала таку заяву ні синові ні його дружині не сказала.
Свідок ОСОБА_12 дав у судовому засіданні показання про те, що працював головою сільської ради на час прийняття оспорюваного рішення. Хто подавав заяву про вилучення спірної земельної ділянки у ОСОБА_5 не знає, однак йому відомо, що відповідачка на протязі тривалого часу користується землею, влаштувала на частині земельної ділянки ставок.
Аналогічні показання дала у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 - бувший секретар сільської ради.
Копією договору дарування від 28 листопада 1992 року (а.с.7), підтверджено що ОСОБА_5 отримав у дар від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 житловий будинок і господарські споруди, які розташовані в АДРЕСА_1
Довідкою № 57, виданою Креховицькою сільською радою 3 червня 2010 року (а.с.52) підтверджено, що за господарством ОСОБА_5 за даними погосподарського обліку рахувалася земельна ділянка розміром 0,32 га, в тому числі під забудовою 0,3 га, згідно рішення № 30 від 26 серпня 1992 року.
Копією рішення виконавчого комітету Креховицької сільської ради від 26 серпня 1992 року № 30 (а.с.59) підтверджено, що у зв»язку з даруванням половини житлового будинку ОСОБА_5, йому передано у користування 0,16 га землі, на якій знаходиться половина житлового будинку.
Копією свідоцтва про смерть (а.с.9), підтверджено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Копією вимоги нотаріуса в Івано-Франківське бюро технічної інвентаризації (а.с.11) підтверджено, що позивачка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 та оформляє свої спадкові права.
Архівним витягом № 22/01-11 від 31 травня 2002 року (а.с.12) підтверджено, що рішенням сесії Креховицької сільської ради від 31 травня 2002 року вилучено у фонд сільської ради земельну ділянку площею 0,32 га по АДРЕСА_1 біля старого житлового будинку у ОСОБА_5 та передано її у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.
Копією державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.10) підтверджено, що на підставі вищезазначеного рішення сесії сільської ради, позивачці видано оскаржуваний державний акт що підтверджує її право власності на спірну земельну ділянку.
Статтею 30 ЗК України 1992 року визначено, що при переході права на будівлю і споруду, разом з цими об»єктами до набувача переходить і право на земельну ділянку, а відповідно до ст. 31 зазначеного кодексу, вилучення земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування здійснюється за згодою власників землі або їх землекористувачів.
За таких обставин Креховицька сільська рада на законних підставах передала ОСОБА_5 у 1992 році спірну земельну ділянку, у зв»язку з отриманням останнім у дар будинку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5, який був законним землекористувачем та власником будівель, особисто не звертався у Креховицьку сільську раду з заявою про вилучення у нього землі, а тому постановивши рішення про вилучення землі на підставі заяви його матері, сесія Креховицької сільської ради прийняла незаконне рішення.
Відповідно до п.7 ст.118 ЗК України, при передачі у приватну власність земельних ділянок громадянам, останні звертаються до відповідної місцевої ради з заявами, а місцева рада надає дозвіл на складання проекту відведення землі.
Детально дослідивши у судовому засіданні всі представлені сторонами докази судом встановлено, що сесія Креховицької сільської ради прийняла рішення про передачу ОСОБА_4 землі у приватну власність без попередньої розробки проекту її відведення, а також змінивши цільове призначення землі з землі житлової забудови на землю для ведення особистого селянського господарства.
Статтею 20 ЗК України передбачено порядок зміни цільового використання землі, а статтею 21 вказаного кодексу передбачено, що порушення встановленого порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок громадянам.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка служила для обслуговування житлового будинку, передана ОСОБА_5 для цього ж призначення, на земельній ділянці по даний час знаходиться будівля, а тому змінивши цільове використання землі не вирішивши питання про долю будівлі, сесія сільської ради прийняла незаконне рішення.
Оскільки спорюваний державний акт про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку виготовлений на підставі незаконного рішення, то також є незаконним.
Статтею 120 ЗК України передбачено, що при переході права на будівлю чи споруду, до набувача переходить право власності чи користування на земельну ділянку.
Оскільки позивачка є спадкоємцем будівель, що розташовані на спірній земельній ділянці і від своїх спадкових прав не відмовилася, то оспорюваними документами порушуються її спадкові права та право володіти земельною ділянкою, що служить для обслуговування будівель.
Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видачі органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, а ст. 152 ЗК України, передбачено, що способом захисту прав особи на землю є визнання недійсним рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Суд також не вбачає підстав для застосування щодо спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права. Відповідачі не подали суду доказів про те, що позивачка була присутня на сесії Креховицької сільської ради, коли розглядалося спірне питання чи її було будь-яким способом повідомлено про передачу ОСОБА_4 землі, яка служить для обслуговування спадкового будинку. У будинку вона не проживає. За таких обставин суд вважає достовірними доводи позивачки про те, що про існування оскаржуваних документів їй стало відомо тільки тепер.
На підставі ст.ст. 30, 31 ЗК України 1992 року, ст.ст. 20, 21, 116, 118, 120, 149, 152, 155, 158 ЗК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсними рішення Креховицької сільської ради від 31 травня 2002 року про вилучення у фонд сільської ради земельної ділянки площею 0,32 га по АДРЕСА_1 біля старого житлового будинку (ОСОБА_5) у ОСОБА_5 та передачу її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 та Державний акт на право приватної власності на вказану землю, виданий ОСОБА_4 28 квітня 2004 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0104210000124 та скасувати їх.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з часу проголошення рішення та апеляційної скарги на протязі двадцяти днів з часу поданої у строк заяви, або у строк подачі заяви.
Суддя :