Справа № 22-3749/10 Головуючий у 1 інстанції: Ворожбянов А.М.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
«24» червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.
суддів: Спас О.В.
Бабак А.М.
при секретарі Белименко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області
на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2010 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання незаконними дій відповідача, зобов'язання провести перерахунок пенсії недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,
09 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому зазначала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Просила суд поновити пропущений строк для звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії та зобов'язати здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату їй недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до моменту винесення рішення з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області щодо не сплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року , з 01.01.2010 року по 11.03.2010 року. Зобов'язано УПФУ в Михайлівському районі Запорізької області перерахувати позивачу розмір щомісячної соціальної допомоги, що була виплачена за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 11.03.2010 року та виплатити недоплачену суму допомоги у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Визнано строк позовної давності не пропущеним.
В апеляційній скарзі Управління ПФУ в Михайлівському районі Запорізької області посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Справа прийнята до розгляду апеляційним судом Запорізької області в порядку цивільного судочинства у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» N 1691-VI від 18.02.2010 року.
Цим Законом внесено зміни до ст.15 ЦПК України, що визначає компетенцію судів загальної юрисдикції, яка розглядають справи в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст.15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивачки про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008 року до чинного часу та зобов'язання Управління здійснити перерахунок та виплатити за вказаний період у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, про зобов'язання відповідача сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до часу ухвалення рішення з поновленням строку для звернення до суду.
У вказаній частині рішення суду відповідає ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", відповідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На порушення вимог діючого законодавства у 2007 році вказана надбавка до пенсії позивачеві не призначалася, не нараховувалася та не виплачувалася, а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Аналіз норм ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але таких доказів відповідачем під час розгляду справи суду не було надано.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми діючого законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Аналіз норм ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та норм п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зміст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування тієї частини рішення суду, яка ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому необхідно зазначити, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни", передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007р., 2008р., 2009р.
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції фактично зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини і він підлягає поновленню, як того і просив позивач. Зазначення в рішенні суду про не пропущення строку для звернення до суду є помилковим трактуванням норм матеріального і процесуального права, проте, не тягне незаконності рішення суду в цій частині, а тому зміні або скасуванню не підлягає.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 09.07.2007р. (дата прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. (дата прийняття рішення Конституційним судом України) по 31.12.2008р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься роз'яснення стосовно того, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням наведених обставин постанова суду в частині зобов'язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки скасуванню не підлягає. Такий висновок відповідає ч. 2 ст. 308 ЦПК України, яка визначає, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Формальний характер доводу апеляційної скарги в цій частині підтверджується тим, що на час апеляційного перегляду справи відповідачем не заперечується обставина не нарахування вищевказаного підвищення до пенсії на період 2010р., незважаючи на прийняття 27.04.2010р. Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який не містить обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В частині задоволення судом першої інстанції позовних вимог про нарахування індексу інфляції за час прострочення рішення не відповідає нормам матеріального права, оскільки між сторонами не існують зобов'язальні відносини, які регулюються цивільним законодавством. Зокрема, відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена ст. 625 ЦК України та не може застосовуватися до спірних правовідносин сторін, які склалися в сфері соціального захисту та регулюються відповідними нормами вищевказаних спеціальних Законів.
У вказаній частині рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в даній частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст.307, 308, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про нарахування індексу інфляції за весь час прострочення скасувати та відмовити в цій частині позовних вимог ОСОБА_3, поновивши строк для звернення до суду за захистом порушеного права.
В решті постанову залишити без змін.
Рішення Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: