Справа № 22-4259/2010
Головуючий у 1 інстанції: Галчанський С.В. Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
29 червня 2010 року
м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: суддів:
при секретарі:
Осоцького І.І. Мануйлова Ю.С. Давискиби Н.Ф. БуримаВ.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року у адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області про визнання неправомірною протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області у здійсненні перерахунку і виплаті підвищення до пенсії та зобов'язання перерахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни,
03 лютого 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до УПФУ в Михайлівському районі Запорізької області (надалі - УПФУ) про визнання неправомірною відмову УПФУ у здійсненні перерахунку і виплаті підвищення до пенсії та зобовэязання перерахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час.
Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року позов задоволено.
Визнана причина пропущення строку звернення до суду поважною.
Визнана протиправною бездіяльність УПФУ з не нарахування та невиплати ОСОБА_5 підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком за відповідний місяць за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час постановлення цього рішення 18 лютого 2010 року.
Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_5 підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,
з 22 травня 2008 року по час постановлення цього рішення 18 лютого 2010 року з урахуванням раніше проведених підвищень мінімальної пенсії за віком.
В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і відмовити позивачеві у позові.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від нього обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, отже відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни (а.с. 4,5) і в силу ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого права на період 2007 року, то п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач зобов'язаний був нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18.11.2004 року. Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році.
Протягом 2008 року відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону від 28.12.2007 року №107- VI та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже до набрання законної сили рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року підстави для перерахунку підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року були відсутні, оскільки зазначене рішення не мало зворотної дії, однак підстав не здійснювати перерахунок на наступний період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач не мав.
Задовольняючи позовні вимоги за період 2009 року, суд правильно виходив з того, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вказаному році не була обмежена у дії.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_5, суд, застосувавши положення ст.ст. 99, 100 КАС України, дійшов вірного висновку, що дії УПФУ з моменту ухвалення рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року , а також у 2009 році були протиправними.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Відповідно до ч.7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). За таких обставин положення ч.З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.і цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Такий висновок не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин, постанова суду щодо зобов'язання відповідача перерахувати і виплатити позивачці передбачену законом щомісячну соціальну допомогу за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за 2009 рік відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії підставами для скасування правильного по суті судового рішення не являються.
Разом з тим, ухвалюючи постанову про перерахування і виплату допомоги за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.
З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 03 лютого 2010 року.
Допустимих доказів про порушення Пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні і лютому 2010 року суду надано не було.
В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. З Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що станом на 03 лютого 2010 року (дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень та лютий 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2010 році суд першої інстанції не мав.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року у цій справі змінити в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
В іншій частині постанову залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: